Чи не запізно НАТО вчиться в Польщі палити танки Путіна

Навчання НАТО небаченого з часів холодної війни масштабу — правильна, хоч і явно запізніла, реакція альянсу.

Питання лиш у тому, чи йдеться про підбадьорливий жест для поляків та прибалтів — чи про готовність стабілізувати, в разі чого, ситуацію в усьому регіоні.

Другий день у Польщі тривають міжнародні навчання небаченого масштабу. У них беруть участь близько 31 тисячі військових з 24 країн, в основному з Польщі (12 тисяч військовослужбовців) та США (14 тисяч). А окрім того - майже три тисячі бойових машин, більше сотні літаків і вертольотів, і дюжина кораблів. Як нервово посміюються поляки, вперше з часів Другої світової війни німецькі панцерні колони знову перетнуть Польщу з заходу на схід. Українці, до речі, теж задіяні у навчаннях — у складі литовсько-польско-української бригади.

Навчання ці, по великому рахунку, явна і очевидна відповідь на російську браваду стосовно нездатності НАТО захистити Польщу та Прибалтику — в разі, якщо виникне така потреба.

На всі оті милі жарти з розряду “четыре батальйона против миллиона”, які, втім, дотепер доволі точно характеризували ситуацію на потенційному театрі військових дії. І кавалерійські вправи десятка-другого американських “Абрамсів”, котрі зображали військову підтримку США своїм східно-європейським союзникам, якщо на те пішло.

Щоб переконати росіян у тому, що справа чотирма батальйонами не обмежиться, і була затіяна “Анаконда”. Під час якої не тільки поїздять танки та постріляють солдати, але й буде випробувано американсько-польські системи протиракетної та протиповітряної оборони.

Теоретично подібна демонстрація повинна справити належне враження на Путна. Бо, попри чисельні бадьорі кпини, російське угруповання військ на західному кордоні теж далеко не мільйонне, і наростити його непомітно для світу (читай — зловорожих сателітів) не вдасться.

Питання лише в тому, наскільки переконливою вийде як демонстрація сил на “Анаконді" — так і подальші рішення саміту НАТО, який відбудеться у Варшаві 8-9 липня, і на якому якраз і вирішуватимуть ключове питання — укріплення оборони альянсу на східних кордонах.

Судячи з усього, буде прийняте рішення про розміщення кількох (від 4 до 6-7) отих самих батальйонів для допомоги полякам та прибалтам. При тому склад цих підрозділів буде проходити регулярну ротацію. Якщо повезе — то в разі конфлікту НАТО матиме декілька тисяч бійців, знайомих з місцем конфлікту. А якщо ні — то бійці альянсу їздитимуть до Польщі як на своєрідний “курорт”, де можна декілька місяців відпочити від надміру начальства, високих цін на спиртне і власних дружин. Що, безумовно, теж сприятиме зростанню бойового духу — але не бойової виучки.

Хоча питання бойового духу в колективній обороні теж буде чи не ключовим. Бо одна річ посеред теплого і сонячного польського літа, в хорошій компанії друзів і союзників побавитись у командно-польову “війнушку”. І зовсім інша — якоїсь глухої осінньої ночі рвонути під дощем і по болоті палити російські танки під Кенігсбергом чи відловлювати російських десантників десь на польських аеродромах. Чи навіть віддати наказ про такі дії. І саме від готовності НАТО жорстко реагувати на будь-які різкі рухи Кремля і залежить зараз спокій що поляків, що прибалтів.

Бо можна багато в чому відмовити Володимиру Володимировичу — у людяності, чесності чи навіть у стратегічному мисленні. Але в собачій здатності відчувати чиюсь слабкість йому, звичайно, не відмовиш. Це українці перевірили на власному досвіді.