Коли авіаносний флот Індії звільниться з заручників Путіна

Традиції співпраці з СРСР та бажання обходитись „дешевою” російською авіацією обійшлись індійським ВПС вельми дорого.

Днями індійське аудиторське агентство Comptroller and Auditor General підготувало доповідь про якість російських літаків МіГ-29К, закуплених для авіаносця «Вікрамадітья». За даними доповіді, літаки мають суттєві проблеми з двигунами, самим планером і системою дистанційного керування кермом.

„З моменту введення в експлуатацію в лютому 2010 року 40 двигунів (62%) у двомоторних МіГ-29К вони були зняті з бойового чергування у зв'язку з дефектами розробки. Працездатність бойових літаків була низькою - від 21,30 до 47,14%”, - констатують аудитори.

При тому відмовлятись від літаків Делі поки не збирається. Індійська сторона намагається переконати Москву за російський кошт виправити ситуацію з аварійними двигунами – на що з Росії ліниво відмахуються, стверджуючи, що МіГ-29К – машина нова, можна сказати, експериментальна, і часті поломки – це цілком нормально.

МіГ-29К

В кінці минулого року схожий звіт того ж індійського відомства був опублікований стосовно іншого продукту російського ВПК – Су-30. Показник льотної придатності цих винищувачів складав 55-60% замість обіцяних російським виробником 75%. З 210 постійно експлуатованих Індією винищувачів від 115 до 126 постійно знаходяться на землі через необхідність здійснення їх ремонту. Причина – неякісні російські комплектуючі.

Чому ж Делі продовжує вкладати гроші в російську військову техніку, якістю якої продовжує обурюватись?

Причини, схоже, полягають у давній традиції співпраці з ще радянським ВПК.

Бо, наприклад, індійський «Вікрамадітья» - це радянський крейсер „Харків”, що став радянським крейсером „Баку”, згодом – російським „Адміралом Горшковим”. Невдала відповідь паралізованого тоді вже СРСР на американську авіаносну потугу, „за недорого” придбана Індією.

Як і всяка „недорога” покупка, цей „авіаносець” продовжує поглинати чималі бюджети, залишаючись не надто придатним для використання. „Дефектні” МіГи, для прикладу, обійшлися індійцям у 2.5 мільярди доларів. І замінити їх чимось іншим – не вийде, бо на палубу „Горшкова- Вікрамадітья” сідати можуть тільки вони (або ще Су-33).

Су-33

Найцікавіше, що й російські фахівці, не пов’язані з заводами-виробниками, визнають невисоку якість продукції. Наприклад, директор Центру аналізу стратегій і технологій Руслан Пухов, аналізуючи претензії індійської сторони, зазначив, що „немає сумнівів, що західні авіадвигуни надійніші, ніж російські”.

Але ненадійні двигуни, на думку російського спеціаліста – це „плата за незалежність”, бо виготовлені на Заході двигуни можуть бути деактивованими за бажанням влади США.

Так ніби Індія найближчим часом збирається розгортати масовані бойові дії проти Заходу – а не протистояти своїм традиційним регіональним опонентам в особі Китаю та Пакистану.

Як би там не було, але Індія для власних ВПС вже будує і власні літаки – зокрема, Tejas Mk I і Mk II, яких 110 штук вже літає, а ще 300 планують збудувати ближчим часом.

А „авіаносець” з „морськими МіГами”, схоже, так і залишиться нагадуванням про небезпечність і недоцільність співпраці з російським ВПК.