Ердоган пішов кривою стежкою Путіна - 2

Виправдання агресії проти курдів шляхом звинувачення останніх в терактах – без будь-якого адекватного розслідування – так само споріднює політику Туреччини з методами Путіна, як і "Турецька народна республіка" на сирійському кордоні.

Не встиг розвіятись дим над місцем жахливого вибуху в Анкарі, що забрав 28 життів, як турецьким посадовцям вже й вдалося з'ясувати, хто винен у цьому звірстві.

За підозрою в причетності до вибуху було не тільки затримано дев'ять осіб, але й з’ясовано, що всі вони чи то члени, чи то симпатики загонів народної самооборони сирійських курдів. Допомагали їм, звісно, представники Робочої партії Курдистану. Принаймні, таку думку безапеляційно озвучив прем’єр-міністр Туреччини Ахмет Давутоглу.

Тепер сирійські курди – не тільки "пішаки імперської політики Росії" (про що нас інформував Давутоглу позавчора). Вони ще й виконавці жахливого теракту в турецькій столиці.

Щоправда, теракт в сирійських курдів насправді вийшов якийсь трохи дивний. Принаймні, якщо звертати увагу на класичні означення цього кримінального діяння – які включають в себе завдання шкоди здоров’ю чи позбавлення життя цивільного населення (чи погрозу такими діями) з метою впливу на органи державної влади.

Проте сирійські курди стверджують, що нічого не підривали. Один з керівників партії "Демократичний союз" (бойовим крилом якої вважаються загони самооборони) Саліх Муслім відкинув будь-яку причетність своєї організації до вибуху в Анкарі. "Ми однозначно заперечуємо це. Можу вас запевнити, що жодна куля не летить до Туреччини з нашого боку YPG", - заявив політик. Складно зрозуміти, як і на що намагаються вплинути курди, стверджуючи, що вони непричетні до вибуху (незалежно навіть від правдивості таких тверджень). Не кажучи про той факт, що і сам вибух був спрямований не проти мирного населення, а саме проти турецьких військових. 26 з 28 загиблих носили погони.

Хто міг стояти за цим терористичним актом? Ісламську державу можна виключити практично одразу. Ці б похвалились авторством зразу ж після події.

Вчинити теракт і справді могли курди. Але чомусь складно припустити, що цим займалися саме бійці самооборони. Яким би довелося пробиратись для цього ганебного і недостойного вчинку в Анкару через усю Туреччину – вочевидь, підробляючи документи, діючи в абсолютно чужому й незнайомому середовищі, ймовірно, і мови-то турецької до ладу не знаючи. Все це – поки їхні товариші ведуть люті бої з Ісламською державою.

При тому що в самій Анкарі живе немало курдів, які належать до далеко радикальнішої Робітничої партії Курдистану. Які, власне, і можуть розглядатися як головні підозрювані в сьогоднішньому злочині.

Але, схоже, задля продовження обстрілів сирійських курдів – і нарощування своєї присутності в гібридному конфлікті, який палахкотить вздовж турецького кордону, Анкарі зараз конче необхідно, щоб терористами виявились саме сирійці. Про що – як про доконаний факт – і повідомив світові турецький прем’єр, не сильно заморочуючись з фізичною неможливістю провести адекватне розслідування теракту впродовж кількох годин, які минули між злочином і його заявою.

Не хотілось би займатись конспірологією, але теракти, що трапляються в дуже зручний для авторитарних правителів час, якось підозріло схожі на аналогічні епізоди в історії російської "керованої демократії". Що, зважаючи на очевидну схожість методів Туреччини в Сирії на тактику "ДНР" та "ЛНР", наштовхує на думку, що між Реджепом Таїпом та Володимиром Володимировичем збереглася певна психологічна схожість навіть після початку їх лютого й кривавого конфлікту.