Путін вирішив зам’яти кримський інцидент

Історії про кількість вибухівки в українських диверсантів змінились історіями про подвиг російських військових.

Російський "Комерсантъ", котрий взяв (чи був вимушений взяти) на себе сумнівну честь висвітлювати російську версію історії з "кримськими диверсантами", порадував сьогодні новим шедевром. Основний меседж якого – вже не українська агресія, реалізована українським Міноборони, і навіть не жорстокість українських диверсантів. Суть і емоційний акцент широко розтиражованого російськими ЗМІ повідомлення – це героїзм, сміливість і самовідданість російських військових, що загинули в нерівному бою з доволі абстрактним "ворогом". Подвиг ФСБ і десантників – як в радянських книжках з історії.

За версією неназваного, але близького до слідства "джерела" російських журналістів, російські спецпризначенці знайшли українських диверсантів не випадково, як то повідомлялось раніше, а внаслідок планомірних пошуків. При тому на бій з "посібниками диверсантів" Андрієм Захтієм і Євгеном Пановим – та невідомою кількістю "українських військових розвідників", які прибули з України для здійснення терактів, вийшов "невеликий загін" російських ФСБшників з Оперативного відділу супроводу заходів. А оскільки вони до пуття не знали, де саме прибудуть вражини, котрі "якимось чином оминули прикордонні пости" – то розбилися на три крихітні пошукові групи. Скільки в них було людей загалом – не уточнюють, але та група, що зустріла "диверсантів", налічувала три особи. При тому були вони без бронежилетів – тільки з пістолетами та автоматами.

Побачивши групу як мінімум з п'ятьох озброєних людей – командир однієї з груп підполковник Роман Камєнєв крикнув: "Стояти, працює ФСБ!" – і впав, прошитий кулями. А потім його двоє підлеглих розстріляли двох "диверсантів", а іще трьох – роззброїли і захопили в полон. Можливо, "диверсантів" було й більше – але решта зуміла втекти, "користуючись туманом і темрявою". Ні-ні це не прикол – це цитата з попереднього матеріалу на цю тему. А може, в двох співробітників ФСБ просто не вистачило рук, щоби наловити ще більше "диверсантів" – які легко проникли через російський кордон, але стали жертвами двох мужніх співробітників ФСБ.

Саме зі "зниклими в тумані" розвідниками і пов'язує російське слідство той факт, що, оголосивши про дії "українського Головного розвідувального управління в Криму", має на даний момент в руках, за інформацією російської сторони, одного екс-співробітника Запорізької АЕС Євгена Панова, його безробітного земляка Ридвана Сулейманова, і ще одного безробітного і неодноразово судимого Андрія Захтія. Така от диверсійно-терористична еліта. З явними слідами енергійних допитів на обличчях.

Далі доблесні співробітники ФСБ – разом з іншими російськими силовиками – кинулись шукати "зниклих в тумані". І навіть знайшли їх – 7 серпня в 11 вечора біля Сивашу. Диверсанти, за версією "Комерсанта", підходили до кордону. Тільки чомусь з українського, а не російського боку. Певно, повертались помститись за спійманих "посібників".

Той факт, що вражини йшли по своїй території – і в момент початку бою перебували чи то на українській, чи то на нейтральній території, бо до дамби, по якій пролягає "кордон", не дійшли, якось нікого не дивує. Як і те, що по українцях, які не перебували на підконтрольній росіянами території, ті відкрили вогонь.

А коли один з російських військовослужбовців чи то спробував переслідувати українців, чи то просто злетів з дамби на український бік – по ньому відкрили вогонь "диверсанти". 22 літній російський єфрейтор сказав: "Командир, я, здається, поранений". І загинув на місці. Після чого українські "військові розвідники" знову без сліду зникли в тумані і темряві.

В сухому залишку, можна спостерігати, як мутна прикордонна диверсія, що попервах виглядала заледве не як привід для початку війни, потроху перетворюється на пропагандистський міф на кшталт "героїв-панфіловців". Який страждає легкою недолугістю і нелогічністю – бо в ньому "українські диверсанти" ходять через контрольований росіянами "кордон", як хочуть, і в разі проблем відкуповуються виключно "посібниками".

Міф цей направлений явно на внутрішнє споживання, героїзацію "доблесних солдатів та офіцерів", що бережуть "спокій рідної країни", а не на початок міжнародного скандалу. Чому можна було би потішитись. І навіть сприйняти всю історію як анекдот. Якби не чотири трупи – і трійко (чи й більше) українців у застінках ФСБ.