Єгор Соболєв: «Вибори на окупованих територіях Донбасу – це державна зрада»
https://povnatorba.blogspot.com/2016/07/blog-post_313.html
Про це, а також про тарифи і діяльність Генпрокурора – в ексклюзивному інтерв’ю для сайту GLAVPOST.COM голови Комітету з запобігання та протидії корупції, заступника голови фракції «Об’єднання «Самопоміч» Єгора Соболєва.
– Єгоре, Ви з колегами по фракції почали інформаційну кампанію проти виборів на окупованих територія Донбасу. Очевидно, найближчим часом у парламенті готуються ухвалити відповідний законопроект. Власне, такий сценарій продиктований Мінськими домовленостями, і Україна погодилася його виконувати. Для початку нагадайте, які юридичні зобов’язання повинна взяти на себе Україна згідно з «Мінськом-2»?
– Амністія і помилування всім окупантам та їхнім поплічникам в ОРДЛО. Проведення виборів і зміна нашої Конституції. Причому, це має статися ДО ВІДНОВЛЕННЯ повного контрою за державним кордоном.
Ось цитата з Мінських угод: «…Восстановление полного контроля над государственной границей со стороны правительства Украины во всей зоне конфликта, которое должно начаться в первый день после местных выборов и завершиться после всеобъемлющего политического урегулирования (местные выборы в отдельных районах Донецкой и Луганской областей на основании Закона Украины и конституционная реформа) к концу 2015 года…».
Тепер ви розумієте, чому ми проти цього боремося?
– Законопроекти про амністію і особливості місцевого самоврядування уже проголосовані, законопроект про вибори – це наступний крок, який повинен наблизити зміни до Конституції. За планом Президента, нова Конституція має допомогти у вирішенні військового конфлікту. Чи згідні Ви з таким сценарієм?
– На наше переконання – це державна зрада. Назвати окупацію наших територій «особливостями самоврядування»? Ще й в Конституції? Щоби що? Не мати можливості вибратися з цієї пастки?
– Якщо план настільки поганий, то чим керується Президент? Судячи з його дій, владу в країні найближчими роками він втрачати не планує. Яка тоді мотивація у Петра Олексійовича?
– Моя особиста думка – в Мінську Петро Порошенко сподівався, що він всіх обдурить. Підпише, але не буде виконувати. Вкрай недалекоглядна політика, особливо, коли ти слабкий.
– План Президента тісно пов’язаний з напрацюваннями «Мінська» і погоджений з міжнародною спільнотою. «Самопоміч» закликає від нього відмовитися. Чи не призведе це до погіршення дипломатичних стосунків з тією ж Німеччиною? На кого тоді опиратися на міжнародній арені?
– Ангела Меркель насправді багато зробила для України. Біда в тому, що сам Президент України підтримав Мінські угоди. Як представники «Самопомочі», ми з Олегом Березюком та Оксаною Сироїд спеціально їздили до Брюсселя та Вашингтона, щоб пояснити, що цей план, як влучно зауважив ще один наш однодумець Іван Мірошниченко, – технологія «троянського коня». І коли ми щиро і серйозно аналізуємо наслідки Мінських угод з представниками країн - ключових міжнародних партнерів України, багато хто з них сам запитує: «А навіщо ваш Президент таке підписав»?
Ми маємо природних партнерів і в Берліні, і в Парижі, і в Брюсселі, і в Вашингтоні, не кажучи вже про Варшаву та Вільнюс. Просто будувати союзи проти путінської агресії разом з США та європейськими державами треба на основі реальної оцінки загрози і реального шляху її подолання. Ще раз: «ми всіх обдуримо» – це погана міжнародна стратегія.
На наше переконання – це державна зрада. Назвати окупацію наших територій «особливостями самоврядування»? Ще й в Конституції? Щоби що? Не мати можливості вибратися з цієї пастки?
– Втім, якщо цього місяця Рада дасть «зелене світло» виборам в так званих ОРДЛО, то в парламентських кріслах опиняться ватажки «ДНР» і «ЛНР»?
– Громадяни України з нами включно цього не допустять.
– Україна юридично не вирішила ще одне важливе питання – статус Росії і її присутності на Донбасі. Сам факт призначення виборів може стати приводом для того, щоби АТО офіційно називати громадянською війною, а про Росію як учасника конфлікту взагалі забути?
– У цьому і є план Путіна! Підготовлені його ФСБ і ГРУ представники «ДНР-ЛНР» почнуть диверсії всередині України, прикриваючись статусом українських депутатів, прокурорів, суддів, «народної міліції». Українці виступлять проти цього, і тоді почнеться справді громадянська війна! Що й треба Путіну. Він скаже ЄС та США: «Я ж попереджав. Я ні до чого. Вони самі між собою воюють». І продовжить рімейк політики російських царів, які змогли поділити Гетьманщину і знищити обидві її частини зсередини їхніми ж силами.
– Позиція фракції «Самопоміч» зрозуміла – ви категорично проти виборів. Екс-колеги по коаліції іноді акцентують на тому, що ваша політична сила часто голосує «проти» задля формування опозиційного іміджу. Тому виникає логічне запитання: чи маєте власний план вирішення конфлікту на Донбасі і як його можна втілити?
– Так, маємо. Ми почали його готувати ще в грудні 2014 року, як тільки потрапили до парламенту. Пам’ятаєте блокування добровольцями ахметовських конвоїв в ОРДЛО? Тоді захисники України інстинктивно відчули, що треба зробити з окупованими територіями, поки в нас немає волі їх визволити.
Як відповідь на цю проблему ми разом з Оксаною Сироїд, Семеном Семенченком, Тарасом Пастухом, Ярославом Маркевичем та іншими колегами з «Самопомочі» розробили проект Закону «Про тимчасово окуповану територію України».
По-перше, він передбачає визнання Криму і ОРДЛО окупованими Російською Федерацією. З покладанням на РФ відповідальності за все, що там відбувається, у тому числі за порушення прав людини, руйнування промисловості та інфраструктури. До завершення окупації ми пропонуємо заборонити завозити з цих територій будь-які товари. Ми впевнені – не можна фінансувати терористів, що вже відкрито робить чинний уряд масштабними закупівлями вугілля з «ДНР-ЛНР».
По-друге, після завершення окупації розроблений нами закон пропонує спочатку запровадити там воєнний стан. Це необхідно для розмінування, «зачистки» залишеної Путіним агентури, усування пропаганди «ДНР—ЛНР» та «Крим — наш!». Плюс на цьому етапі треба швидко організувати відновлення критичної інфраструктури: енергопостачання, водопостачання, каналізації, мостів, доріг. Цей етап неможливий без обмеження прав людини, зокрема, свободи пересування, інакше нас чекатимуть диверсія за диверсією.
Після цього Збройні Сили України зможуть залишити міста і села звільнених територій, а на їхнє місце мають зайти українські поліція, прокурори, суд, служба з надзвичайних ситуацій, казначейство, пенсійний фонд. На цьому етапі необхідно провести перепис населення — щоб зрозуміти, скільки, наприклад, пенсіонерів пережило окупацію. Обов’язково визначити розмір збитків, завданих Росією.
Далі наступає етап порозуміння. Але початися він має з покарання за злочини, обмеження на зайняття посад (люстрації) для службовців окупаційних адміністрацій і водночас прощення (амністії) тих, кого варто пробачити. Але прощення може бути лише після покарання. Для цього варто сформувати комісію з порозуміння, до якої мали б увійти представники і тих, хто прощатиме, і тих, кому прощатимуть. При цьому воєнні злочини і злочини проти людства не можуть амністуватися.
Лише після цих етапів деокупації можливі повноцінне відновлення діяльності політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації. І лише тоді можна проводити вибори і творити місцеве самоврядування. За нашим законом, це стане можливим за чотири роки після звільнення нині окупованих територій. Так було в Німеччині після нацистів.
– Тобто, ви запевняєте, що більшість народних депутатів проголосує за законопроект про вибори, і тим самим «злиє» Україну ворогу. Невже нинішня коаліція відверто антиукраїнська?
– На жаль, більшість депутатів залежні. Вони голосують, як їм скажуть в обмін на збереження можливостей народного депутата. Справжні господарі парламентів і урядів України вже багато років – ті, кого називають олігархами. А з ними давно і плідно працює Путін.
– До обговорення теми виборів на окупованих територіях активно долучається громадськість. З’являються тематичні групи в соціальних мережах, різноманітні відеоролики, меми і демотиватори. Громадськість хоч якось може вплинути на думку обранців чи настрої громадян й надалі не в пріоритеті для нардепів?
– Громадяни були і залишаються головною силою в Україні. Повірте, коли люди активно проявляють свою позицію, більшість народних депутатів не готові її ігнорувати. Я бачу це зсередини.
На жаль, більшість депутатів залежні. Вони голосують, як їм скажуть в обмін на збереження можливостей народного депутата. Справжні господарі парламентів і урядів України вже багато років – ті, кого називають олігархами. А з ними давно і плідно працює Путін.
– Українців, окрім військового конфлікту, знищують на «фронті» комунальних послуг. При сьогоднішніх тарифах можна говорити про те, що українці працюють заради сплати «комуналки». Чи має «Самопоміч» бачення ефективного виходу з тарифної кризи – як правильно знизити тарифи і зробити використання енергоносіїв раціональним?
– Минулого року парламентська комісія на чолі з Оленою Бабак (фракція «Об’єднання «Самопоміч» – ред.) встановила, ціни на газ завищені через підтасовку частини цифр. Сама Олена вважає – на 40%. Це треба виправити.
Друга наша пропозиція з цього питання – замість субсидій, які в реальності є взаємозаліками між великими компаніями (і там ловиться багато рибки, бо це мутна вода), давати гроші людям напряму на рахунки. З правом використовувати ці гроші на оплату квитанцій або на зменшення енергоспоживання. Люди мають бути зацікавлені менше споживати, а не мати субсидію.
Третя пропозиція – масштабна програма енергоефективності для багатоквартирних будинків. Люди, як і в них живуть, не впораються самі з цією проблемою. Свого часу всі країни Східної Європи робили такі програми.
– Енергійно проти завищених тарифів борються «Батьківщина» і «ляшківці». Позови до суду проти Кабміну і НКРЕКП, блокування трибуни – це може хоч якось вплинути на побут українців?
– Я бачу за нинішніми подіями в парламенті три бажання. Одні просто хочуть чимшвидше на острови. Інші хочуть показати, як вони борються за людей. Показавши, провідні борці потім теж поїдуть на острови. А треті, маючи великі фракції у Верховній Раді, прагнуть продемонструвати її недієздатність. Це дозволяє перекинути власну відповідальність, зокрема, за діряву держскарбницю. У цій ситуації наше з вами завдання – щоб якомога більше депутатів проявили четверте бажання – працювати. Розробляти і голосувати за добрі закони.
– Чи могли би тарифи на газ бути іншими, якби не реалізація «схеми Онищенка»? Як вважаєте, чи будуть покарані винні за розкрадання мільйонів? Як сьогодні повинно діяти НАБУ? На вашу думку, всю відповідальність за скоєне може взяти на себе Онищенко чи ми ще можемо почути кілька відомих прізвищ у цій справі?
– Це – важливий прецедент. Але він є тільки першою ниточкою, потягнувши за яку, Антикорупційне бюро має розплутати одразу три клубочки. Хто дозволяв такі операції на рівні керівництва держави – бо газова сфера завжди в управлінні .керівництва держави. Хто дозволяв такі операції на рівні фіскальної служби – бо податківці не могли не бачити таких операцій. Хто дозволяв такі операції на рівні правоохоронних органів – бо вони теж були обізнані.
– Як Ви оцінюєте дії Юрія Луценка у справі газової мафії та Онищенка зокрема. Чи зможе Генеральна прокуратура довести цю багатомільйонну корупційну справу до логічного завершення і таки когось притягти до відповідальності?
– Він просто підтримав подання Антикорупційного прокурора. Ця справа розслідується Антикорупційним бюро та Антикорупційною прокуратурою, які є незалежними від ГПУ, згідно із написаним нами законодавством. І слава Богу. Інакше справи Онищенка не було б.
– Якщо Луценко впорається зі своїм завданням – чи зміниться ставлення «Самопомочі» до Луценка як Генпрокурора?
– Ми за такий варіант. Як каже Андрій Садовий: «У кожного грішника є майбутнє».
Громадяни були і залишаються головною силою в Україні. Повірте, коли люди активно проявляють свою позицію, більшість народних депутатів не готові її ігнорувати. Я бачу це зсередини
– Ще один лакмусовий папірець діяльності нового очільника ГПУ – янтарна спецоперація. Чи задоволені Ви розвитком справи і на яке завершення очікуєте?
– Я наразі бачу лише показуху. Шкідливу для справи. Справи про корупцію посадовців від рівня депутата обласної ради – зараз у підслідності Антикорупційного бюро. І коли працівники ГПУ гучно затримують чиновника, рапортують про знайдені докази у теленовинах, а потім передають справу НАБУ, вони чудово знають, що далі. А далі суди встановлюють, що докази зібрані з процесуальними порушеннями – а саме з порушенням підслідності. Повторно ж зібрати докази провини затриманого чиновника, як ви розумієте, неможливо. Така ось погана гра.
Підготував Володимир Дедишин
