Чому "гібриди" не дочекалися штурму Докучаєвська

Гібриди готуються "стояти на смерть" під Старобешівською ТЕС

Початок травня, традиційно, ще з радянських часів – це період свят і пікніків. Проте, вже другий рік поспіль, це - традиційний час очікування загострення на фронті. Так було і в цьому році, до того ж з обох сторін: ЗСУ чекали якихось локальних провокацій на різних ділянках протистояння, бойовики – штурму Донецька і Горлівки (ну, як мінімум, Докучаєвська). Сьогодні вже можна сміливо говорити, що прогнози - річ невдячна, особливо в такій сфері, як війна на Донбасі. Нічого екстраординарного не відбулося.

Бойовики провели парад військової техніки на честь 9 травня, місія ОБСЄ мляво висловилася про порушення Мінських домовленостей, а командування ЗСУ виказало погрози знищити техніку, якщо вона з параду піде на фронт.

На інших напрямках продовжився "повзучий" наступ. Причому за травневі свята він вперше за останні три місяці мав обопільний характер. Армійці на світлодарському напрямку просунулися вглиб "сірої" території ще на 1,5 км. Знову ж таки, вперше просунулася лінія фронту на горлівському напрямку – тут українські військові в частково підконтрольному їм селищі Жованка (частина Зайцевого) зайняли вулицю Лисянського. Останнє просування тут було зафіксовано місяць тому, коли тут же, в Жованці, було взято дві вулиці - Маресьєва і Муравйова.

На цьому ж напрямку активізувалися бойовики, які змогли зайняти "сіру" зону в районі Озерянівки.

На докучаєвському напрямку серйозних зрушень не відбулося – ЗСУ продовжували окопуватися на раніше зайнятих позиціях, проте "ДНР"івці пересунули свій блок-пост від Оленівки до українських позицій практично впритул. На їхню думку, з одного боку це начебто гарантує відсутність подальших обстрілів, з іншого – фактично був зайнятий шматок "сірої зони".

В очікуванні серйозних політичних зрушень в рамках "Мінського формату" сторони, однозначно не довіряючи одна одній, готуються (і готуються серйозно) до наступного раунду збройного протистояння. Ми допускаємо, що стримує активність лише один чинник – погодний – на Донбасі практично безперервно ллють дощі.

З нашого боку незалежного спостерігача добре помітно тенденцію до накопичення військових ресурсів – чого варте, наприклад, створення нових бригад з меншою чисельністю особового складу, але із збільшеною кількістю техніки. В рамках цього йде і відмова від чергової хвилі мобілізації – для дій у наступі потрібні невеликі, але добре озброєні і навчені штурмові частини. А те, що навчання (в тому числі і з залученням західних інструкторів) активно йде, сумнівів немає – досить подивитися хоча б зведення про пригоди на полігонах за останні місяці.

Як і раніше, актуальним залишається варіант одного ривка на південному напрямку - від Волновахи в напрямку Нового Світу. По полях, обходячи вузли оборони бойовиків (яких в полях між Волновахою і Старобешевим не дуже багато), цілком реально за короткий час вийти до розташованої там Старобешівської ТЕС, що прогнозовано викличе колапс енергетичної системи "республіки". Далі до кордону сенсу йти, як влітку 2014 року, не буде - блокування комунікацій і побудова глухої оборони і буде основним завданням, слідом за відображенням контратакуючих ударів. Також немає ніякого сенсу штурмувати, наприклад, Докучаєвськ, чого дуже бояться путінські бойовики. Старобешівська ТЕС - мета набагато досяжніша, та й ефект від зайняття цієї території буде більшим.

Після стабілізації фронту цілком ймовірно буде ліквідовано весь новоазовський анклав, хоча тут, звичайно, складніше – тут утворюється прямий вихід на російський кордон.

Але, знову ж таки, це все чисто - гіпотетичний варіант, який, однак, чітко простежується з останніх подій на фронті. Ймовірно, прораховують його і російські куратори. Адже не дарма почали формування тактичних груп, більш керованих і заточених під активні наступальні дії. Так, замість "1 бригади" 1 армійського корпусу армії ДНР" зараз активно формується тактична група "Комсомольське", замість "3 бригади" - тактична група "Горлівка", замість 5 бригади - тактична група "Оплот" і так далі.

З одного боку це різко збільшить мобільність, з іншого боку - ламає вже усталені вертикалі управління, з якими все не так просто у збройних формуваннях як "ДНР", так і "ЛНР".

Загалом, не хотілося б забігати наперед, але, здається, у нас попереду гаряче у всіх сенсах літо.