Огляд ІноЗМІ: Україна сама створює собі проблеми

У США розмірковують над тим, чи не настав час повернути українську молодь на Майдан

Зрив перемир'я на Донбасі, конфлікт в Сирії і ностальгія росіян - у дайджесті іноземної преси.

На Донбасі активізуються бої - The New York Times

В останні тижні на Східній Україні різко активізувалися бої. Відновлення бойових дій наводить на думку, що Росія готова підтримувати два конфлікти одночасно - на Донбасі та в Сирії.

Однією з нових гарячих точок стала Мар'їнка.

"Тиждень тому обстріли були кожні два-три дні, в основному ночами, - сказав у неділю в інтерв'ю підполковник Михайло Прокопів, командувач українськими військами в цьому місті. - Тепер не минає ні дня, коли ми б не воювали."

Жодна зі сторін поки не застосувала важкої артилерії. Прокопів вважає: на цей момент обстріли покликані "влаштувати нам невеликий кошмар", щоб заохотити українських політиків до виконання "Мінська-2".

У п'ятницю Александер Хуг, заступник директора місії спостерігачів ОБСЄ, повідомив журналістам, що на минулому тижні спостерігачі бачили на російській стороні фронту 88 танків. "Вони просто стоять, з боєкомплектом, готові до бою, їм легко дістатися до лінії зіткнення", - сказав Хуг.

Критична точка конфлікту в Сирії - The Washington Post

Звинувачення проти президента Обами за його минулі помилки в Сирії, можливо, приносять задоволення і здебільшого заслужені, але це не політичний курс. Це найскладніша у світі зона бойових дій за кілька десятиліть, і наступні кроки США та їхніх союзників повинні бути обережними і ретельно продуманими.

США повинні продовжувати мирний процес, розпочатий тиждень тому в Мюнхені держсекретарем Джоном Керрі.

Зона конфлікту навколо Алеппо - це хаос, зіткнення різних бойовиків і іноземних сил.

На обмеженій території знаходяться сили сирійського режиму, підтримувані Росією і Іраном; сили курдських повстанців, які підтримуються США; турецькі війська, які обстрілюють підтримуваних США курдів; повстанці-араби, підтримувані ЦРУ і саудівською розвідкою; бойовики "Джебхат ан-Нусра", пов'язані з Аль-Каїдою, і бойовики "Ісламської держави", які хочуть вбити всіх перерахованих вище.

У перспективі США необхідно збільшити військовий вплив, щоб зрівнятися з Росією. Це, можливо, не за горами з огляду на те, що Саудівська Аравія і ОАЕ пропонують направити свій спецназ в Сирії під загальним командуванням США. Подробиці поки обговорюються, але ОАЕ, як видається, готові проводити підготовку сунітських бойовиків в Сирії, допомагаючи заповнити прогалину в американській стратегії.

Сирійський конфлікт сягнув критичного, делікатного моменту. Прорахунок Росії або Туреччини може бути катастрофічним. США ніколи не пізно зробити правильний крок - з обережністю створити політичний і військовий каркас нової Сирії.

Росіяни хочуть повернутися в СРСР - Le Temps

Панівна консервативна ідеологія створює логічний зв'язок між радянським правлінням і нинішнім режимом Володимира Путіна.

Більшість росіян (52%) бажають повернення радянської планової економіки, показало опитування, звіт про яке був опублікований минулого тижня "Левада-Центром". Ніколи раніше не було так мало тих (26%), хто задоволений моделлю, заснованою на приватній власності і ринковій економіці. 22% респондентів не відповіли на це питання.

Що стосується політичної моделі, то 37% віддають перевагу радянському ладу, 23% - сьогоднішній системі і тільки 13% виступають за "демократію за західною моделлю". 8% хочуть іншої моделі, 19% не змогли відповісти.

І коли радянська модель користується такою популярністю, то це ніяк не пов'язано з кризою російської економіки: у контрольованих державою ЗМІ висвітлюються лише позитивні аспекти радянської епохи, кульмінацією якої стала перемога Червоної армії над Гітлером, за чим послідував період стабільності, міжнародного авторитету і наукових досягнень.

EPA

СРСР ніколи не зникав із сердець росіян, оскільки за його розвалом послідував різкий спад рівня життя. Крім того, Кремль не наважився знищити символи минулого. Ностальгія за СРСР переважає, перш за все, серед громадян віком від 70 років.

Але ще більший подив викликає те, що радянська модель приваблює молоде покоління.

"Наша молодь глибоко консервативна, на відміну від української, - зазначає Олексій Левінсон, соціолог з "Левада-Центру". - Це особливий феномен. Саме серед тих, кому не виповнилося 25 років, Путін користується найбільшою підтримкою (91%)."

Російський президент спритно вписався в переможну неорадянську канву, викреслюючи очевидні провали і, перш за все, Леніна - фігуру небажану, оскільки він був революціонером.

Україна сама створює собі проблеми - The Washington Times

Україна досягла прогресу в деяких сферах, провівши реформи органів правопорядку і створивши нові антикорупційні інстанції. Проте цей прогрес виявився занадто повільним і незначним.

Політична система України розвалюється, оскільки корупційні сили досі мають занадто значний доступ до важелів політичної влади. Налаштовані на реформи політики гидливо подають у відставку, оскільки старі практики продовжують захищати старі, нечистоплотні схеми заробляння грошей.

Впевненість людей в здатності уряду виконати волю Майдану тане на очах.

Люди втрачають терпіння, вони в гніві, тому що жертва більше 100 осіб, які віддали життя заради революції і свободи, виявилася марною. Вони бачать, що через два роки після революції в країні нічого не змінилося.

Навіть МВФ втрачає терпіння, а його глава Кристін Лагард заявляє, що не бачить можливості і надалі надавати фінансову допомогу Україні, якщо та не досягне значних успіхів в боротьбі проти корупції.

Прем'єр-міністр країни Арсеній Яценюк, який пережив вотум недовіри і проігнорував заклик президента Петра Порошенка піти у відставку, зараз зайнятий спробами залучити нові фракції в свою коаліцію і уникнути дострокових виборів. Тим часом українська валюта знецінюється, а інфляція росте, ставлячи під загрозу можливість відновлення економіки після її різкого скорочення у 2015 році.

За іронією долі підсумком всієї цієї невизначеності і нестабільності стає той факт, що тепер президент Росії Володимир Путін може спокійно спостерігати за тим, як Україна саморуйнується.

Йому більше не доведеться накликати на себе критику Заходу і миритися з новими санкціями, чинячи тиск на уряд Петра Порошенка і провокуючи напруженість на сході країни. Однак він, найімовірніше, продовжить підтримувати конфлікт на Донбасі протягом певного часу.

Тим часом політики в Києві роблять за Путіна всю його роботу. Можливо, прийшов час знову вдарити на сполох і повернути українську молодь на Майдан.