"Три доби крили бойовиків Гіві. Понівечені трупи збирали в мішки" - офіцер 93 бригади

За два роки бійці на передовій навчились розрізняти, коли з артилерії стріляють росіяни, а коли місцеві бойовики. Російські відпускники стріляють — це як город садять, розповідає в інтерв'ю  Валерій "Дорожник" Матвійчук, офіцер 93 механізованої бригади.

Дорожник на війні з 2014 року. Після боїв за Іловайськ добровольцем пішов у батальйон "Донбас". Пробув там два місяці. Потім перевівся у 93 механізовану бригаду. Отримав під командування гранатометний взвод. Перша його бойова кампанiя тривала рiк i два мiсяцi. Воював в селі Опитне, що під Донецьком.

"Був в Опитному з кiнця сiчня по початок липня 2015 року. Недооцінював свої АГСи (автоматичний станковий гранатомет- ред.) до березня 2015-го. В той день ми прикривати десантників, яких штурмували бойовики. Там була засада. В бою загинув командир снайперiв десантури, а командир роти розвiдникiв був поранений. В мене частина АГСів були знищенi ще у серединi сiчня у Пiсках пiд "Градами". І на той час залишився один гранатомет. Ще один вийшов з ладу, а третій був переданий на іншу висоту. В бiй я включился близько другої дня i з невеликими перервами працювати майже до 7 ранку. Завдання прикривали десантури ми не мали. Але почали працювати, на власний розсуд. Допомогали сусiдам. Наступного дня десантники віддали усі свої АГС мені. Ми працювали першi двi ночi постiйно. А взагалi рiдкi були ночi, щоб ми не стріляли.

"Слухав потім рацію розвідників, які пішли туди, де я стріляв. А там купа трупів. В рації чую: "є один. Документів при собі немає. Пакуй в мішок. Ще один. Також без документів. О, а в цього взагалі голови немає". Моя граната попала в голову і відірвала її. Ми так розійшлися, що на кінець липня 2015-го на позиціях бойовиків був один великокаліберний кулемет. Дуже рідко стріляв", - розповідає офіцер.

Коли в перехоплених переговорах чули позивні "Прибой" чи "Волна" бійці відразу розуміли, що по них ведуть вогонь росіяни.

"Російська артилерія добре воює. Їх по стилю видно. Коли міномети місцевих стріляють - можна курити. Раз не долетіло 500 метрів. Стоїш і чекаєш другий снаряд. Знову недоліт 500 метрів — спокійно гуляй. А коли російські відпускники стріляли — це як город садять. В Опитному нас кошмарили дві пари танків із мінометами. Постійно мінялись. Це сильно діставало", - розповідає Валерій Матвійчук.

Їхні позиції називали "Бермудами". Бойовики не могли зрозуміти звідки у по них ведуть вогонь автоматичні гранатомети.

"Російську піхоту не бачив у дії. Проти нас працював Гіві. Він м'ясник. Посилав людей пачками в зеленку, яка повністю прострілюється і поділена на сектори. Це треба бути ідіотом, щоб так їх гробити. Називав нас Бермудами — ніяк не міг знайти, звідки стріляємо. Інколи кричав у рацію: "Достали эти Бермуды с их "Дорожником". Завалите их". А я у відповідь в рацію: "Гіві, я тебе також люблю". Він на це кричав, плакав. Скучаю тепер за його голосом", - додає Валерій.

Автор: Андрій Жигайло, Ельдар Сарахман