Меркель йде на війну проти Путіна в Сирії

Вперше за кілька десятиліть відмови від участі в позаєвропейcьких збройних конфліктах, Берлін відправляє понад тисячу солдатів в одну з найгарячіших точок планети.

У німецькому уряді прийнято рішення відправити до Сирії 1200 військових, літаки Tornado, заправники і фрегат. Рішення ще схвалюватиме парламент, але оскільки подібні урядові документи в Німеччині вкрай рідко ухвалюються без попереднього негласного обговорення з лідерами парламентських сил, особливої інтриги тут не передбачається.

Формальною причиною для такої масштабної місії – це, як заявили в Берліні, бажання здійснити "німецький внесок у боротьбу з тероризмом в рамках альянсу проти ІДІЛ і у підтримку, зокрема, Франції", яка, нагадаємо, формально попросила про допомогу членів ЄС.

Втім, ця причина і не є "формальною" у чистому виді. Втративши бойовий потенціал за довгі роки відносного спокою – чи, як у випадку з Францією, гарячих, але мало масштабних операцій у Африці, зараз європейці мусять об’єднувати сили для будь-яких хоч трохи масштабніших дій. І агенти впливу Ісламської держави, які вмили кров'ю Париж, цілком можуть загрожувати і Берліну.

Втім, війною з терором все не обмежується. Бо крім безумовно значимого конфлікту з ІД, Німеччина, схоже, виявляється втягнутою і в російсько-турецьке протистояння. Перший рівень цієї залученості є очевидним. Союзники Туреччини по НАТО активізували заходи, необхідні для охорони її повітряного простору. Участь альянсу, яка була обмежена розміщенням кількох батарей ПЗРК Patriot, буде значно розширюватись.

Ще до того, як був збитий російський літак, США оголосили про розміщення в Туреччині перехоплювачів F-15. Також на території Туреччини буде базуватися британська авіація. Відповідно, в східному Середземномор'ї знаходитимуться кораблі, надані Німеччиною і Данією. В якості додаткових оборонних заходів, за даними The Wall Street Journal, альянс розглядає розміщення додаткових систем ППО, аналогічних ПЗРК Patriot, і посилення військово-морської складової під егідою середземноморського командування НАТО.

"Все це має відношення до Туреччини; це частина системи гарантій для Туреччини", - сказав у вівторок генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг.

Не викликає сумнівів, що німецькі ВМС та ВПС поблизу місця конфлікту цілком можуть стати цілком дієвими заходами для підтримки Туреччини перед лицем російських агресивних заяв.

І на таку підтримку в Німеччини є свої особливі причини. Бо, якщо уявити цілком гіпотетичний сценарій чи то мілітарних зіткнень між Росією та Туреччиною, чи то краху турецької економіки, викликаного російськими санкціями, можна сміливо прогнозувати хвилю зовнішньої еміграції з цієї країни. Зважаючи на розміри турецької діаспори в Німеччині, її впливовість – в тому числі й електоральну, та чималу кількість німецьких політиків турецького походження, не викликає сумнівів, що саме Німеччина стане однією з головних точок призначення для турецьких мігрантів.

Тому, з певної точки зору, прибуття масштабного німецького контингенту до місця бойових дій цілком можна порівняти з минулорічними бравими маршами американських бронетанкових частин по Прибалтиці. Їхня військова користь була, скажемо м’яко, неоднозначною – але підтримку морального духу союзників вони по-своєму забезпечували.

І, власне третьою, найскладнішою ціллю для німецьких сил в Сирії, вочевидь, є не тільки уникнення потоку турецьких мігрантів – але й скорочення потоку мігрантів сирійських, які й склали левову частку з більш ніж 800-тисячної кількості цьогорічних прибульців до Німеччини. Безумовно, тисяча з хвостиком вояків бундесверу миру і спокою в Сирії не встановлять. Але створення бодай острівців відносного спокою – поряд з надією якщо й не на крах, то на припинення розширення Ісламської держави, може спонукати помітну частину сирійських громадян відмовитись від дорогої й смертельно небезпечної подорожі до Європи.

Чи вдасться Німеччині досягнути всіх трьох поставлених геополітичних завдань – питання неоднозначне. Але, в будь-якому випадку, відправка значного військового контингенту у одну з найгарячіших точок планети означає достатньо рішучу – хай і вимушену – відмову від політики практичної ізоляції від позаєвропейських справ та конфліктів, якої Німеччина дотримувалась впродовж кількох останніх десятиліть.