Смертельною стежкою біженців

Нангпа-Ла – небезпечне місце. Однак, тисячі тибетців, попри холод, висоту і рельєфи Гімалаїв, ризикнули втікати з Китаю

Існує чимало способів загинути на високогірному перевалі Нангпа-Ла. Висота тут вбивча. Але саме цим шляхом тибетські біженці рятувалися від китайських переслідувань, долаючи гірський перевал висотою понад 5,7 тис. метрів. Такої висоти достатньо, щоб спричинити набряк мозку і легенів: через дефіциту кисню органи наповнюються рідиною.

Обидва типи набряків раптові і є смертельно небезпечною фізіологічною реакцією на розрідженість кисню. Єдиний спосіб вижити - спуститися на нижчі майданчики з більшою щільністю повітря, до того ж швидко.

Серед поширених реакцій людського організму на таку висоту - головний біль, задуха, нудота. Перебуваючи наодинці у віддалених ділянках Гімалаїв, коли нікому тебе евакуювати (особливо, якщо ти, наприклад, тибетський біженець, котрий таємно покидає Китай через Нангпа-Ла), кожен із згаданих симптомів обертається страхом, що це і є початок фатальної реакції організму на розріджене повітря.

Якщо це дійсно так, уся надія на порятунок у твоїх руках. Допомогти нікому. Грань між виживанням і загибеллю в цих місцях дуже тонка.

Запаморочення також небезпечні. На вас чигають стрімкі стежини та бурхливі льодовики, що перериваються глибокими тріщинами, прихованими під тонким шаром снігу. Гімалайський пейзаж крутий, він вкритий нестійким камінням і відомий схилами, що загрожують зсувами . По обидва боки стежки видніються кістки бідолашних яків, що розбилися на смерть.

Додайте до цього постійну загрозу шторму, який може знизити температуру повітря вдвічі. Спочатку відмерзають пальці рук і ніг. Якщо ви неправильно вдягнулися, будете поступово вмирати від переохолодження. Комусь здасться, що це тиха смерть, проте тіла альпіністів поблизу таких гір, як Еверест, часом знаходять напівоголеними – свідчення того, що в передсмертних муках замерзання людина відчувала раптовий жар.

Пасанг Нуру Шерпа, 64-річний тибетський біженець, потрапив у подібний шторм, коли переходив через Нангпа-Ла в січні 1975 року. Йому було 23 роки. Він потрапив у пастку на висоті в 5,7 тис. метрів. При температурі 30 градусів морозу сніг лежав по груди.

Нуру був кочовим торговцем з тибетського міста Тінгрі. До 1975 року він перетнув Нангпа-Ла – давній торговий шлях, що сягає часів великого Шовкового шляху кілька разів, постачаючи м'ясо і вовняні ковдри у село Шерпа поблизу Намче-Базару, яке розташоване в непальському регіоні Кхумбу – батьківщині гори Еверест.

Але цей перехід був іншим, Нуру планував залишити Тибет назавжди і знайти нове життя у вільному від комуністичних гонінь Непалі. Він пережив повстання 1959 року і пекло китайської культурної революції всередині Тибету. З шести тисяч буддійських ченців Тибету 1959 рік пережили лише 370.

Нуру хотів піти з цих місць, але шторм на перевалі Нангпа-Ла загрожував обірвати його нове життя ще до того, як воно почалася.

«Погода на перевалі була небезпечною, мені довелося там ночувати, - згадує Нуру, стискаючи понівечені рештки пальців рук. - Я не їв тиждень. Було холодно, дуже холодно. Я думав, що загину».

Але Нуру пережив шторм, хоча і провів весь наступний рік у лікарнях. Через обмороження він втратив пальці рук і ніг. Залишившись інвалідом і не маючи можливості далі займатися торгівлею, він кинув виклик травмам і відкрив у собі новий талант. Тепер він відомий художник і заробляє на життя, продаючи зображення гімалайських пейзажів і місцевих монастирів мандрівникам і альпіністам.

Нангпа-Ла – небезпечне місце. Проте, тисячі тибетців, попри смертельний холод, висоту і рельєфи Гімалаїв, ризикнули втікати з Китаю, щоб стати біженцями в Індії та Непалі. Причому небезпеки цього перевалу не обмежуються природними особливостями. На тибетській стороні ховаються китайські прикордонні патрулі, готові вистрілити в будь-кого, хто ризикне незаконно перетнути кордон. У 2009 році китайські служби зробили те, чого не могли зробити Гімалаї – переконали тибетських біженців, що будь-яка спроба втекти – дуже небезпечна.

Мій шлях через Нангпа-Ла

Два тижні в листопаді я присвятив тому, щоб повторити шлях тибетських біженців і пройти наодинці через високогірний перевал. Це був довгий і важкий шлях, вдалині від останніх ознак цивілізації і звичних тут ланцюжків гірських будиночків.

Моя подорож почалося з 30-хвилинного перельоту з Катманду до села Лукла на висоті 2839 метрів, де є злітно-посадкова смуга. Це також відправна точка для походів до базового табору Евересту. Переліт в Луклу був страшнуватий навіть для колишнього пілота ВПС США. Підходи до села лавірують між такими гималайскими гігантами, як Еверест, що піднімається на 6 тисяч метрів вгору. Літаки приземляються на крутій, короткій злітно-посадковій смузі, що впирається в стіну гір.

Зайти на друге коло посадки після невдалого приземлення можливості немає: або ти робиш все так, як треба, з першого разу, або врізаєшся в гори. При зльоті смуга обривається прямовисною скелею, після проходження точки неповернення ти або злітаєш, або падаєш. Ласкаво просимо в Гімалаї.

Діставшись до Лукли, я перейшов долину річки Дудх-Косі і дістався до фактичної столиці непальського регіону Шерпа, селища Намче-Базар, розташованого на висоті 3439 метрів у приголомшливій гірській чаші під покровом Евересту.

Це популярна зупинка серед мандрівників і альпіністів, де вони відпочивають і звикають до висоти. Ви можете провести час у численних магазинах з виробами тибетських ремесел та альпіністським спорядженням. Можна також спробувати бургер з м'ясом яка або випити пива в місцевому ірландському пабі, де ночами крутять фільм «Еверест».

Однак після Намче-Базар я відійшов від стандартного шляху альпіністів. Замість того, щоб йти на північний схід у бік Евересту, я повернув на захід до менш відвідуваної долини річки Бхоте Коші.

Моя перша зупинка була на висоті 3800 метрів, біля села Тейм (Thame), відоммого своїм вражаючим буддійським монастирем. Тут я зустрів міжнародну групу, яка відновлює єдину школу в селі після двох сильних землетрусів, що обрушилися на Непал у 2015 році.

Групу очолює італійський альпініст Лоренцо Гариано. Гариано вперше приїхав в Непал в 2001 році. Спочатку його залучили подібні Евересту піки, але потім він полюбив буддійську культуру народу шерпа. Він повертається сюди кожен рік, щоб займатися проектами з розвитку. Але в цьому році все присвячене відновленню після землетрусу.

Гариано розповів мені, як регіон змінився після того, як Китай перекрив перевал Нангпа-Ла. Це не зупинило потік біженців, але і подорожі по столітнього торговому шляху між Тибетом і Непалом, який був стрижнем місцевої економіки.

Я зробив невелику зупинку в Тейм Ден, а потім вирушив у напрямку до Нангпа Ла. Переді мною на милі вперед відкрилася долина річки Бхоте-Коші, відкривши величезні списи, вкриті снігом на півночі біля кордону з Тибетом.

Я майже не зустрів інших мандрівників, але минув ряд буддійських монастирів, деякі з них були старші кількох сотень років, багато зруйновані землетрусами.

Маленьке поселення Арья, розташоване на висоті 4200 метрів над рівнем моря, було останнім сторожовим постом перед дикими Гімалаями. Після цього поселення я чотири дні не зустрічав жодної живої душі.

Оригінал