Гасло "Досить годувати Москву!" стане найпопулярнішим

Любі друзі! Про яку Росію ви всі говорите? Її немає вже 100 років! Яку "єдину національну ідею", замість путінського "побєдобєсія", ви хочете запропонувати жителям Калінінграда і Чукотки?

Невеселі роздуми в день убивства Бориса Нємцова

1 березня рік тому бойовики Рамзана Кадирова з мовчазного заступництва Путіна застрелили Бориса Нємцова. Застрелили нахабно, напоказ, на відеокамери, що висять на кремлівських стінах. Цими днями багато хто згадує Нємцова - російського політика 1990-х, реформатора, сміливого чоловіка, відчайдушного авантюриста, який зневажає всю цю нинішню бліду "гебістську" плісняву, що засіла в Кремлі. Згадую і я. Поминаю. Добрим словом і чаркою. Як прийнято в нас. А ось, думки, що лізуть у голову, з нагоди роковин і "маршу пам'яті Нємцова", що минув у Москві, якісь невеселі. Думаю я про так звану російську опозицію, частиною якої був Нємцов.

За рік до смерті, в перших числах березня 2014 року, під час анексії Криму "зеленими чоловічками", Борис Нємцов написав у блозі на Facebook: "Аннексия Крыма закладывает бомбу под единством России. Да, пока нефть дорогая, распада не будет. А теперь представьте, что нефть стоит 50-60 долларов за баррель. Острый бюджетный кризис будет стимулировать сепаратистов к независимости... Речь о Татарстане, Башкортостане, Якутии и регионах Сибири. То есть о финансово сильных регионах, которые вполне могут прожить без федерального центра. Для сепаратистов России пример Крыма станет вдохновляющим". Для Нємцова окупація Путіним Криму була загрозливою насамперед тому, що це стане стимулом для розпаду Російської Федерації.

Ось що я як громадянин Російської Федерації хочу сказати. Якби мій рідний Санкт-Петербург 1991 року став незалежний від Росії, то сьогодні він був би європейським Сінгапуром, Гонконгом і Монако водночас. Я дуже стомився від "імперщини", яку не можуть вичавити сьогоднішні російські "загальнофедеральні опозиціонери" імені Ходорковського, Навального, Явлінського, Каспарова, Касьянова тощо. Так і хочеться їм сказати: "Хлопці, зрозумійте, питання самостійності (та чого там, незалежності!) нинішніх російських регіонів виникне одразу, як Москва перестане їх годувати. Ви з вашим "федеральним лібералізмом" живете в радянсько-путінській парадигмі. У вас такий же вождізм і месіанство, як і в партії "Єдина Росія". Своїми заявами, деклараціями і вчинками заганяєте себе в рамки "ліберального крила КПРС"!

Любі друзі! Про яку Росію ви всі говорите? Її немає вже 100 років! Яку "єдину національну ідею", замість путінського "побєдобєсія", ви хочете запропонувати жителям Калінінграда і Чукотки? Та згадайте ви нарешті історію! Щоразу, коли в Росії починалися серйозні зміни, усі намагалися "взяти суверенітету якомога більше". Прихильники "єдиної-неподільної" одразу ставали головними ретроградами-маргіналами. А найдалекоглядніші, знаючи цю ж історію, рвали з Москвою всі зв'язки, палили всі мости й бігли стрімголов під захист кого завгодно.

Коли остаточно рухне "путіноміка" й розпочнеться неминучий процес децентралізації, ви не зможете його зупинити. Запевняю вас, гасло "Досить годувати Москву!" стане найпопулярнішим протягом місяців-тижнів. І "загальнофедеральні ви" станете непотрібні! На регіональних Майданах від Петербурга до Владивостока ви будете чужі й нікому не цікаві!

Свого часу радянські дисиденти зробили дуже багато для краху комуністичної системи. Багато в чому завдяки їхній безстрашності радянська система перестала існувати. Низький уклін їм! Але, на жаль, вони погано собі уявляли, яким буде "світ після краху комунізму". Більшість з них не могла собі уявити, що замість СРСР будуть 15 незалежних держав. У більшості з яких владу захопили місцеві радянсько-партійно-бюрократичні еліти, що швиденько "перефарбувалися" в потрібні кольори. А дисиденти так і залишилися сидіти за чаєм у своїх московських квартирах і горювати про "Росію, яку ми втратили".

Друзі мої, явлінці, ходорківці, каспаровці й касьяновці! Не повторюйте помилок радянської ліберальної інтелігенції! Не мучте людей своїм ліберальним імперіалізмом! Ліберальних імперій не буває! А будь-які федерації й конфедерації створюються "знизу" і на добровільних засадах. Відпустіть нас! А, головне, відпустіть себе! І почніть думати про життя "після Росії". Повірте, воно є!

Павло Мєзєрін