Помилка Обами і мовчанка Трампа

У Вашингтоні повинні, нарешті, зрозуміти, що Путін не бореться разом зі США проти ісламського тероризму. Він веде тотальну гібридну війну проти Заходу. І один із її інструментів – маніпулювання ісламським тероризмом

Чим же так полюбився Дональд Трамп російському істеблішменту в період президентської виборчої кампанії в США? Людина, яка обіцяла різко збільшити американські військові витрати, зняти обамівське обмеження на видобуток нафти і газу на території США, що обвалить світові ціни на енергоносії, рейганіст у своїх економічних поглядах.

Та тим, що щиро переконано і з ентузіазмом неофіта повторював улюблений міф кремлівської пропаганди, протягом багатьох років старанно і небезуспішно навіюваний нею західній громадській думці, - пише Андрій Піонтковський для "Радіо. Свобода".

З Трампом, зокрема, щільно попрацювали два приставлених до нього фактичних кремлівських агента – Пол Манафорт і Картер Пейдж. Востаннє заповітний темничок Трамп звично озвучив через пару днів після обрання в інтерв'ю Wall Street Journal: "Ісламська держава" – найнебезпечніший ворог Заходу, а Путін із ним бореться, отже, необхідно відкинути всі несуттєві розбіжності, що розділяють нас із путінською Росією, і зосередитися на боротьбі зі спільним ворогом".

Ця досить популярна на Заході тезу – химерне нагромадження брехні одних і наївності й дурості інших. Є багато свідчень про стратегічну співпрацю Кремля й "Ісламської держави", про свідоме направлення ФСБ кавказьких бойовиків в її ряди, про використання Москвою терористів як інструменту ослаблення і руйнування Заходу. Все очевиднішим стає цинічний шантаж кремлівської "дипломатії" населення і керівництва Європи і США після кожного масштабного теракту ісламістів: знімайте санкції і починайте співпрацювати з нами, інакше вас будуть продовжувати підривати. Кремль майже відкритим текстом пропонує Заходу дах від подальших терактів, але, зрозуміло, на своїх жорстких умовах: "нова Ялта" і повний контроль Москви як мінімум над усім пострадянським простором.

Як сам Захід уявляє собі боротьбу з ісламським тероризмом? Які його успіхи і невдачі в цій боротьбі? Які завдання він зможе вирішити "об'єднанням" своїх зусиль з путінською Росією?

Ісламський тероризм неможливо перемогти фізичною ліквідацією його лідерів і адептів. Якщо тероризм не буде при цьому ідеологічно переможений в умах і серцях більшості мусульман, умма негайно висуне зі свого середовища ще більше нових бойовиків. Відомий тільки один випадок такої фундаментальної перемоги – вигнання американцями в союзі з сунітськими племенами "Аль-Каїди" з Іраку в 2007-2008 роках. Цей провал "Аль-Каїди" призвів до її фактичного розпаду.

А ще в січні і лютому 2007 року здавалося, що "Аль-Каїда" знаходиться на порозі історичного тріумфу. Після вибуху мечеті в Самаррі ісламським радикалам вдалося занурити Ірак в безодню сунітсько-шиїтського взаємного терору, який забрав десятки тисяч життів мирних жителів. Американські війська виявлялися у все більш безглуздій ролі між двома ворогуючими групами, що однаково ненавидять їх фанатиків. І тут США несподівано пощастило. Ця удача перевернула хід війни.

Проти "Аль-Каїди" виступили і несподівано звернулися за допомогою до США шейхи сунітських племен провінції Анбар, центру сунітського опору коаліції і основної бази "Аль-Каїди" в Іраку. Ісламські інтернаціоналісти дістали навіть колишніх саддамівців, що ненавидять американців, – своєю неймовірною жорстокістю до мирного населення, релігійним фанатизмом, нав'язуванням середньовічних норм шаріату, експропріацією жінок для воїнів Аллаха – словом, усім тим, що справедливо називається ісламофашизмом.

І цей ісламофашизм відкинули правовірні суніти, що не мали підстав симпатизувати американцям, які усунули їх від влади в країні після десятиліть правління, пануючи над шиїтською більшістю. Отримавши підтримку американців, сунітські загони самооборони "Сахва" вигнали бойовиків із країни, що різко знизило рівень насильства, й Ірак почав поступово перетворюватися в більш-менш нормальну країну.

Але ще важливішими були принципові уроки, піднесені світовій спільноті. Ісламський радикалізм, ісламофашизм може бути переможений, але тільки зсередини самого ісламу – мусульманами, які відкидають програму повернення у середньовіччя. Таких людей в ісламському світі насправді більшість, і європейській цивілізації, органічною частиною якої є і Росія, треба знайти конструктивну форму співпраці з ними.

Дійсно, важко було б знайти в мусульманському світі більш благодатну для ісламістів вибірку, ніж привілейовану за Саддама іракську сунітську меншість, відсторонену коаліцією від влади. І ця вибірка відкинула ісламістів, випробувавши на собі їхню філософію і практику, попросивши про допомогу американців. Трагічна історія війни в Іраку несподівано поставила дуже важливий світоглядний експеримент. І уроки його були обнадійливі.

Ці найцінніші іракські уроки не просто не вивчила і не закріпила, але й свідомо відкинула нова американська адміністрація як такі, що не відповідали її ідеологічним установкам. Отримавши авансом Нобелівську премію миру, Барак Обама прагнув максимально протиставити себе попереднику. Значущі позитивні результати, досягнуті на заключному етапі іракської війни, були президенту нецікаві і навіть неприємні. Обама знехтував рекомендаціями військових і цивільних експертів, які пропонували залишити в Іраку символічне (кілька тисяч) число військовослужбовців для підтримки зв'язку з сунітськими загонами і надання їм політичної підтримки. Джордж Буш ввів війська в Ірак, а ось Обама як послідовний анти-Буш мав вивести американців з цієї країни до останнього солдата.

Загони "Сахва" розпустив шиїтський уряд Нурі аль-Малікі в 2011 році. Багдадські сили безпеки ліквідували кількох впливових колишніх польових командирів, у тому числі Хаміса Абу Ріша, брата шейха Абдель Саттара Абу Ріша, засновника "Сахви", убитого терористами "Аль-Каїди" в вересні 2007 року. І сталося неминуче: в якості захисників сунітів на їх території знову з'явилися джихадисти, тепер вже в новому образі – бойовиків "Ісламської держави". Позбавлені всякої політичної, військової, економічної підтримки сунітські племена, союзники американців на заключному етапі іракської війни, змушені були змиритися з терористами як з єдиним їх реальним захистом від свавілля шиїтського уряду в Багдаді.

Середньовічна ідеологія і практика джихадистів сама по собі не лише не знаходить масової підтримки в сунітському середовищі, а й активно ним відкидається. Джихадисти можуть знайти в ній живильне середовище і рекрутів, тільки якщо сунітська громада опиняється в скрутному становищі під ударами шиїтських радикалів. Розуміння цієї обставини необхідне для вироблення ефективної стратегії боротьби з ісламським тероризмом. Сьогодні динаміка тисячолітньої релігійної війни всередині ісламу є основним драйвером ісламського терору, а не нескінченно обговорювані "прогресивною громадськістю" з антисемітським ухилом "злочини ізраїльської вояччини".

Та ж логіка подій повторилася і в Сирії, де в ті ж роки виникло друге крило "Ісламської держави". У 2011 році опір сунітської більшості, що починався з мирних демонстрацій, був переважно світським. Повна дипломатична ізоляція Асада змусила б його або його оточення шукати шлях мирної трансформації режиму. Секта, яка представляє 10% населення, в будь-якому разі не може правити вічно.

Проте перемогла лукава теза російської пропаганди, яку із задоволенням проковтнула і західна громадська думка: не можна допомагати опозиції, ми приведемо до влади джихадистів. Теза виявилася вірною з точністю навпаки. Саме байдужість світової спільноти до знищення озброєною до зубів радянською і російською зброєю алавітською сектою сунітської громади Сирії призвела до радикалізації сунітів і до зростання впливу ісламістів-інтернаціоналістів, які постали в ролі їх єдиних захисників.

Між тим такий розвиток зовсім не був фатальним. За мінімальної підтримки ззовні світської опозиції, об'єднаної в "Армії вільної Сирії", самі суніти вигнали б із Сирії ментально чужих їм середньовічних фанатиків. Влітку 2013 року почастішали збройні сутички сунітів з джихадистами, що намагалися нав'язувати населенню свої варварські шаріатські порядки.

В жовтні 2013 року в статті "Пахан Земної кулі" я попереджав: "Реалізація пакту Керрі – Лаврова, який закриває очі на всі злочини режиму заради химери "хімічного роззброєння", призведе до негативного сценарію. Асад вб'є ще десятки або сотні тисяч людей, будуть зруйновані всі соціальні структури сунітської громади. Але навіть із політичним прикриттям Путіна і Обами, що до нього приєднався, Асаду просто фізично не вдасться знищити все сунітське населення (14 мільйонів чоловік). У позбавленої соціальних коренів сунітської молоді, що виживе, не залишиться іншого виходу, крім як поповнити ряди екстремістських організацій, чиї емісари кинулися в Сирію. Цей сценарій вже здійснюється. Позбавлені будь-якої підтримки ззовні, деморалізовані реакцією Заходу на хімічну атаку Асада – Путіна 21 серпня багато бійців "Армії вільної Сирії" приєднуються до джихадистів, з якими ще нещодавно ворогували".

Реалізація цього катастрофічного сценарію різко прискорилася з появою на Близькому Сході кремлівської військової машини. Власне, з цією метою вона там з'явилася. Як вірно зауважив Віктор Шендерович: "Ми самі людожери і людожерів підтримуємо". Ось вже більше року Москва послідовно фізично знищує в Сирії сунітську опозицію секти "легітимного" диктатора Асада, що орієнтувалася на Захід. Для того щоб в Сирії залишилося тільки два суб'єкти: кремлівський клієнт Асад і кремлівський "Криголам-2" – джихадисти, що використовуються Москвою як інструмент тиску на ненависний Захід. Паралельно знищуються і мирні громадяни – жителі Алеппо й інші туркомани, про існування яких російський вождь і не чув.

Чим пояснити це дивне догоджання американців кремлівським у Сирії? Адже вони не можуть не бачити очевидних фактів і не розуміти, who is Mr. Putin і чим він займається в Сирії. Вони ж продемонстрували спроможність адекватно реагувати на путінську гібридну агресію в Україні і в країнах Балтії, проте на Близькому Сході США виявилися жертвами і заручниками своїх помилок. Небажання визнати це веде до нових капітуляцій.

Наприкінці свого президентського терміну Обама прагне прикрити свої провали якимось пактом Лаврова – Керрі про нібито мирне врегулювання в Сирії і про нібито спільну боротьбу Росії та США проти "Ісламської держави". Триваюча на очах всього світу трагедія Алеппо перетворює цю дурість адміністрації США на злочин. Москва оголошує всіх супротивників Асада терористами, видавши собі ліцензію на їх знищення разом із цивільним населенням. Цим вона відкрито і демонстративно у співпраці з Асадом і терористами "Хезболли" та іранського "Корпусу вартових ісламської революції" займається. Вічні "переговори" Керрі – Лаврова фактично освячують цей геноцид, пов'язуючи американців кров'ю і спільними військовими злочинами.

Цинічною насмішкою над сотнями тисяч сирійців, знищених Асадом і його союзниками і покровителями, прозвучала "прощальна" промова Обами про його досягнення в боротьбі з тероризмом. Він не визнав жодної своєї помилки і знову звинувачував у всіх бідах свого попередника, який залишив Білий дім 8 років тому. Але якби справа була тільки в Обамі!

Мовчання Трампа не менш красномовне, ніж белькотіння Керрі й Обами. З 8 листопада Трамп ні разу не вимовив слів "Алеппо" або "Сирія". Протягом виборчої кампанії він не раз прихильно відгукувався про діяльність у Сирії не тільки Путіна, а й такого борця з тероризмом, як Асад.

З тих пір в його оточенні з'явилося багато нових людей. Чи вважає Трамп як і раніше, що "для перемоги над "Ісламською державою" нам потрібні росіяни"? Пояснили йому, що не "російські" клептократи, що засіли в Кремлі, потрібні США для перемоги над "Ісламською державою", цим корисним для Кремля інструментом в його гібридній війні з Заходом?

США для перемоги над джихадистами потрібні були іракські суніти, які врятували їх в 2007 і 2008 роках від ганебного фіналу іракської війни, вигнали "Аль-Каїду" і потребували хоча б мінімальної підтримки. США для перемоги над джихадистами потрібні були сирійські суніти, повсталі проти диктатури ката Асада, яким Обама обіцяв захист принаймні від хімічного нападу "легітимної" влади. І тих, і інших зрадила американська адміністрація.

21 січня 2017 року Трамп змушений буде перервати своє мовчання, але Алеппо з його жителями до того часу, швидше за все, вже буде знищений. Якщо виявиться, що Трамп вірний своїй передвиборчій концепції спільної з Путіним і Асадом боротьби з ісламським тероризмом, то він благословить їх на подальший геноцид сунітського населення Сирії. А то ще й побомбить із ними разом якихось невідомих туркоманів для закріплення нових союзницьких відносин. Якщо подібне станеться, то це буде гірше, ніж злочин. Це буде колосальна політична помилка.

Військова структура "Ісламської держави" може бути розгромлена в Мосулі і Рацці. Але джихадисти під іншим брендом втретє прийдуть в Ірак і Сирію, якщо сунітське населення буде змушене сприймати їх як своїх захисників від шиїтської більшості в Іраку і від Асада з Путіним в Сирії. Як повернулися вони в Ірак після провалу "Аль-Каїди". Ісламський терор отримає нове дихання, нову масову базу підтримки і нове покоління терористів.

У Вашингтоні, мабуть, не відають, що творять. Зате в Москві всі все прекрасно розуміють. Саме такої конфігурації і прагне Кремль. Так, організація-спадкоємиця "Аль-Каїди" й "Ісламської держави" і натхненні нею місцеві фанатики здатні будуть до терактів і в Росії. Але це цілком влаштує чекістських володарів РФ: після кожного теракту їх влада з 1999-го розбухає, як на дріжджах.

Щоб боротьба з ісламським тероризмом стала хоча б відносно успішною, два принципи повинні бути покладені в основу політики нової американської адміністрації на Близькому Сході. По-перше, мають бути продумані механізми убезпечення сунітської більшості в Сирії і сунітської меншини в Іраку. По-друге, треба повністю виключити з політичного лексикону словосполучення "спільна з Путіним боротьба з тероризмом".

У Вашингтоні мають нарешті зрозуміти раз і назавжди, що Путін не бореться разом зі США проти ісламського тероризму. Путін веде тотальну гібридну війну проти Заходу, проти США, використовуючи всі доступні йому ресурси та інструменти. І один з найбільш ефективних – маніпулювання ісламським тероризмом.

Copyright © 2016 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода