"Танго" Керрі в Москві: Пародія на "перезавантаження"

З чим би Керрі не їздив до Москви – валізкою, гітарою, контрабасом чи риболовною вудочкою, це не міняє того факту, що результати переговорів – мізерні.

Обидві сторони готові торгуватись – але до зближення позицій, достатнього для угоди, ще далеко.

Візит держсекретаря США Джона Керрі до Москви вийшов масштабним. Восьмигодинні переговори з Лавровим і Путіним, охарактеризовані російською пресою як "пожвавлення діалогу" і "повернення до конструктивну", обмін милими жартами з розряду "Ну що, буржуй, грошей у валізі привіз?" і вимушені посмішки – все це і справді виглядало як чергова бліда й химерна копія "перезавантаження".

Втім, тільки здалеку. І без знайомства з підсумковою прес-конференцією.

На якій сторони повідомили, що домагатимуться дотримання режиму припинення вогню в Сирії. Це вони тільки тепер про це домовились, чи це, все-таки, не зовсім новина? А ще розповіли про рекомендацію для Асада і опозиції пошвидше обмінятись полоненими – пардон, "відпустити затриманих опонентів". Також США і Росія будуть сприяти невикористанню в Сирії хімічної і ядерної зброї.

Що саме з вищепереліченого має виглядати проектом політичного чи дипломатичного врегулювання сирійської кризи – сказати складно. Звичайно, були натяки щодо продовження женевських переговорів, куди допускатимуть опозицію, і навіть про розробку нової конституції для Сирії. Теж, до речі, не вперше. Зате не було ні слова про долю Асада, дату і формат перевиборів та зміни влади, чи формування реальної антиісламістської коаліції.

Щодо України Лавров і Керрі зізнались, що розбіжності "як і раніше зберігаються", а також – сюрприз – закликали до виконання Мінських домовленостей. "Президент Обама готовий зняти санкції, якщо всі положення мінських домовленостей будуть повністю виконані, включаючи відведення зброї і військових і закриття південного кордону України", - нагадав глава Держдепартаменту, не завдавши собі праці уточнити, з якої саме сторони світу прибула та зброя і військові до України. Чи то він так креативно об'єднав проблеми Донбасу і Криму? У відповідь на що Лавров нагадав про зобов’язання Києва щодо "децентралізації" та виборів на Донбасі.

І це, помітимо, після заяви Керрі про те, що "у нас є ідеї щодо того, як досягти більшого прогресу в Україні". Можливо, вони і справді є. Можливо, держсекретар їх навіть обговорював з Путіним, поки Лавров, відкривши двері, стежив, щоб ніхто не підслуховував в коридорі. Але якщо ці ідеї поки не призначені для простих смертних – то навіщо був той балаган, що носив назву спільної прес-конференції?

Єдиним відносно світлим променем можна було б вважати заяву Керрі про долю Савченко. Якби не форма цієї заяви. Погодьтесь, фраза "Він (Путін) дав мені зрозуміти, що це щось, з чим в певний момент нам не доведеться мати справу, бо знайдеться рішення" – не найпростіший приклад для розтлумачення дипломатичної мови.

Стосовно Савченко Путін, як водиться, "дав сигнал". Якому, звичайно, хотілось би вірити – але чомусь не виходить. Доля Савченко як залежала від настрою – чи розрахунку – кремлівського чоловічка, так і залежить. Що і як Путін не "натякав"  би держсекретарю США. Якому завжди можна в сухому залишку сказати – долю Савченко вирішує суд. Найсправедливіший у світі.

Звичайно, сам факт, а також тривалість і рівень переговорів у Москві говорить про те, що сторони готові домовлятись. Критичне безгрошів'я Кремля, особливо підкреслене відмовою західних банків від російських євробондів – чи участі в приватизації російських держкомпаній – вимушує Путіна займатись імітацією миролюбних жестів. Але в своїй імітації він поки явно не готовий йти на вагомі поступки.

Натомість американська сторона теж вимушена зберігати "миролюбне і конструктивне обличчя". Задля цього і їздить до Москви Керрі з вірною гітарою, поки його президент витанцьовує танго в Аргентині. А потім ще й обзиває свого головного дипломата мізантропом, через періодичне і зрозуміле бажання Керрі пальнути по Сирії дюжиною-другою ракет.