П’ять ліній атаки Путіна, і як має захищатися Україна

Учорашня заява ФСБ і великий інформаційний шум, який піднявся в ЗМІ дають можливість уже зараз виокремити напрямки дій Путіна, які є і залишаться для нього ключовими.

Яка головна мета Путіна? Оперативні завдання Путіна – недопущення безвізового режиму для України, неформальний саботаж НАТО зі сторони Ердогана і, нарешті, недопущення вступу скандинавів до НАТО. Проміжкова мета – зняття санкцій. Середньострокова – повернутися в СРСР. Головна – перемогти США і роздробити ЄС. За останні два роки нічого не змінилося. Отже, які лінії атаки вибрав Путін зараз і, що нам з цим робити

1. На побутовому рівні почати лякати європейців мусульманськими терористами, які йдуть з України. Тут почалася і буде йти масована атака в європейських ЗМІ і серед європейського політикуму про те, що Україна прикриває ІДІЛ. Саме тому в заяві росіян, в тому числі і посадовців, говориться про диверсійну групу, в якій, в тому числі присутні і представники ІДІЛ (залишилися на українській території). Логіка тут проста – брехні ніколи не буває багато. Росіяни давно апробували на своєму виборцеві сегментацію меседжів. Тому на кожен психотип європейця буде запропонована своя видозмінена версія.

2. Європа замерзне взимку, і ЄС чекає повторення 2008 року. Україна ненадійний транзитер газу і в сховища закачано занадто мало газу. Ціль заяв Газпрому двояка – з однієї сторони лякати європейців, з іншої, продавлювати Північний і Турецький потоки.

3. Зміна геополітичної ситуації завдяки Туреччині, яка прямим текстом уже погрожує США, дозволяє Путіну почати лякати ЄС створенням нового енергетичного союзу в який увійдуть РФ, Казахстан, Узбекистан, Туреччина (як транзитер), Азербайджан і навіть Іран. Паралельно росіяни почали кричати, що майже домовилися про примирення Вірменії і Азербайджану, а деякі вірменські аналітики вже навіть показують нову карту розділеного Карабаху. Поки це лише слова. Але про складність переговорного процесу розуміють одиниці. Для пересічного обивателя буде говоритися про те, що навколо створюється великий енергетичний монстр, який дасть вам дешевий газ, а ви, ідіоти, платите втричі дорожче ніж потрібно.

4. Україна – fail state, яку треба розколоти на різні частини і перестати мучитися з цими корупціонерами. Тут головну роль гратимуть наші ж політики, які продовжать качати найрізноманітніші зрадофільські історії. Головна внутрішньоукраїнська історія Путіна – нагнітання страху на всіх фронтах. Страх перед високими тарифами (зауважте ні Тимошенко, ні Ляшко не кажуть людям – ідіть беріть субсидії, вони лякають всіх холодною смертю). Паралельно зараз нагнітатиметься страх початку бойових дій і очевидно, на Донбасі росіяни готують доволі серйозну наступальну операцію. І так далі. Машина Путіна, помножена на політичну нестабільність щодня буде продукувати нові страхи в суспільстві.

5. І нарешті, є ще внутрішньоросійський фронт. Вибори – це звичайно важливо, але Путін зараз мислить не тільки і не стільки категорією виборів, скільки чисткою еліт. Він стомився від друзів. Як влучно виразився Станіслав Бєлковський: “йому потрібні не друзі, а слуги”. Звичайно ніхто не збирається садити Шувалова чи Сєчина. Їх всіх поступово почнуть заміняти на лояльних слуг. І вибори – це лише проміжковий етап для зміни друзів на слуг. “Теракт” в Криму – це продовження ланцюжка цих змін. Вся логіка внутрішньодержавної політики Путіни направлена саме на цю велику заміну еліт.

Тепер перейдемо до питання: “Що має робити Україна?”. Якщо дуже коротко ми також маємо підняти ставки. І маємо також чітко розуміти: якщо ми не можемо перебити месидж, що українці терористи, треба цей месидж доповнити тим, що росіяни ще більші терористи. Ми досі працювали в схемах чорне-біле. Такий підхід більше не працює. Ми вперлися в стелю 10% європейців, які готові сприйняти наш чорно-білий посил. Тому в нашій пропаганді треба також додати сірих відтінків.

1. В односторонньому порядку на певний період часу перекрити кордон з Кримом. Мотивація – для уникнення провокацій зі сторони РФ.

2. Абсолютно правильно ініціювати засідання Радбезу ООН, але на ньому потрібно представити максимальну кількість інформаційних матеріалів.

3. Зараз потрібно запустити максимальну кількість “агітпоїздів” в ЄС, які будуть показувати докази наявності військових РФ на Донбасі. Всі англомовні депутати мають вийти на ефіри в країнах ЄС. Навіть, якщо це депутати від БЮТ чи Ляшка.

4. На брехню про ІДІЛ з української сторони, ми маємо відповідати правдою про ІДІЛ зі сторони росіян і підкріпити це фактами.

5. Ми маємо зараз, як ніколи, підтримати наших військових, бо їм зараз найтяжче. Найкраща підтримка – не сійте дурних страхів і паніки.