Вікно можливостей для України закривається

Це означає, що з реформами потрібно поквапитися

Текст написано у співавторстві з дослідником Європейського університету Віадріна Іриною Солоненко

В Україні нарешті сформовано новий уряд. Це можна вважати частковим виходом з кризи, адже два місяці невизначеності могли призвести до дострокових виборів. Цей сценарій був би дуже небезпечний для збереження політичної та економічної стабільності в країні.

Однак вирішення кризи таким чином викликає серйозні побоювання. Коаліція, що складається з двох фракцій, і новий уряд, який, у порівнянні з попереднім, ще більше є результатом політичного поділу, не гарантують знаходження компромісів у парламенті, необхідних для проведення реформ.

Тим не менш, у нового уряду є всі шанси продовжити та закріпити реформи, ініційовані попереднім урядом і запустити інші реформи, які до цих пір відкладалися. За однієї умови – наявності політичної волі.

Україні зараз як ніколи потрібно показати більш відчутні успіхи в реформах.

Без них кредит довіри і терпіння Заходу може швидше вичерпатися. За останні два роки Україна звикла покладатися на зовнішню підтримку і якоюсь мірою приймає її як щось саме собою зрозуміле. Деякі українські політики вважають, що геополітична роль України настільки важлива, що Захід просто не може допустити, щоб Україна зійшла з колії». Але це – велика помилка. Як раз зараз вікно можливостей довести, що Україна після Майдану відрізняється від «старої» України і здатна на прорив у реформах, звужується і зовсім скоро може закритися.

Вже зараз в США і Європі відчувається певна «втома» від України. Післяреволюційна ейфорія вляглася, а ті реформи, яких очікували найбільше – боротьба з корупцією і судова реформа, поки ще не принесли плодів. Хоча в цілому, реформи йдуть, вони ще не досягли критичної маси і багато з них не видимі.

Західні ЗМІ все частіше висвітлюють Україну як країну, яка остаточно загрузла в корупції, і якій за раніше керують олігархи, а нинішніх політиків - як представників старої генерації, не зацікавлених у системних змінах. Невиправдані надії Помаранчевої революції досі добре пам'ятають в західних столицях.

Ця втома посилюється зростаючою інтроверсією західних політичних еліт та необхідністю займатися іншими питаннями, що здаються їм більш важливими. Це проблеми, пов'язані з напливом біженців з Сирії та інших країн, підйомом євроскептичних сил (референдум в Нідерландах і референдум у Великобританії, що наближається ), зі створенням трансатлантичної угоди про зону вільної торгівлі та багатьма іншими. Майбутні президентські вибори в США відвертають увагу найвпливовішого прихильника демократичних реформ в Україні. Таким чином, Захід зараз просто нездатний тримати Україну у фокусі своєї уваги в довгостроковій перспективі.

У цій ситуації друзям України в ЄС стає все важче знаходити аргументи, чому Україну варто підтримувати.

Не будемо забувати, що в липні Європейському союзу знову доведеться прийняти рішення про продовження санкцій по відношенню до Росії. Бізнес-кола в ЄС, особливо в Німеччині, дуже сподіваються повернутися до business as usual, принаймні, в економічних відносинах з Росією, і активно лобіюють цю позицію. У нещодавньому опитуванні серед німецького бізнесу 62% опитаних висловили припущення, що санкції з Росії будуть зняті в цьому або наступному році. На додачу до цього, фракція Лівих у Бундестазі не перестає «бомбити» уряд Німеччини запитами про стан прав людини в Україні, в яких уряд України обвинувачується в систематичному порушенні прав людини по відношенню до мешканців Східної України.

Захід зацікавлений в успіхах України. Рішення Європейської Комісії надати безвізовий режим українцям якомога швидше є підтвердженням цього, як і підтвердженням того, що Європейський союз усвідомлює обмеженість своїх можливостей підтримати Україну у важкий момент (Мінські угоди, в яких ЄС представляють не його інституції, а Німеччина і Франція, є яскравим прикладом). Людські та фінансові ресурси теж обмежені. Якщо Україна не покаже наявність політичної волі і не прискорить реформи, західні донори продовжать підтримувати Україну, але рівень цієї підтримки, швидше за все, скоротиться.

У своєму звіті для Українського Форуму Королівського Інституту Міжнародних Відносин Chatham House ми спробували знизити градус втоми і надати аргументи на користь необхідності подальшої підтримки України. Але лише реформаторські кроки нового уряду стануть справжніми аргументами. Україні терміново потрібно запустити реформу прокуратури і судової системи, притягнути до відповідальності корупціонерів і почати впроваджувати реформу державної служби. Також важливо запустити прозорий процес приватизації державних компаній та завершити реформу енергетичного сектора. Перш за все, «олігархи» повинні покинути політику, а суспільство - знайти механізми, які перекриють канали впливу великих грошей на політичну владу і наблизять Раду і представницькі органи на всіх рівнях до виборців.

У грудні під час візиту до Києва віце-президент США Джо Байден заявив, що зараз Україна, можливо, отримала свій останній шанс побудувати «вільну, процвітаючу країну. Під час Київського форуму безпеки на позаминулому тижні звучала думка про те, що за Україною вже закріпилася сумнівна репутація країни, яка звикла втрачати можливості. Саме зараз у нас є можливість довести, що стара звичка більше не актуальна, і що країна дійсно змінилася з «помаранчевих» часів.