Як відомі прокурори ховають прибутки в офшорах і вчать на гроші з «общака» дітей у Лондоні, розповідає екс-заступник Шокіна
https://povnatorba.blogspot.com/2016/04/blog-post_797.html
Звільнений з ГПУ Віталій Касько порівнює реформу прокуратури зі спробою скласти з літер Д, У, П та А слово «вічність» і розповідає про власну скандальну справу
Уже майже місяць ходить по допитах екс-заступник генерального прокурора України Віталій Касько. Наприкінці березня з подачі генпрокурора Віктора Шокіна суд арештував його трикімнатну квартиру, що на бул. Дружби народів у Києві. За версією слідства, Касько незаконно перевів її з державної власності у приватну.
20 квітня свій вердикт по справі виніс голова Національного антикорупційного бюро Артем Ситник – він заявив, що не вбачає злочину в отриманні Каськом квартири.
У інтерв'ю НВ Касько розповів, чи лишилися у Генпрокуратурі люди, зацікавлені у реальних реформах, у яких іще справах були замішані "діамантові прокурори" Олександр Корнієць та Володимир Шапакін, а також пояснив, чому "грузинський сценарій" на сьогодні може бути єдиним виходом змінити Україну.
- На якому етапі зараз ваша справа по «квартирному питанню»?
- Виходячи з тих питань, які ставлять, і тих дій, які вчиняють, слідчі мають завдання з політичним підтекстом, і вони ці завдання виконують, і навіть не дуже приховують. Натяками вони дають зрозуміти, що тут ніхто цього замовлення виконувати не хоче і їх змушують, тим не менш, вони роблять.
- Чим скоріше за все це може закінчитися?
- Не знаю. Все залежить від того, хто за цим стоїть і як далеко вони хочуть зайти.
Перше, що хотіли зробити – це витіснити мене з країни. У мене є достатньо доказів того, що робилося все, щоби я не повернувся до України. Насправді ж, зважаючи на їхні замовні дії – цього цілком достатньо, аби я отримав статус біженця у будь-якій європейській країні й не повертався в Україну. Але їм це не вдалося.
Йдеться про величезні суми у валюті. У мене підозра, що це так звані прокурорські офшори, коли корупційні кошти акумулюються там і виводяться на потреби цих людей
Для них було несподіванкою, що я повернувся: я перебував у Європі по своїх справах, і зранку того дня, коли мав повертатися, у ЗМІ умисно була запущена інформація про арешт моєї квартири, і про те, що з цим звернувся до суду Генпрокурор особисто. Очевидно, вони гадали, що не повернусь. Але я прилетів і, більш того, навіть пішов на прес-конференцію Сакварелідзе, якого якраз звільнили з органів прокуратури.
Це, очевидно, був план А, і коли він не спрацював – запустили план Б – клопотання про арешт. Не вдалося його витіснити з країни, то давайте посадимо у СІЗО. Поки що це теж не дуже виходить.
НАБУ розпочало розслідування за зверненням народних депутатів за фактом нібито незаконного одержання мною квартири, і не знайшло там за мною жодного складу злочину. Про це сьогодні заявив керівник Бюро, Артем Ситник. Якщо, сказав він, ГПУ вважає інакше, то вона керується не правовими мотивами, а іншими. Як на мене, з вуст керівника НАБУ це звучить як звинувачення Генпрокуратури у політичних переслідуваннях, тобто речі названі своїми іменами.
- Позбавлення депутатських мандатів Фірсова і Томенка, історія Сакварелідзе, ваша ситуація, Шабунін, тиск на одеську команду реформаторів – усе це відбулося, фактично, одночасно. Як ви гадаєте, це збіг?
- З одного боку, так. А з іншого – моя ситуація трошки інакша.
Шокін і компанія хотіли це зробити дуже давно, але, оскільки я постійно знаходився у центрі уваги, моя публічність, якої вони бояться як вогню, завадила. Після мого звільнення вони перечекали пару місяців і зробили це саме зараз, проте воно збіглося у часі з іншими подіями.
Крім того, як мені відомо, по Давиду Сакварелідзе готується нове кримінальне провадження, по Сергію Горбатюку є певні претензії, почали за традицією зі службових перевірок.
Як на мене, це абсолютна агонія системи, яка захищається. У нашому випадку – це система Генпрокуратури, у випадку із позбавленням мандатів – це верхівка політичної влади.
Шокін заважав Сакварелідзе проводити реформи та змінював правила відбору прокурорів у регіони
- У чому конкретно хочуть звинуватити тепер Сакварелідзе і Горбатюка?
- По Сакварелідзе це вже не стосується тих відомих двох мільйонів, це якась нова фантазія Генпрокуратури. А по Горбатюку – нібито, службова недбалість у розслідуваннях подій в Одесі 2 травня.
- Усе це не може відбуватися без відома президента. Вочевидь, він про це знає. Навіщо йому все це треба?
- Для мене це загадка. Дуже цікаво було би запитати у президента. Я не здивуюся, якщо він скаже, що не знає, хто такі Касько, Горбатюк чи Шабунін, і взагалі, а що там, щось відбувається хіба?
- Як ви оцінюєте нинішню ситуацію у ГПУ загалом?
- Іще коли я звільнявся, у лютому, я сказав про те, що до влади у Генпрокуратуру прийшли, по суті, люди Віктора Пшонки. На сьогоднішній момент Севрук і Говда – це люди з обойми Пшонки, які придушували мирні протести на Майдані, куруючи міліцію, яка цим займалася. Один – через нагляд за діяльністю міліції, інший – через контроль за оперативно-розшуковою діяльністю, тобто, всіма цими негласними діями, які здійснювались щодо майданівців. Ці люди зараз очолюють Генпрокуратуру.
Чому так сталося – дуже просто. У Генпрокурора Шокіна, який прийшов до ГПУ з пенсії, не було власної команди. І коли та команда, яку він привів з пенсії, стикнулася зі складнощами щодо того, що їх мало, їм на певному етапі знадобилися союзники у протистоянні реформам. Найкращими союзниками стали люди Пшонки, які погодилися співпрацювати.
- Тобто, можна очікувати, що наступний Генпрокурор також буде з цієї компанії?
- Не дай Боже, бо якщо так, це не лише смерть ГПУ, такий хід подій ще більш негативно вплине на стабільність нинішньої влади.
Якщо у вас є чотири кубики із буквами «д», «у», «п», «а», а ви спробуйте скласти із них слово «вічність». Ніяк не вийде
Проблема прокуратури у нас у тому, що на посаду генпрокурора постійно пропонують людину, яка викликає у суспільства подив. Це не та людина, яка користується повагою, на яку покладаються якісь надії. А людина, яка виникає нізвідки, і через певний час починається біготня народних депутатів по залу зі збором підписів за відставку.
- Яким тоді мав би бути новий генпрокурор?
- Людина, яка має бути впізнавана як для громадян, так і для юридичної спільноти, повинна мати довіру. Вона повинна бути сміливою, аби вміти говорити «ні» президенту, народним депутатам, прем’єр-міністру – будь-кому, хто намагатиметься чинити на ГПУ зовнішній вплив. Якщо такої людини не буде, прокуратура закінчить дуже погано. Якщо так далі піде, прокуратури просто не стане. Всіх звідти виженуть, створять новий орган із новою назвою, щоб про минуле навіть не згадувати.
Про це я казав кожному новому генпрокурору, але через певний час, коли вони розуміли, які важелі впливу є у них в руках, то забували про поради, їм було комфортно працювати з цією радянською корумпованою системою, яка для них ставала природною, а у суспільства уже давно викликає лише відразу.
Чи знаєте ви, який рівень довіри людей до ГПУ зараз? Менше 5%. Коли я працював там, мені інколи було соромно говорити, що я працюю у прокуратурі. Але ця ситуація мене не влаштовувала, тому я хотів щось змінити. Багатьох керівників у прокуратурі це влаштовує.
- Чи є у нас такі люди? Котрі змогли би говорити «ні» політикам, президенту?
- Я думаю, що є.
- Хто?
- Не хочу називати представників з України, бо проти них почнуться кампанії дискредитації та обливання брудом. Ця возня з обливанням брудом, інтернет-тролями зумовлена тим, щоби потім можна було сказати, мовляв, ну як можна таку людину висувати на керівника прокуратури, ви подивіться, що про нього пишуть. Тому якщо зараз називати імена людей, досі не облитих брудом, то скоро їх обіллють. Тож давайте поки промовчимо.
В принципі, я пропонував би Богдана Вітвіцького – американського прокурора українського походження.
Генпрокурор повинен бути сміливим, аби вміти говорити «ні» президенту, народним депутатам, прем’єр-міністру – будь-кому, хто намагатиметься чинити опір на ГПУ
- Яка ситуація із діамантовими прокурорами? Нещодавно ви давали коментарі ЗМІ й казали, що цю справу завалюють.
- Так, навмисне завалюють. Бо вони виявилися із близького оточення Шокіна. Коли ми їх затримували, то не знали цього.
Шокін і його команда роблять усе, аби створити враження, що ці люди затримані незаконно, що там є процесуальні порушення.
Я неодноразово виступав у ЗМІ, пояснював, що жодних порушень нема, і казав – у країні відбуваються інші дії, що явно порушують закони. Однак Шокін, який виступав кращим адвокатом діамантових прокурорів, тоді як кричущих порушень в ініційованих ним самим справах не бачив.
Більше того, є замовні хвилі у ЗМІ з цього приводу. Прокуратура має достатньо корупційних грошей, аби навіть проплачувати репортажі для обливання брудом наших прокурорів, слідчих.
Наше завдання – щоби преса і громадянське суспільство не втрачали інтерес до цієї справи [діамантових прокурорів] і звертали увагу на докази. Зараз ці докази будуть представлятись в суді крок за кроком. Тож медіа і суспільство зможуть самі їх оцінити, аби побачити, відбувся перелом системи, чи ні. Я так розумію, для ГПУ ця справа принципова.
За словами Касько, офшорні рахунки діамантового прокурора Корнійця (на фото) можуть бути пов'язані з "вишками Бойко". Фото: business.ua
- Які докази мають бути оприлюднені?
- Насправді, справа по хабарю, яка зараз у суді – не єдина історія. Є дуже цікава справа за підозрою Корнійця у заволодінні чужим бізнесом по суті рекетом, яка готова була до направлення до суду, але до цього часу вона ще не там. Бо зараз її нема кому туди направити, «правильні люди» в ГПУ заблокували цей процес.
Є справа про власне вилучені діаманти, які, як виявилося, можуть походити з речових доказів по іншій кримінальній справі, звідки вони зникли.
Є дуже цікава справа по Корнійцю по оплаті навчання його доньки у Лондоні офшорними компаніями, керівники яких фігурують у справах так званих «вишок Бойко». Йдеться про величезні суми у валюті. У мене підозра, що це так звані прокурорські офшори, коли корупційні кошти акумулюються там і виводяться на потреби цих людей.
- Тоді можна говорити, що такі прокурорські офшори є не тільки у діамантових прокурорів, а і у інших?
- Безумовно. Я взагалі думаю, що їх можна розглядати як «общак». Є така схема. Не можна ж багато перевозити грошей готівкою, тому – от, є такі прокурорські офшори, взяв, і за потреби заплатив.
Номінальний директор [офшорної компанії] у цій історії – Ерік Ванагельс, той самий, прізвище якого фігурує у проплатах вишок Бойко. Та сама людина, але офшори з іншою назвою, де фігурує проплата за навчання доньки Корнійця.
- Чи є ще якісь настільки принципові для ГПУ справи, як справа діамантових прокурорів?
- У Генеральній інспекції ГПУ справа діамантових прокурорів була другою. Все сталося дуже швидко, на жаль, чи на щастя. Після цього всіх працівників СБУ, які брали участь у розслідуванні цієї справи, усунули. Що це означає? Що ми були позбавлені оперативної підтримки. Без неї затримувати якихось серйозних прокурорів – дуже важко.
Красиві поліцейські затримують порушника, приводять до відділку, де сидить – хто би ви думали – пузатий начальник райвідділку і каже: «Не буду нічого реєструвати, ідіть прогуляйтеся»
Ми намагалися працювати: були затримання на 10 тис доларів, була справа, у якій прокурор підозрювався у торгівлі наркотиками та підробленою валютою. Це добре, але все ж не те, чого ми хотіли. Наше завдання було – високопоставлена корупція прокурорів, але нас позбавили можливості цим займатися.
Ми були, наприклад, готові оголосити підозру по справі Карпюка і Федорука – Бучанський ліс, дерибан цих земель. У нас тут же ліквідували відділ, потім у мене відібрали повноваження, а потім я звільнився.
- Чи починалися хоча би спроби якось реформувати прокуратуру?
- Так, цим технічно займався в першу чергу Сакварелідзе. Проблема у тому, що йому не давали важелів впливу і вставляли палки у колеса, при чому, з самого початку.
Коли він оголосив про конкурс у місцеві прокуратури, за законом, хто завгодно з юридичним стажем мав право брати участь у цьому конкурсі. Шокін же видав наказ, де зазначив, що на рядові посади можуть претендувати лише діючі прокурори, що обмежували право за законом. Це був перший кілок. Другий – коли Шокін сформував комісії для співбесід з підконтрольних йому людей. Що би не робив Сакварелідзе, все одно, в результаті, обрали переважно тих самих людей, які раніше очолювали прокуратури. Третій кілок – це коли правило, яке він [Шокін] затвердив, коли йому подають на затвердження трьох кандидатів на керівників місцевої прокуратури, а він з них обирає одного. І навіть з тих небагатьох зовнішніх кандидатів, які пройшли у трійки – жоден генеральний прокурор не був призначений керівником. Що це значить? Що зверху вставляли палки в колеса і не хотіли проводити реформу прокуратури.
Сакварелідзе використовували у якості обкладинки. Мовляв, дивіться, у нас є чудовий реформатор, який проводить реформи. Це як, знаєте, якщо у вас є чотири кубики із буквами «д», «у», «п», «а», а ви спробуйте скласти із них слово «вічність». Ніяк не вийде.
- Він взагалі ніяк не міг вплинути на ситуацію?
- Сакварелідзе дали важелі впливу, а через два тижні забрали їх.
Касько вважає, що єдиним виходом із ситуації має бути грузинський сценарій
- А зараз можна якось змінити систему?
- Своїми бюрократичними трюками вони завели суспільство у вилку. З одного боку, скоро має відбутися Всеукраїнська конференція прокурорів, яка має проголосувати за органи прокурорського самоврядування. Саме до цих органів від генпрокурора мають перейти основні повноваження.
Але делегатів визначають, знову таки, люди Шокіна, регіональні прокурори, які за один вечір зібрали підписи за відставку Сакварелідзе. Уявіть собі, за кого вони можуть проголосувати. Гадаю, що їм, як у радянські часи, роздадуть прізвища, за які треба голосувати. Навіть якщо раптом (але я у це не вірю) нам призначать нормального генпрокурора, ним будуть все одно керувати люди Шокіна. Або ж генпрокурор відстрочить дію органів прокурорського самоврядування. Що буде далі – невідомо.
- Чи впливає якось усе це на наші відносини з європейськими, американськими партнерами?
- Наші іноземні партнери дуже засмучені ситуацією у ГПУ, насправді. Це є центральний орган у кримінальному процесі. Який би не був орган слідства – поліція, ДБР, СБУ, тощо, за всім стоїть прокурор, який очолює слідство, і має широкі повноваження. Він може закрити провадження, очолити слідство тощо.
І суд зараз не є незалежним, він так само знаходиться під сильним впливом прокуратури. ГПУ – той орган, який кошмарить бізнес через органи розслідування та оперативні служби, і, що найсумніше, кошмарить ще й іноземних інвесторів. Прокуратура радянського зразка взагалі не розуміє нічого в бізнесі. Вона розуміє лише у зароблянні грошей. Кошмарення бізнесу українського та іноземного – це горюча суміш, яка викликає жах у наших іноземних партнерів, у послів інших держав в Україні.
Так не може тривати вічно. Якщо цю прокуратуру не привести до ладу, економіці буде тяжко. Не можуть ні іноземні інвестори, ні наші, дрібні та середні підприємці, піти до суду і говорити там про дії прокуратури, бо суд теж є залежним.
Вихід, на сьогоднішній день, це лише грузинський варіант – змінити все під корінь, головне, аби основа була нова, незаангажована, без корупційних поглядів. Чи готові до цього наші високопосадовці – не факт.
- Але якщо у ГПУ хоча би щось намагалося рухатися, то у судах реформа навіть не починалась і про неї не говорять.
- Починати, на мою думку, все одно треба із прокуратури. Навіть ті суди, які є зараз, буде набагато легше тоді переформатувати, переатестувати. З суддів багато хто готовий працювати добре, якщо на них не будуть тиснути.
Але зрештою реформувати треба обидві системи. Якщо буде реформоване одне з цих відомств – це не дасть результату.
- Так само скаржаться на роботу поліції. Ніби провели реформу МВС, поліція затримує чесно, але затриманий потрапляє у суд і там все одно виносять потрібний суду вирок.
- До суду справа не завжди доходить. Реформували ж тільки патрульну поліцію. Вона красива, почала добре працювати. І отакі красиві хлопець і дівчина затримують порушника, приводять до відділку, де сидить – хто би ви думали – пузатий начальник райвідділку і каже: «Не буду нічого реєструвати, ідіть прогуляйтеся».
Вихід, на сьогоднішній день, це лише грузинський варіант – змінити все під корінь
Цей фасад – це дуже добре. По суті, це єдина реформа правоохоронних органів, на яку ми можемо подивитися і сказати, що надія є. Найскладніше ж – реформувати функціональні підрозділи поліції. Боротьба з наркоторгівлею, боротьба з торгівлею людьми, слідство тощо. Якщо цього не зробити, патрульна поліція рано чи пізно скотиться донизу.
Вітрина – добра, треба, аби її підтримував добрий фасад. Поліцейські не мають розувіритися. Вони отримують 8 тис грн зарплати, а поряд працює замначальника райвідділку та отримує 3 тис, але їздить на лєксусі. Це не дуже приємно.
Слідство в поліції – також велика проблема. Там теж реформа не завершена. Тут треба підходити дуже ретельно, обирати нових людей, проводити атестації.
Дуже багато грошей було вкладено у патрульну поліцію: гроші іноземних донорів, нова форма, красиві машини, гарна зарплата, тренінги. Не можна цього втрачати. Треба довести справу до кінця.
Нещодавно фігурантом скандалу із ГПУ став інший екс-заступник Шокіна, Давид Сакварелідзе. Фото: unian.net
- До речі, про гроші. Що з тим грантом, який шукають у Сакварелідзе?
- Вони шукають те, чого немає. Те, що не було нею отримане через неї ж саму. Американці були готові надати гроші, якщо піде генпрокурор Шокін. А він тоді не пішов. Це виглядає смішно і абсурдно.
Великі ресурси Генпрокуратури відволікаються на дивні речі: шукати гроші, які вони ніколи не отримували, бо не хотіла проводити реформи, розслідувати дивні процесуальні інтервенції Мінюсту, шукати Toyota Land Cruiser 200, з якого ніби стріляли по вікнах Шокіна, коли стався напад на Різницькій… По-моєму, це навіть не смішно.
- Вони досі шукають машину, з якої стріляли у вікна Шокіна?
- Уявіть собі, нібито бачили на Різницькій Toyota Land Cruiser 200 в день пострілів. Й тепер є доручення по всій країні допитувати власників таких автівок – а їх чимало. Що це дає?
Пошук авто продовжується, навіть коли Шокін пішов. Це спроба робити хорошу міну при поганій грі, робити видимість роботи.
- Чому президент так довго тягнув із відставкою Шокіна?
- Не знаю, але мені здається, тягнув умисно. Навіть коли заява про відставку вже була, вона так довго йшла до президента, що той аж в Штати встиг поїхати. По-моєму, робилося все, аби це відтягнути. Як на мене, це гра з вогнем.
- Чи лишилися у Генпрокуратурі незаангажовані люди, зацікавлені у змінах?
- На ключових позиціях – ні. Пішла зачистка. Лишилися на рядових посадах, які просто чекають, що буде далі.
Було дві групи людей: перша – невелика, але активна, друга – більша, пасивна, яка чекала, що буде, вони були готові діяти по-новому, але не хотіли діяти активно. Оця невелика група зараз вся під кримінальними провадженнями і без роботи, ці люди политі брудом у ЗМІ. Наприклад, заступник начальника відділу процесуального керівництва ГПУ Віталій Опанасенко потрапив під такий інформаційний тиск, начальник відділу Ольга Миргородська теж…
Прикро, що це молоді люди, які повірили у зміни, які були готові працювати з ентузіазмом. Про Опанасенко, який пропрацював три роки у прокуратурі й у якого було реальне бажання щось змінити, написали, що він їздить на дорогій машині. Це те, що заробили його батьки, бо в прокуратурі він нічого не заробив. Але його облили з ніг до голови.
От такий рівень. До такого рівня ГПУ ще ніколи не опускалася.
