На наступний день після Зради

Айварас зробив сильний хід. Він зробив його гідно і красиво. Після таких ходів сам міністр може спати спокійно, а от всім іншим не до сну. Особливо – президенту

Але як раз після сильного удару, після Дня Зради, потрібно лягти спати. Щоб переспати з цією думкою. І замістити ірраціональну апатію, і перший раз прокинулося бажання іммігрувати з раціональними міркуваннями.

Отже, що ж далі може бути.

Тепер, цілком очевидно, хід Порошенка. Ми завжди вважали його розумним. Розумніше за Януковича, точно. Але і просто розумним. Розумним політиком. І зараз він повинен прийняти політичне рішення. І довести, що ми всі не помилялися. Перший раз ми помилилися, вважаючи, що для президента місце в історії важливіше банківського рахунку. І цю помилку варто визнати. Але зараз загроза нависла вже над його майбутнім, фінансовим і політичним, а значить, є шанс, що інстинкти змусять його зробити раціональний хід.

Є стандартний український варіант. Це «Сидіти на березі річки і чекати, поки повз пропливе кредит МВФ». Тобто спроба виступити і сказати, що треба жити дружно, а я гарант Конституції. Не прибирати Кононенка, вмовити Айвараса залишитися, зберігши поточну болотисту структуру. І тут все залежить від Айвараса. Чи вистачить у нього сили волі, щоб утриматися від спокус відіграти все назад. Важелів тиску на нього немає, прокурорських справ – теж. І Айварас повинен до останнього стояти на своєму, що повернення назад, на тих же умовах, під обіцянку «він тебе більше не чіпатиме» - це вже мало. Якщо Порошенко переконає міністра залишитися, то реально нічого не зміниться. Але міністр вже вивіз картини і навіть не прийшов на фракцію. Сказав, що хворий. Воно і зрозуміло, від виду осіб, які чекають його там, може виникнути нездужання. І сильний блювотний рефлекс. А значить, є надія, що Айварас не здасть назад.

І тоді залишається три варіанти. В одному з них Порошенко грає раціонально, в інших – грає його жадібність. Щоб вийти із ситуації з плюсом для себе, президент повинен зробити хід конем. Цілком очевидно, що активній частині суспільства потрібна ритуальна і символічна жертва, у вигляді Кононенко, який здає мандат. І НАБУ тут ні при чому, нехай розслідують, іноді заглядаючи на Банкову. Кримінальна та політична відповідальність – різні речі. І це дозволить зняти частину негативу.

Вплив насправді він особливо не втратить, так й треба розуміти, що Кононенко – це всього лише продовження Порошенка. Ніхто його не знав пару років тому. Нічим він не виділявся. Це всього лише продовження руки президента. Також цілком зрозуміло, що протягнути в новий Кабмін схемщиків тепер стає вкрай складно. За умови, звичайно, що Порошенко продовжує бути політиком. І зацікавлений у підтримці хоч когось із суспільства і збереження фінансування кредиторів.

Збільшення «технократичності» уряду дозволить повернути в нього і Айвараса, і залишити частину прогресивних міністрів. Підвищить підтримку Заходу і створить хорошим громадський момент. Поверне хоч частину втраченої довіри, яка пропорційна кількості пристойних людей у міністерських кріслах. При інших умовах ніхто з сильних людей туди тепер просто не піде. Романтики закінчилися. І для посилення уряду необхідний знак. У тому числі у вигляді ритуальної жертви. На яку, до речі, виявився здатний Яценюк. Він, швидше за все, залишиться в такому Кабміні. Окулярів він зараз не втратив, підтримку Заходу має, та й коаліція потрібна. Цей варіант є вкрай позитивним. І, можливо, є тим випадком, коли бажане видається за дійсне. Але ймовірність існує. І, головне, що вона відповідає інтересам президента.

Інші варіанти менш оптимістичні. І в них президент-політик програє своїй жадібності і показує, що крісло президента в країні – прокляте. І після певного часу на ньому будь-яка людина зривається з котушок. Запаморочення від успіхів.

Порошенко може піти за сценарієм – нічого не сталося, йде Айварас – і чудово. Все само якось розсмокчеться. Тим більше, ніхто ж не знає, чи він хоче утримати Айвараса зараз, чи їх зустріч – теж данина ритуалу, гра на публіку, яка не зрозуміє, якщо такого міністра просто так відпустять після такого виступу. Але ж кандидат на його місце вже був, та ще й з самої Адміністрації президента. Можна поставити його і радіти. Можна поставити своїх людей замість інших міністрів-технократів. Домовитись якось з Народним Фронтом. І знайти в парламенті підтримку ряду груп, які охоче голосують за розумну ціну. А там може і грошей дадуть. Адже американцям від тебе нікуди діватися, позаду Москва. Тим більше, ще півроку Наталія Яресько може і протримається. Поки їй остаточно не осточортіє.

Цей варіант дозволяє зберегти психологічний комфорт, фінансові потоки. Дуже привабливий варіант. Біда в тому, що грошей дадуть набагато менше. Та й інвестори не прийдуть. Тим більше, розраховувати на чесну і прозору приватизацію в такому випадку навряд чи варто. А значить рано чи пізно настане той самий колапс. І рано чи пізно, цей другий варіант призведе до третього сценарію, який можливий і зараз. Дострокові вибори. На які Порошенко може піти, тим більше закон про вибори ніхто не прийняв, пропорційну систему не ввів, а значить знову мажоритарники з усіма витікаючими. І є шанс у президента, який більше не повинен грати роль чесного реформатора, всіх перемогти.

Дострокові вибори – поганий варіант. На економічному дні, на тлі війни, великі шанси перемоги популістів і радикалів, що ніколи не допомагала реформам. Але справа в тому, що реформ може і не бути. У другому варіанті розвитку ситуація ними і не пахне. А значить, дострокові вибори перетворюються не тільки в реальність, але і в досить позитивну реальність. І чим раніше – тим краще. Тим більше, тепер навіть з'являється вибір. Зрозуміло, мова не йде про голосування за Народний Фронт, Ляшко або Блок Порошенка. Цікаво, який нині рейтинг у президентської політичної сили.

Але з'являються контури умовного Антикорупційного фронту Саакашвілі, який здатний набрати чимало голосів. І є надія, що Айварас і Ко, що його команда з міністерства економіки, стануть основою для Ліберальної української партії, якої так не вистачає. Саме ідеологічної партії. Об'єднання Айвараса з Міхо не дасть значно більше голосів, але потенційний успіх Ліберальної партії, а після гідної поведінки Айвараса - він цілком можливий, здатний повністю змінити ситуацію. І, головне, надовго поставити тренди для українського майбутнього. В якому, в майбутньому, стати президентом через пару років шансів у Вакарчука набагато більше, ніж у Порошенка.

І вибір сценаріїв зараз здійснюється в голові Порошенка. А голова, як відомо, предмет темний. І дослідженню не підлягає. Особливо, якщо це голова українського президента.