Путін – жебрак, але його друзі – багатії

Господар Кремля не краде багатства Росії; замість цього він передає їх у керування своїм найбільш довіреним наближеним

Оригінал тексту опубліковано на Bloomberg View. Інші колонки Bloomberg View за посиланням: http://www.bloombergview.com

Нещодавні доповіді двох консорціумів незалежних журналістів претендують на розкриття махінацій і офшорних рахунків деяких найближчих прихильників Володимира Путіна. Сам президент не згадується як бенефіціар у жодному з рахунків, тож Путін нібито бідний, як церковна миша – або, принаймні, стане таким, якщо колись позбудеться влади.

Дослідження опубліковані Проектом з розслідування організованої злочинності та Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів. У першому повідомляється про те, що санкт-петербурзький бізнесмен Григорій Баєвський передавав цінну нерухомість, крім інших, Катерині Тихоновій, яка вважається за деякими даними, дочкою Путіна. Кремль поки не підтвердив і не спростував це, відповідаючи на запитання про звіти.

Друге, потенційно небезпечне розслідування, засноване на «Панамських документах», масштабному зливі даних, що належали панамській юридичній компанії Mossack Fonseca, яка допомагає клієнтам створювати офшорні компанії – виключно легально, як заявляє сама фірма. У доповіді Сергій Ролдугін, санкт-петербурзький музикант і хресний однієї з дочок Путіна, названий бенефіціаром підставних компаній, замішаних у складних транзакціях з компаніями, які журналістам вдалося зв'язати з низкою бізнесменів, також асоційованих з Путіним.

Звіт говорить про «путінську мережу» компаній, створених керівниками Банку Росія, фінансової установи, власниками якого є давні прихильники Путіна. США запровадили санкції проти банку після початку російської агресії щодо України. Путін у відповідь відкрив особистий рахунок у банку. До транзакцій, що проводилися підставними компаніями, імовірно створеними Банком Росія, відносяться вигідні кредити від кіпрської «дочки» російського державного банку ВТБ. Потім сотні мільйонів доларів імовірно знову позичали іншим компаніям «путінської мережі». Згідно з даними розслідування, позики були не забезпечені, й існувала ймовірність, що гроші не повернуть. Вся ця діяльність могла бути і юридично законною.

Виконавчий директор ВТБ Андрій Костін в інтерв'ю Bloomberg Television у понеділок заперечував, що його банк видавав незабезпечені позики.

Можливо, найбільш вражаючим фактом викриттів є те, що в бенефіціарів цих компаній не значиться ані сам Путін, ані члени його сім'ї. Дійсно, Костін назвав нісенітницею всі припущення про причетність Путіна. У доповіді говорилося: «Записи і свідчення показують, що навіть коли найближчі прихильники Путіна в приватному порядку обговорюють його справи, вони використовують псевдоніми або просто вказують в небо замість того, щоб вимовляти його ім'я».

Я не знаю ні про які записи або надійні свідоцтвах того, як найближчі прихильники Путіна обговорюють його особисті фінансові справи. Навіть якби такі докази існували, людину не можна засудити на основі жестів або прізвиськ, озвучених його друзями.

Отримання доступу до внутрішніх файлів і пошти офшорного об'єднання дає журналістам рідкісну можливість – простежити весь ланцюжок бенефіціарів найбільш таємничих компаній світу, часто створених з єдиною метою – приховати особу кінцевого бенефіціара.

Злив панамських документів також показує, що в 2014 році український президент Петро Порошенко створив компанію на британських Віргінських островах для зберігання власних активів (на своє ім'я). Також сказано, що прем'єр-міністр Ісландії Давид Гюннлейгссон і його родина мали прямий інтерес у згортанні великих ісландських банків, що збанкрутували в період світової фінансової кризи.

На Володимира Путіна нічого подібного не знайшлося. Володимир Володимирович Путін, народжений у Ленінграді 7 жовтня 1952 року, не з'являється ні в яких паперах. Він не володіє і не контролює ніякі пов'язані з офшорами активи.

Але присутність «колективного Путіна» в цих документах досить відчутна. Акціонери Банку Росія, одержувачі великих урядових контрактів, зокрема, колишній спаринг-партнер Путіна Аркадій Ротенберг і менш відомі бізнесмени, які знали Путіна, коли він був чиновником у Петербурзі або офіцером КДБ – всі вони розбагатіли при його режимі. Немає нічого дивного в тому, що вони мають доступ до дешевих коштів державних банків, як і в тому, що вони отримують контракти на «консультації» і «лобіювання» менш наближених компаній. В диктатурах гроші отримують друзі диктатора; їхня мережа, по суті, і являє собою матерію влади в країні.

Чи повинна така ситуація викликати гнів російського суспільства? Звісно. Те, що друзі Путіна – хижий, паразитичний, привілейований клас бізнесменів, було відомо задовго до панамського «зливу». Кремль відмовився відповідати на запити групи дослідників, пославшись на те, що всі подібні питання вже ставилися «неодноразово в різних варіаціях», і це дійсно так. Але чого завжди бракувало – це останньої ланки, що з'єднала всі ці докази з Путіним-людиною. Зважаючи на природу даних, які отримані розслідувачами, можливо, настав час визнати, що цієї ланки не існує. Путін не володіє палацами або яхтами; у нього немає $200-мільярдного статку, як іноді стверджується. Він не є найбагатшою людиною у світі». Проте, як колишній офіцер КДБ, Путін оточив себе мережею друзів, які дійсно розбагатіли.

Оскільки він є президентом, ці люди розраховують, що зв'язок з Путіним допоможе їм заробляти гроші. Він, своєю чергою, як людина, котра в змозі відібрати і активи, і привілеї, може попросити про послугу у відповідь - розслідування про оборудки Баєвського показує, як це відбувається.

Такий підхід відрізняється від схеми, колись організованої мільярдером Борисом Березовським (який стверджував, що він допоміг Путіну стати президентом у 2000-му), але має з нею багато спільного. Березовський, який імовірно, наклав на себе руки в 2013 році, придумав схему, в якій активи залишаються в держвласності, але їхні керівники «приватизуються» - корумпуються, іншими словами. Потім керівники починають доїти компанію на користь «покупця».

Путін не краде багатства Росії; він передає їх у керування своїм найбільш довіреним наближеним. У процесі вони з великою ймовірністю отримують від цих багатств зиск. Він підтримує з цими людьми добрі стосунки. Він також контролює бізнес-оточення так надійно, що вони не посміють його зрадити. Він також може змусити свою мережу зробити що завгодно, на що йому знадобляться додаткові кошти (згадайте Зимову Олімпіаду в Сочі, що обійшлася в $50 млрд).

Якщо Путіна коли-небудь повалять, довести його причетність до корупції буде так само складно, як і у випадку з колишнім українським президентом Віктором Януковичем та його оточенням. Зрештою, вони всього лише зімітували путінську схему. Проте, у Путіна немає очевидного плану на випадок повалення. Фінансові схеми, описані на основі панамських документів, залишать його ні з чим, якщо він перестане бути одночасно Путіним-людиною і «колективним Путіним».

Система, що тримається на здатності Путіна контролювати мережу друзів та наближених, не передбачає збоїв. Майбутнє благополуччя російського президента залежить від того, чи зможе він утримати владу. Така поведінка може здатися безрозсудною з боку одного з найпроникливіших політиків світу, але це не так. Янукович втік у Росію, коли українці прогнали його в 2014 році. Путіну тікати буде нікуди, навіть якщо у нього будуть багатства, записані на його ім'я. Занадто багато хто на Заході хотів би за нього взятися. Єдиний вихід для Путіна – залишатися в центрі створеної ним павутини, в якій він є одночасно її господарем і заручником.