Відсидітися у Ратуші. Як Садовий загнав себе в пастку

Львівський мер Андрій Садовий протягом останніх двох з половиною років відмовлявся від "жирних" політичних пропозицій і можливостей.

У лютому 2014-го року від посади віце-прем'єра з регіональної політики, восени – від прохідного місця в парламентському списку "Самопомочі" і, відтак, статусу лідера парламентської фракції , у грудні 2014-го – від посади віце-прем’єра з регіональної політики, та, зрештою, у березні 2016-го від прем’єрського  крісла.

Кабінет міського голови Львова для Садового був найкомфортнішим місцем, де він міг вичікувати наступних президентських виборів, підтримуючи реноме успішного управлінця, хоча і місцевого рівня.

До того ж, на руку Садовому працювала масова реклама "казкового" Львова, який як бренд давно використовують різні торгові марки. Цей позитивний рекламний образ міста Лева асоціюється з його мером, який уже десять років очолює цю "казку".

Розвивати туризм, проводити десятки яскравих фестивалів, проповідувати християнські цінності з трибуни колиски української демократії, освоювати кредитні кошти на інфраструктурні проекти – це був той шлях, який собі вистелив Садовий до президентської посади.