Коли Україна отримає ракети стримування Путіна

Виконання нового стратегічного оборонного бюлетеня не гарантує нам вступ до НАТО, але має бути планом створення ракетних комплексів для стримування агресора.

Вчора Президент Петро Порошенко підписав Указ "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року "Про Стратегічний оборонний бюлетень України".

Про це поспішили повідомити практично всі ЗМІ, і найчастіше це подавалося як реальне досягнення в оборонній політиці.

Спробуємо трохи розібратися, які саме положення прописані в цьому документі, до того ж це будуть, звісно, лише припущення, оскільки сам бюлетень є секретним.

Перш за все, варто сказати про сенс стратегічного бюлетеня - це документ, в якому визначається перспективний вигляд всього військового сектору держави і вказані шляхи його досягнення. При цьому, одним з головних завдань є - визначити, за якими напрямками необхідно розвивати оборонний сектор, щоб він був з одного боку ефективним і здатен протистояти виникаючим викликам і загрозам. А з іншого боку - щоб він був при цьому мінімально витратним для держави.

І такого роду документи в історії незалежної України вже приймалися - в 2004 році, напередодні чергового саміту НАТО. Тоді ним займався міністр оборони Євген Марчук. Той бюлетень передбачав проведення військової реформи в період з 2004 по 2015 роки. Його основою було скорочення структури Збройних Сил, зменшення чисельності особового складу та інші, узгоджені з НАТО, моменти.

До того ж досить показово, що українські збройні сили, в відповідності з військово-політичними поглядами тодішнього українського керівництва, повинні були бути заточені на протистояння з арміями і флотами двох сусідніх держав - Румунії і Туреччини, а протистояння з Росією та Білоруссю навіть не розглядалися, як неймовірні і неполіткоректні.

Однак фактично всі орієнтири, зазначені в цьому документі, були втрачені вже в 2005-2006 рр. Проблема розвитку нашої держави полягає в тому, що кожне нове військово-політичне керівництво України приносило своє бачення армії і шляхів її розвитку.

І вже в 2011 році було прийнято Стратегічний оборонний бюлетень на період до 2025 року, який формально діяв весь цей час.

Нинішній, за словами президента, більш радикальний, і перебудовує структуру силових органів та розписує всі кроки як тактичного, так і стратегічного плану на більш короткий термін, ніж попередній - до 2020 року, і в ньому, як бачимо, позначено головного ймовірного супротивника - Росію.

Основним посилом документу, судячи з офіційних релізів, є той факт, що Україна повинна до цього часу забезпечити повну сумісність своїх збройних сил з силами країн-членів НАТО, хоча про вступ до військово-політичного блоку на сьогоднішній день мова не йде.

Варто зазначити, що на сьогоднішній день питання про вступ до НАТО не є для України настільки актуальним, особливо після того, як високі чини цієї організації безпосередньо озвучили позицію Альянсу - загалом, Україна може подати заявку, але вони будуть не дуже цьому раді, так як бачать цей факт подразником для Росії. На превеликий жаль, логіка західних лідерів вкладається в ілюзорну картину рівноправного партнерства з цивілізованою Російською Федерацією, однак на сьогодні вже всім ясно, що Кремль виконує цілком конкретні завдання щодо утримання України, Білорусі та Казахстану в орбіті своєї зовнішньої політики. Тому, як підкреслюють наші генерали і політики в своїх інтерв'ю, зараз основним завданням є реформування оборонних структур за стандартами НАТО, з акцентом на власні сили (це стосується, перш за все, розробки нових сучасних зразків озброєння і перехід на забезпечення боєприпасами власного виробництва).

З вуст глави держави відомі лише деякі деталі нового бюлетеню - так, озвучено інформацію щодо створення професійно підготовленого кадрового потенціалу Збройних Сил України та інших складових сил оборони і переозброєння армії новими зразками зброї.

З великою часткою ймовірності документ передбачає створення потужної ППО (вже зараз ведуться розробки перспективних зразків з прицілом на майбутнє), що охоплює практично всю територію України, та розвиток штурмової і розвідувальної (у вигляді безпілотників, починаючи з взводного рівня до стратегічних) авіації. До речі, за іронією долі, маючи статус "космічної держави" Україна не має системи розвідувальних супутників. Чимале місце, ймовірно, також відведено створенню сил спеціальних операцій і створенню потужної бази для диверсійно-партизанської війни.

Окрім того, в бюлетені ймовірно прописано створення в довгостроковій перспективі зброї військово-політичного стримування - оперативно-тактичних ракетних комплексів з дальністю дії до 500 км, що дозволено для України Режимом контролю за ракетними технологіями (РКРТ) і Договором про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), зі здатністю знищити російську інфраструктуру та комунікації в прикордонних районах.

Наскільки всі ці припущення вірні, покаже час, як і те, наскільки довго буде цей бюлетень виконуватися - в залежності від того, чи вистачить політичної волі і фінансів.