Глухий кут еволюції. Для Порошенка спливли всі строки

Останні два місяці стали чорною дірою для президента Порошенко

Пасивність президента Петра Порошенка в боротьбі з корупцією призвела до реінкарнації старих правил у політиці та зростання впливу олігархічних груп. Тепер вони і є його основними партнерами. Пошуки прем'єра — лише частина цього безславного шляху

За два місяці Петро Порошенко примудрився загнати себе в кут, послідовно знищуючи власну репутацію і перетворюючи союзників у ворогів. Уряд Володимира Гройсмана буде останнім, де у президента є більшість голосів — далі буде тільки гірше.

Ключової помилки, яка призвела до нинішньої кризи, ми припустилися ще влітку 2014 року. Тоді, всупереч обіцянкам кандидата Порошенка, вибори в парламент пройшли за змішаною системою Януковича. Вона була зручна президенту Порошенку, бо дозволяла зібрати коаліцію з мажоритарників, але це відчинило корупціонерам двері в постмайданну політику.

Результатом мажоритарки на виборах 2014 року стала повна деградація нинішнього політичного класу і перетворення Верховної ради на найбільший бізнес-клуб Європи.

Останні два місяці після провального голосування за відставку Яценюка 16 лютого стали чорною дірою для президента Порошенка, в якій зникали рейтинги, довіра і демократичні стандарти: позбавлення мандатів Томенка і Фірсова та паралельний набір тушок у фракцію, кримінальні справи щодо команди Сакварелідзе і Центру протидії корупції, обіцянка допитати посла США і скандал з панамськими документами, звинувачення The New York Times у гібридній війні та скасування розшуку Юрія Іванющенка, нічне полювання на Каська і переписування закону під призначення Юрія Луценка генпрокурором.

Правила керування країною від Петра Порошенка привели нинішню владу в глухий кут, вихід з якого шукали два місяці. Бажання все контролювати і нездатність делегувати повноваження не просто виснажили президента, який рідко йде з роботи раніше другої години ночі. Це відбило бажання ставати частиною уряду в багатьох, хто розуміє, що далі — пастка, після якої на тебе чекає роль весільного генерала. Ти нестимеш повну відповідальність за те, що відбувається, а рішення ухвалить Кононенко або інші товариші президента.

Залишивши сірого кардинала в парламенті після викриттів Айвараса Абромавичуса, Порошенко підклав міну уповільненої дії під головний капітал, який є у політика,— довіру. А бажання Порошенка мати кишенькового генпрокурора налаштувало проти нього американський та європейський істеблішмент, який побоюється нового рецидиву авторитаризму в Україні.

Як наслідок, президент наштовхнувся на опір там, де менш за все чекав — від Володимира Гройсмана, який був запропонований фракцією на посаду прем'єр-міністра. Насправді складно знайти більш схожих людей. Гройсман, як і Порошенко, походить з бізнесу, де головною точкою монетизації прибутку є торгівля. І від твоїх умінь краще продати залежить успіх. Тому Гройсман легко прорахував поведінку Порошенка: призначивши його на роль слухняного менеджера, Банкова хотіла оточити прем'єр-міністра своїми наглядачами, які б корегували його поведінку і керували за його спиною. Своєю чергою Гройсман, який добре знається на українських реаліях, зажадав на урядові посади своїх перевірених людей, щоб мати опору всередині Кабміну. В результаті переговори зайшли в глухий кут на початку тижня.

Створюючи уряд на двох, БПП і Народний фронт ледь назбирали 226 голосів у двох фракціях, щоб відповідати формальним вимогам коаліції. Враховуючи, що стовідсоткової явки не буває ніколи, коаліції буде потрібна подушка безпеки мінімум 20-30 голосів.

За умов коли фракції Самопоміч, Батьківщина і радикалів перейшли в опозицію, єдиним резервом коаліції можуть бути тільки олігархічні клуби, оформлені як депутатські групи — чи то Воля народу, чи то Відродження. Саме олігархи є головними бенефіціарами слабкого прем'єр-міністра, який спирається на мінімальну за чисельністю коаліцію. І за кожне голосування доведеться віддавати посаду, потік, тендер, державне підприємство. Інакше ця конструкція за умов наявності мажоритарників у парламенті не працює.

Тому новий уряд приречений на корупційні скандали. І найстрашніше — цей парламент з мажоритарниками, які продегустували державні потоки, вже нездатний самостійно змінити закон про вибори — тільки під тиском вулиці та західних донорів.

Українська корупція стала не просто раковою пухлиною на тілі суспільства, але одним з чорних брендів України в світі. Це одна з головних причин поразки України на референдумі в Нідерландах — згідно з соціологічним опитуванням, 60 % євроскептиків голосували проти через корупцію в Україні, а панамські документи президента лише підсилили враження.

Для президента Порошенка вже спливли всі строки, щоб переконати суспільство, політиків і західних партнерів, що він готовий боротися з корупцією. І кожен день зволікання підтверджує протилежне — саме він своїм невтручанням є головним бенефіціаром.