"Зараз повинні говорити військові, а у нас рулять бізнесмени" - кулеметник з Авдіївки

Україна перебуває в режимі внутрішньої окупації, але влада вже не може дурити народ. 

Про це розповів кулеметник батальйону "Золоті ворота"Дмитро з позивним "Лисий".

"Основна проблема, що питання Донбасу виведене в політичну площину, а політики не можуть говорити. Зараз повинні говорити військові, а у нас рулять бізнесмени. І навіть в цих умовах бізнесмени мають перетворитись у генералів, а не навпаки. У еліт та народу різні цілі. Однак великий плюс, що люди навчились самоорганізовуватись, допомагати один одному. І у нас є якийсь шанс вижити.

Поки що Донбасу просто не пощастило, бо тут лінія бойових дій. Якщо б довше роздуплялись, то лінія могла проходити через Дніпро (колишній Дніпропетровськ - ред.) або ще далі. Наша задача - утримувати це тут.

Спілкуюсь в інтернеті з росіянами. Не можу сказати, що там всі дурні люди. Один каже: "Я не путіноносець, але підтримую його політику". Ми ж усі діти Союзу, читали одні й ті самі книги. Нам хоч є про що говорити. Я ніколи не шизів за Україною. Росія - ну наші. А потім, коли так сталося з Кримом (анексія Росією у березні 2014-го - ред.), зрозумів дещо. Справа не в націоналізмі, а чисто чоловіча гордість типу "Ніфіга собі. Ні, так не піде". Росіяни кажуть: "та вас взагалі нема як народу". І у мене: "Ну як це? З нами будуть рахуватись, так не піде". І загалом до всього, що зараз відбувається, відповідь одна: "Так не піде. Ми є". Коли я заступаю на бойове чергування, віддаю честь - там гімн-прапор. На випускному дітей у школі теж гімн-прапор. А потім якась мразота цей прапор топче - то ні, так не піде.

Кордони держави завжди змінюються, якщо взяти історію. А люди залишаються. Це найбільша цінність. За великим рахунком ми стоїмо не проти Путіна, а проти хамства, неввічливості. Ми змушуємо себе поважати. Хочете Євросоюз, Митний союз, то пропонуйте. От ми хочемо імперію - окей, запропонуйте, ми послухаємо. Але ж нам ніхто нічого не пропонує. "Та от ми зробимо і все буде ух!". А у нас же не Бурятія, тут не піде так.

Політика України у східних областях зазнала краху. Так само як і політика Росії в Україні себе не виправдала. Росія не очікувала, що піде так. Ладно там маргінали, націоналісти. А тут всі люди піднялись.

Справа не в Євросоюзі. У нас країна знаходиться в окупації торгової кліки "временщіков", які хочуть встигнути вижити, спекулюючи тією ситуацією, що ми зараз сидимо у підвалі. Народ біднішає. Ми ж все бачимо, що відбувається. Їхні статки зросли 2-3 рази. Тому хочуть встигнути швидко, бо чартери вже заряджені. Офшори там всілякі. Але вони не встигнуть вийти. Їх же ніхто захищати не буде.

Людям набридає брехня. Вони вже не вчорашні. Ти нікого не обдуриш. Бабця на останні гроші в'яже шкарпетки і сюди передає. Люди віддають усе: чоловіків, синів. А ви що? А ви як? Але ви не маєте права нічого говорити. Вони зараз знаходяться там тільки тому, що ілюзія правління поки що зберігається.

Якби були альтернатива та час, було б все інакше. Після будь-якої революції жити стає гірше. І ті ж опоненти кричать: "Ну що, як ви? Настрибались? Вам краще?" Звісно, гірше. Але курчат по осені рахують. Люди навчились виживати та допомагати один одному. Я людину не знаю, але у неї такий прапорець, як у мене - значить, свій. Обійнялись.

Звісно, всі втомились. Психічний ресурс не безкінечний. Тут теж втомлюються. Є така шиза: думаєш, скоріше б додому, а додому приїздиш - ні, не можу, треба назад. Варіантів два: або ми витримаємо, станемо нормальною громадянською армією, або зламаємось.

Був би гарний варіант накшталт Швейцарії. У кожного є зброя, постійні військові збори, полігони. Вони готові до війни. У нас же силові структури та армію знищували. Але ніхто з нас і не міг подумати, що будемо воювати з Росією".

Автор: Ксенія Пантелєєва. Відео: Ельдар Сарахман