Скарги і порядок: Як держава платить "тисячі" та "бойові" воїнам АТО

Індексації, надбавки, бойові "тисячі" - ми вирішили дізнатися, чи виконує держава взяті на себе зобов'язання перед військовими. І ось, що з цього вийшло.

На початку лютого 2015-го року Кабінет міністрів України своїм рішенням встановив доплату кожному бійцеві, який бере участь в антитерористичній операції із звільнення районів Донецької і Луганської областей, у розмірі 1 000 гривень за кожен день, під час якого він безпосередньо брав участь у бойовій операції за наказом командування.

2 квітня того ж року Президент України Петро Порошенко заявив про намір провести індексацію виплат військовослужбовцям. "Я впевнений в тому, що зараз ми будемо здійснювати кроки щодо індексації", – заявив тоді Порошенко.

Індексацію виплат гарантує також чинне законодавство. Так, згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації.

Але, як це часто буває, не все у цій ситуації просто і однозначно. Як повідомляють бійці 1647-го окремого автомобільного батальйону, які потрапили до 3-ї хвилі мобілізації (24 липня 2014 – 30 вересня 2015) і ще застали період активних бойових дій, їм спочатку взагалі сказали, що індексації не буде, бо "не положено". І лише після масових скарг та дзвінків на гарячу лінію МОУ, індексацію таки виплатили – приблизно через півроку після демобілізації. Що стосується виплат за участь у бойових діях, то цю участь просто не фіксували документально, тому ніхто ніяких тисяч в день не отримав. Натомість, починаючи з 2 лютого 2015-го року бійці даного батальйону отримували грошову надбавку, розмір якої вираховувався наступним чином: місячне грошове утримання (2972 грн) ділилось на кількість днів у місяці і множилось на кількість днів, проведених у боях.

У той же час трохи інша ситуація з бійцями 3-ї хвилі мобілізації 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, на долю яких випали бої за Дебальцеве. Як повідомляють демобілізовані на сьогодні бійці, у них з виплатами проблем не було – хто скільки днів відвоював "на передку", той стільки тисяч гривень і отримав.

Щось посередині було в 90-му окремому аеромобільному батальйоні, який воював під Донецьким аеропортом. Як повідомляють бійці 3-ї хвилі мобілізації, індексацію вони отримали вчасно, а от за участь у бойових діях виплати отримали лише ті, хто отримав поранення. А інші наче й не воювали – їм не виплатили нічого, хоча мінімум по 5 діб кожний військовослужбовець провів "на передку". Причина банальна: "У нас перемир'я".

Ось так. Адже бойове зіткнення (зокрема таке, за які має бути виплата 1000 грн в день) фіксується в бойовому журналі і вважається "бойовим зіткненням" тільки у тому випадку, якщо був наказ на відкриття вогню від керівництва сектору чи оперативно-тактичного угрупування. Якщо ж наказу не було, то "бойовим зіткненням" це не вважається.

Схожа ситуація і з військовослужбовцями 4-ї хвилі мобілізації (20 січня 2015 – 30 квітня 2016). Бійці все тої ж 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади стверджують, що участь у бойових діях брали, але в період перебування на лінії зіткнення в зоні АТО в серпні-листопаді 2015-го і лютому-квітні 2016-го офіційно вважалося, що діє перемир'я і бойових дій не ведеться. А так як бойові дії без наказу з сектору вважаються такими, що їх не було, то нічого й не платилось понад грошове утримання, яке має виплачуватися військовослужбовцям в АТО. Що стосується самого грошового утримання і виплат, призначених для демобілізованих, то вони були виплачені вчасно.

Схожа ситуація в бійців, які попали під 5-ту хвилю мобілізації (20 квітня 2015 – 31 липня 2016). Всі виплати грошового утримання були виплачені, хоч і з деякими затримками – в різних частинах по різному.

Ну а військовослужбовці 6-ї хвилі мобілізації (19 червня 2015 – досі) взагалі ні на що не скаржаться. Бійці різних військових формувань повідомляють, що грошове утримання і премії виплачуються вчасно (максимум – затримка кілька тижнів) і навіть розповідають про випадки, коли за участь у бойових зіткненнях з ворогом отримували ті самі заповітні 1 000 грн добових.

Як бачимо, ситуація з виконанням державою взятих на себе зобов'язань перед бійцями ЗСУ всю дорогу була непростою, але поступово покращувалась. І якщо бійці перших хвиль мобілізації йшли на фронт буквально голими-босими (згадайте стан армії на початок 2014-го року) і багато в чому виживали завдяки волонтерам, то бійці, які потрапили до останніх хвиль мобілізації, мають змогу захищати свою Батьківщину вже у порівняно кращих умовах.

Тож, невеличку, але все ж #перемогу Україна вже здобула – професія військовий потроху стає престижною і затребуваною. Найкращим підтвердженням тому є відсутність 7-ї хвилі мобілізації, яка планувалась ще на березень поточного року, але досі відкладається у зв'язку з залученням достатньої кількісті військовослужбовців на службу за контрактом.