На Росію в цьому році чекає революція - історик

"Росії в 2016 році загрожує революція, причина якої - агресія в Криму та на Донбасі. Україні ж буде простіше вирішити свої проблеми", - такий прогноз історика Андрія Зубова для "Апострофа".

Зараз найголовніша тенденція полягає в тому, що Росія і Україна все більше занурюються в економічний хаос. При цьому між двома країнами є принципова відмінність. Росія йде цим шляхом у зв'язку з економічними санкціями і падінням цін на нафту. Причому вона виявилася майже в абсолютній міжнародній ізоляції. Тепер це не тільки Європа і НАТО, але і Ліга арабських країн і Туреччина.

Україна ж знаходиться в зовсім інших обставинах. Її підтримує міжнародне співтовариство: Європейський Союз, США і та ж Туреччина. І в цьому сенсі перспективи України виглядають набагато кращими. Її майбутня доля, швидше, залежить від здатності громадян до самоорганізації: не тільки у сфері оборони, а й у питанні контролю над державною владою і самоврядування. Для Росії ж необхідна зміна зовнішньополітичного курсу як мінімум. Швидше за все, це має статися зі зміною політичного режиму в країні.

Якщо цього не відбудеться, то РФ практично гарантований різкий економічний спад. Він в умовах пам'яті про порівняно благополучне життя, яке у нас було ще пару років тому, призведе до потужних соціальних протестів.

Нагадаю, що революційна ситуація дозріває не стільки в тих країнах, в яких постійно важкі умови життя народу, а в тих, які були досить багатими, але де відбулося різке погіршення умов життя. Це класична формула революції, сформульована ще в середині XIX століття Алексісом де Токвілем, і вона вірна. Саме в цій ситуації суспільство зазвичай піднімається на соціальний протест. Якраз така картина зараз спостерігається в Росії. Таким чином, якщо незабаром не змінити даний курс держави, перед РФ встане загроза революції.

В Україні ж звично важкий стан життя більшості населення, але у зв'язку з Революцією гідності у громадян з'явилася надія на зміну життя на краще. Поки ця надія не здійснилася, і час, протягом якого народ готовий терпіти тяготи, скорочується. Втім, в Україні є цивільна і політична свобода, якої немає в Росії, але у більшості українців відсутній навик здійснення своїх цілей законними конституційними засобами, відповідально покладаючись на власні сили. Вони продовжують сподіватися на державу, на владу, як це було прийнято в СРСР. Тобто завдання українців - навчитися користуватися своїми громадянськими і політичними правами собі та іншим на благо.

Взаємовідносини Росії та України - дуже складне питання зважаючи на різні тенденції розвитку в обох країнах. Москві вкрай потрібно відновлювати нормальні відносини з Києвом, виходити з російсько-українського конфлікту і, так чи інакше, але визнати територіальну цілісність України. Тому що без цього з Росії не знімуть санкції, а при їх продовженні соціально-економічна катастрофа практично неминуча.

Зміна політичного режиму необхідна для того, щоб вийти з української та сирійської криз. Наполягати на тому, що Крим - російський, а в Луганську і Донецьку захищаються інтереси російського населення, як це робив Путін на своїй прес-конференції, - глухий кут. Єдиним виходом з нього буде революція.

В Україні, на мій погляд, проблема зовсім іншого плану. Це питання терпимості. Спілкуючись досить багато з українцями, я бачу нетерпимість стосовно донецького і луганського анклавів, а також Криму. Люди радіють блокаді півострова і подібним речам. Але все це помилково. Тому що навіть ослаблення Росії зовсім не обов'язково призведе до з'єднання цих регіонів з Україною. Скоріше навпаки. Населення цих відторгнутих областей на тлі загального далеко не позитивного до них ставлення з боку багатьох українців, буде шукати шляхи для збереження відокремленості від України. Як це було, приміром, у Придністров'ї щодо Молдови. Ці анклави, що відкололися від України можуть захотіти довше бути поза складом України. А для цього можуть використовувати різні шляхи, аж до проголошення себе незалежними державами.

Щоб цього не допустити, українцям потрібно знайти в собі мудрість і сили поставитися до людей Донбасу та Криму як до власних громадян. Нехай вони зробили помилку або навіть злочин, але вони - їхні співгромадяни, які знаходяться по інший бік фронту. Українці повинні простягнути їм руку допомоги і підтримки, не боячись, що при цьому люди Донбасу і Криму почнуть настільки добре жити, що забудуть про Україну. Вони про неї не забудуть, та й жити надто добре не почнуть - звідки? Але відчують, що потрібні своїм українським співгромадянам, що про них думають і піклуються в Києві. Це дуже важливо.

Боротьба не повинна йти за територію. Це радянський шлях. Боротьба повинна йти за серця людей, за їх розташування. Бо держава - це не простір, держава - люди. Якщо це зрозуміють українці, то у них є великі шанси на тлі бажання Росії вийти з конфлікту, відновити територіальну цілісність країни і об'єднати своїх громадян.

Це прогноз на перспективу, але зараз події розвиваються так швидко, що 2016 зіграє дуже велику роль у вирішенні цього питання. На мою думку, тенденції наступаючого року дозволять чітко зрозуміти, що стосовно Донбасу та Криму буде відбуватися надалі.