Чим зашкодять Путіну американські морпіхи у Норвегії

Ймовірність реального конфлікту на крайній півночі Європи насправді близька до нуля. Але питання престижу вимусять Росію витратити чимало ресурсів для протидії американцям в Норвегії.

Норвегія, вперше від моменту завершення Другої світової війни, допустила постійне перебування на своїй території іноземних військ. Власне, не просто допустила – а запросила американський контингент, у відносно скромному складі трьохсот з гаком моських піхотинців – щоправда, з важкою зброєю, включно з танками M1 Abrams. На перший погляд, ця цифра виглядає несерйозно. Хоч для норвезької армії, котра складається з 14 тисяч бійців, з яких майже 9 тисяч – призовники, це не так вже й мало.

Але морпіхи будуть перебувати в Норвегії на ротаційній основі – активно навчаючись веденню бойових дій у вельми специфічних кліматичних умовах заполярних зимових лісів, і повертаючись додому, щоб звільнити місце для нових бійців. При тому перед прибуттям невеликого контингенту американців, до Норвегії було доставлено значну кількість важкого озброєння (головно танків та самохідної артилерії) яку було розміщено в печерних комплексах центральної частини Норвегії. 

Питання щодо того, навіщо американські війська Норвегії, на перший погляд, риторичне.

На тлі активної мілітаризації регіону, (пардон – "захисту інтересів Росії"), яка почалася два роки тому, рішення про підсилення оборони найбільш східного члена НАТО видається логічним.

Тим паче, що Кремль зробив все можливе, щоб простимулювати Норвегію до мілітаризації.

Ще минулого року розбудову військової інфраструктури в Арктиці глава російського Міноборони Сергій Шойгу назвав одним із пріоритетів розвитку збройних сил Росії. Почалось доволі повільне (через перебої з фінансуванням) відновлення радянської аеродромної мережі, у Північний флот передали новітні атомні підводні човни проектів "Борей" і "Ясень". Берегова складова флоту поповнилась "арктичною мотострілецькою бригадою", ще одну бригаду створили з полку морської піхоти. До складу флоту увійшла дивізія ППО, а також змішаний авіаційний полк.

При тому між Норвегією та Росією існують протиріччя стосовно багатьох територіальних моментів. Зокрема, мова йде стосовно острову Шпіцберген, який за умовами Шпіцбергенського трактату, укладеного 1920 року підпадає під беззаперечний суверенітет Норвегії. Цей трактат не порушували ні Сталін, ні Гітлер, і тільки у квітні минулого року голова комітету Держдуми з міжнародних справ Леонід Калашников повідомив світові, що Шпіцберген - це вільна економічна і політична зона, на яку не поширюється повний суверенітет Норвегії.

Немає згоди між Осло і Москвою і стосовно того, якими є розміри шельфів і виключних економічних зон обох держав. Зважаючи на наявність істотних запасів нафти під цими водами, ситуація теж виглядає як достатній привід для потенційного конфлікту.

Якого, скоріше за все, не відбудеться. Хоча б із тієї простої причини, що "по тихому" зайти у Норвегію росіянам не вдасться. Ні значної російської діаспори, ні прихильного до Путіна населення, ні громадянського конфлікту, в якому одна зі сторін може "запросити" Москву, в Норвегії немає. А "лобовий" удар призведе до Фінської війни, а не до кримського аншлюсу. Що прекрасно розуміють і в Осло, і у Москві.

При тому для повноцінного протистояння за арктичні ресурси в Росії немає ні сил, ні реальних стимулів. Бо ні кам'янистий шматок землі під назвою Шпіцберген, ні навіть шельфова нафта (яку після падіння світової ціни нижче за 60 доларів за барель перестали видобувати через нерентабельність навіть норвежці) не є достатнім приводом для масштабної війни – наслідки якої будуть більш ніж сумнівними.

Але проігнорувати демонстративний "захід" військ США до Норвегії у Кремлі теж не зможуть. Тому відновлення аеродромів – і навіть формування якихось авіаз’єднань, передача кораблів Північному флоту і перейменування морпіхів у "арктичних стрільців", безумовно, продовжаться.  "Захист інтересів " в регіоні, який Росія ніколи не могла, не може, і в найближчі десятиліття не зможе використовувати, продовжить старанно поглинати кошти з російського бюджету. Яких, будемо надіятись, не вистачить для якихось гидкіших і ефективніших авантюр.