Чим зашкодить Україні "революція" Трампа
https://povnatorba.blogspot.com/2017/01/blog-post_808.html
А тотальна втеча досвідчених кадрів з Держдепу тільки погіршує ситуацію, яка стає загрозливою як для США, так і для їх союзників.
Всі, хто дотепер сподівався, що божевільна риторика Дональда Трампа завершиться разом з виборами, мали не одну нагоду переконатись у зворотному. Власне, все стало зрозуміло вже після історії з "мексиканською стіною", але "антимусульманським" указом президент Дональд Трамп розвіяв будь-які залишки сумнівів.
Указ, вочевидь, задумувався, як демонстрація рішучості і безкомпромісності нової команди у справі вирішення американських проблем з тероризмом та біженцями. Впродовж двох діб після виходу указу сам Трамп і його команда тільки те і робить, що уточнює, доповнює, і банально виправдовується. Більше того – Трамп тепер береться переконувати всіх, що його рішення практично нічим не відрізняється від рішень Обами, коли той в 2011 році на шість місяців припинив прийом біженців з Іраку. От тобі й нова команда. Тільки Обама, на відміну від Трампа, шість років тому зумів все пояснити в самому указі, а не перетворив тривіальне загалом-то рішення на міжнародний скандал.
Все це, помітимо, відбувалося на тлі шаленої негативної реакції по всьому світу. При тому дипломатичні демарші Ірану, чи навіть довгі й задушевні бесіди з саудівським королем Трамп ще може записати собі в актив. Але вкрай різка реакція з боку Лондону й Берліну – не рахуючи канадців, норвежців, датчан та інших народів Півночі – свідчить про те, що крок і справді вийшов трохи легковажний.
І річ навіть не в тому, хороший чи поганий указ видав Трамп. Річ в тому, що він не пояснив причини, суті, мотивацій й тимчасового характеру прийнятих заходів. Не прописав всіх винятків, врешті решт – внаслідок чого чимало американських компаній, від Google до мереж ресторанів, були вимушені задуматись, чи зможуть потрапити на робочі місця їхні програмісти, пілоти чи шеф-кухарі з "не тим" громадянством. Бажаючи пропіаритись на почуттях націоналістів та "простих американців", Трамп добряче сів у калюжу.
І далі, судячи з усього, з міжнародною політикою краще не буде. Швидше навпаки. 26-29 січня звільнились практично всі вищі посадові особи адміністрації Держдепу. Пішли: давній заступник держсекретаря з управління Патрік Кеннеді, помічник держсекретаря з адміністрування Джойс Анн Бар, помічник держсекретаря у консульських справах Мішель Бонд і директор управління іноземних місій Гентрі О.Сміт. Окрім того, звільнились помічник держсекретаря з дипломатичної безпеки Грегорі Старр і директор Бюро закордонних будівельних операцій Лідія Муніз. Все це, наголосимо, були не "політичні призначенці" Обами. Більшість з них працювали багато-багато років – як за демократів, так і за республіканців. І, на відміну від тієї ж Вікторії Нуланд, були не проти працювати й далі – але нове керівництво їм, схоже, не підійшло.
"Компетентність Держдепу в сферах безпеки та управління, зокрема на адміністративних і консульських посадах, буде дуже важко заповнити… Дипломатична безпека, консульська діяльність - це не просто природне похідне діяльності департаменту. В цих сферах проблеми швидко стають питаннями життя і смерті. Ці відставки -... велика втрата. Вони залишають пролом. Цих людей дуже важко замінити" – заявив у коментарі для The Washington Post Девід Уейд, який займав посаду очільника адміністрації президента при держсекретарі Джоні Керрі.
За такої кадрової політики нові оригінальні рішення адміністрації Трампа у сфері міжнародної політики стають практично неминучими. З якоїсь точки зору, ця проблема мала би хвилювати радше громадян США, ніж нас. Але штука в тому, що в силу відомих причин Україна таки залежить від зовнішньополітичного курсу США.
І якщо остання телефонна розмова Трампа і Путіна практично не торкалась питання санкцій, то можна не сумніватись, що на особистій зустрічі це питання буде підійматись. Не кажучи вже про залежність рішень МВФ від доброї волі того ж Держдепу, обіцяні поставки військового обладнання, присутність американських військ у Польщі та Прибалтиці, і масу інших моментів, які формують нашу геополітичну реальність. Все це, за умов "кадрової революції" у Держдепі, може радикально змінитись – до чого Україні варто бути готовою.
І штука тут навіть не в тому, що сам Трамп, Тіллерсон чи хтось із тих людей, кого вони приведуть з собою в зовнішньополітичне відомство, є агентом ФСБ, жертвою шантажу з боку цього відомства чи працює на інтереси Росії з ідеологічних чи яких завгодно іще міркувань (хоч і все вище перелічене не варто надто поспішно відкидати). Штука в тому, що більшість із них не має, схоже, навіть наближених уявлень про те, як функціонує сучасна міжнародна політика. А дилетанти з хорошими намірами нерідко можуть бути небезпечнішими за ворожих диверсантів.
