"НАТО зміцнює сили в Європі на випадок непередбачуваної атаки росіян"

Україна не зможе в найближчі роки вступити до Північноатлантичного альянсу. У першу чергу, через війну з Росією на Донбасі і анексований Москвою Крим.

Про це розповів військовий експерт Майкл Кофман.

Нині відбуваються навчання НАТО в країнах Балтії, Польщі, Молдові, Грузії. Альянс будує базу для протиракетної оборони в Польщі. Як змінилася стратегія НАТО в Східній Європі від часу окупації росіянами Криму і частини Донбасу?

- НАТО почало зміцнювати сили в регіоні та планувати відповіді на випадок непередбачуваної атаки росіян на країни східного флангу. Перш за все, на країни Балтії.

Альянс реагує поетапно. Першим кроком стали гарантії для найбільш вразливих його членів, аби зняти їх занепокоєння, що НАТО не воюватиме через них. Другим - масштабні військові навчання з перекидання великих сил на далекі відстані, дислокація в регіоні сил швидкого реагування НАТО.

США розмістять в Європі додатково третю бойову танкову бригаду (близько 4000 солдат. – ред.) на ротаційній основі в країнах Балтії, Польщі та Румунії. На цей регіон планують витратити близько 3,4 мільярда доларів. Із них півмільярда – на саму додаткову бригаду. Більшість коштів і зусиль спрямовані на військову присутність, щоб показати: НАТО готовий протистояти будь-яким можливим російським військовим авантюрам.

Автор: nv.ua

Майкл Кофман - військовий експерт Центру Вілсона в Академії державної політики при Інституті Кеннана. Там виступає з публікаціями та коментарями з питань безпеки в Східній Європі та російсько-української війни.

НАТО розміщує багатонаціональні батальйони в країнах Балтії, щоб мати свої окремі військові з'єднання в цих країнах на випадок російського нападу. Це точно змусить їх виконати зобов'язання, які вони взяли на себе, підписуючись під 5 статтею (напад на одного члена Альянсу означає напад на весь союз. – ред.).

При цьому, як показують опитування, в провідних країнах Європи, як от у Німеччині, громадськість не зацікавлена захищати східних членів. Це одна з внутрішніх проблем, які багато років старається вирішити Альянс.

Але Україна - це інша справа. Співпраця між НАТО та Києвом суттєво зросла за два роки, але насправді не існує такого поняття "союзник Альянсу". Або ви член НАТО, або не член НАТО. Якщо ви не член, не чекайте великої підтримки від Альянсу, хіба що від окремих його країн, на двосторонній основі.

Наразі шлях України до Альянсу виглядає закритим. Це я чую від європейців протягом тривалого часу.

Новим головнокомандувачем об'єднаними силами НАТО в Європі став генерал Кертіс Скапарротті. У квітні він заявив у Сенаті США, що НАТО має надати Україні оборонну зброю.

- Військове союзне командування, від імені якого виступає генерал, не може давати чи не давати Україні зброю. Це не рішення НАТО, а окремих країн, які входять в нього. Альянс - це військовий союз, а не продавець зброї. Це занадто політична справа. Генерал Філіп Брідлав (попередній головнокомандувач силами НАТО в Європі – ред.) теж не раз голосно заявляв про загрози з боку росіян, потреби озброїти Україну. Але це суттєво не вплинуло на підхід США до цього питання.

Як приймаються стратегічні рішення в НАТО? 

- НАТО – організація, яка базується на консенсусі серед її членів. Рішення приймаються на самітах. На наступному, у Варшаві 8-9 липня, теж буде низка рішень, включно з деталями базування нових багатонаціональних батальйонів у Східній Європі.

З однієї сторони США – тільки один із членів НАТО. З іншої – на країні лежить тягар більшості воєнних витрат Союзу та його найбільша військова потуга. Тому США неофіційно мають право вето щодо багатьох рішень Альянсу і більшість кроків у НАТО неможливо здійснити без американської підтримки. Водночас союзники можуть без проблем заблокувати американські пропозиції, і вплив США не є вирішальним щодо рішень, які стосуються європейських країн.

Які стратегічні рішення з безпеки в Східній Європі мають прийняти у Варшаві?

- Рішення НАТО щодо можливого членства Грузії буде дуже важливим для України. Гадаю, Тбілісі зараз не ввійде в НАТО. Але Альянс запропонує йому щось на зразок "поглибленої співпраці". Рішення щодо Грузії стане важливим показником того, де саме перебуває Україна на шляху в НАТО. Якщо не буде помітно серйозних намірів прийняти першу, то і для другої перспектив увійти в НАТО в найближчі роки теж немає.

Чи існують у НАТО конкретні плани на випадок війни з Росією?

- Це був би поганий військовий блок, якщо б у нього не було таких планів.

Українські експерти говорять, що європейські армії заслабкі проти Росії і можуть розраховувати лише на США.

- Наземні військові сили НАТО в Європі – справді слабші, порівняно з російськими. Але в Альянсу суттєва перевага в повітрі. Проблема не в силі європейських армій, а в часі, який їм необхідний, щоб зібрати ці сили. Це проблема перекидання великих підрозділів на значні відстані. В цьому сенсі підрозділи Європи не зовсім готові дати відсіч російській блискавичній атаці. Їм потрібен час дістатися до лінії зіткнення з Росією. Але командування НАТО більше непокоїть, що в членів не буде політичної волі воювати, ніж воєнна спроможність відповісти РФ. У тривалій перспективі НАТО перемагає Росію в будь-якій війні. Час і можливі втрати - більша проблема, ніж військовий баланс сил.

Яка перспектива членства України в НАТО?

- Не думаю, що Україна має перспективу стати членом НАТО протягом найближчих років. Особливо через конфлікт на Донбасі та анексію Криму. Росія ефективно і надовго перекрила Києву шлях у НАТО. Наразі більшість його членів не можуть прийняти країну, яка активно воює проти Росії.

До того ж усе, що стосується політичної системи України, її вічної олігархії, браку реформ, політичних криз, корупції, звільнення чиновників-реформаторів – це все аргументи за те, що Україна не готова до членства в НАТО чи ЄС.

Бажання - одна річ, але кожна країна повинна щиро впроваджувати реформи, приносячи в жертву амбіції політиків. На це Україні ще потрібно багато років. Проте сподіваюся, що Україна таки не зверне зі шляху, який обрала в 2014 році.

На чий приклад на шляху до Альянсу орієнтуватися?

- На Румунію як приклад тривалого та болючого процесу перетворень задля вступу.

Автор: Ігор ТИМОЦЬ