З ким живуть "укропи": Козли та Сепаратисти

Запорізькі військові поділилися цікавими спогадами спільного життя з тваринами на війні.

Запорізькі військові назбирали цікавинок про тварин, які разом з нашими військовими боронять Україну на Донбасі.

Люди на Cході країни, покидаючи свої будинки, часто залишають тварин на окупованих територіях. Тому тварини, щоб не померти з голоду, прибиваються до блокпостів, де несуть службу українські військові. Солдати називають нових підопічних кумедними прізвиськами, годують і розповідають цікаві історії з життя братів наших менших.

Так, на один з блокпостів в Маріуполі прибився рудий собака, якому запорізькі військовослужбовці прив'язали жовто-блакитну стрічку на нашийник і назвали Градом.

"Назвали Градом, тому що він, власне, і постраждав від "Граду". При чому в прямому сенсі слова. Він не був контужений, поранений або оглушений від залпу. На нього просто трохи наїхала бойова машина. Але у свідомості пса щось змінилося після цього, а, може, й справді десь потрапив у гарячу точку. Так от, війна, мабуть, снилася йому часто. Навколо тиша, Град мирно спить і тут ні з того, ні з сього раптом зривається з місця і з гавкотом несеться кудись у поле. Відсидить десь, оговтається і повертається на блокпост", - розповідає запорізький військовослужбовець Олександр.

Був на цьому ж блокпосту ще один постраждалий собака. Вояки спробували йому допомогти, але наздогнати так і не змогли. "Певно, цій собака жив на сусідньому блокпосту, на якому його підгодовували. Здалеку здалося, що до нас біжить пес і несе щось в зубах. Коли тварина підбігла ближче, виявилося, що це була відкрита консервна банка. Вся біда полягала в тому, що язик собаки застряг між відкритою кришкою і самою банкою. І смішно, і шкода тварину. Я спробував покликати собаку до себе, щоб допомогти йому подолати лихо, але він від мене тікав. Скиглить, головою трясе, лапою намагається зняти залізну банку з язика, але до нас не підходить. Трохи поганявшись, я вирішив не лякати бідну тварину ще більше. Собака побігав деякий час біля нашого блокпоста та побіг далі в бік Маріуполя", - розповів військовослужбовець Сергій.

А от хто насправді допомагав запорізьким військовим на блокпостах, так це кішки, які до них прибивалися. Вони допомагали вести нескінченну боротьбу з мишами, які жили в бліндажах. І хлопці задоволені, і кішки їсти не хочуть.

До речі, зустрічалися нашим військовим не тільки кішки і собаки. Наприклад, на території маріупольського аеропорту жили цапи.

"У нас в аеропорту жили три козла. Справжні. Ті, що тварини. Видно, хтось їх залишив у приватному будинку, коли виїжджав з окупованої території. Іноді ці козли до нас підходили, перевіряли, чи все у нас гаразд, чи немає зайвої їжі. Командир нам жартома сказав, що в разі голоду, козлів можна буде пристрелити і з'їсти", - з посмішкою згадує запорізький вояка Юрій.

Тему про харчування тут же підхопив товариш по службі Юрія Микола: "Якось нам дали на обід кашу. Вона була дуже жахлива, хоча я за час перебування в зоні АТО звик їсти все, що дають. Спочатку я спробував їсти її із закритим носом, а потім зрозумів, що її треба їсти з закритим ротом. Тут бачу, біжить собака. А характер у нього був своєрідний. В цілому, пес був адекватний і доброзичливий, але міг і поцупити щось із продуктів, і крадькома за п'ятку вкусити, тому прозвали ми його Сепаром. Ось я і вирішив поділитися кашею з братом нашим меншим. Пес злопав все, а потім лежав на сонці і ледве дихав. Але врешті решт залишився живий та здоровий".

Ось так і живуть поряд наших військових тварини. Допомагають один одному у всьому, ділять їжу та дах над головою і разом переживають усі тяготи несення військової служби.