Історія з Насіровим – тривожний сигнал

Таку хвилю радості, що межує із захопленням, не викликали ні справи проти Андрія Клюєва, ні затримання Олександра Єфремова

Як для інших правоохоронних органів, так і для всього керівництва країни

Ажіотаж навколо можливого затримання НАБУ Романа Насірова повинен стати тривожним сигналом як для інших правоохоронних органів, так і для всього керівництва країни.

Таку хвилю радості, що межує із захопленням, не викликали ні справи проти Андрія Клюєва, ні затримання Олександра Єфремова, ні навіть допит Віктора Януковича.

Звичайно, одне не виключає іншого - карати треба як колишніх злочинців, так і нинішніх. Але якщо затримання чинного голови фіскальної служби підтримується суспільством більше, ніж переслідування злодіїв і вбивць попереднього режиму, то, очевидно, суспільство незадоволене тим, що відбувається зараз і йому важливо, чи здатна держава боротися з порушниками при владі, а не в підручниках історії.

Тим часом, сьогоднішні події ще раз доводять правильність створення НАБУ. Так, хлопці можуть помилятися; так, у них мало досвіду (йому і нема звідки взятися на цьому етапі). Але Роман Насіров - близький соратник правлячої команди і один з ключових гравців системи перерозподілу і контролю потоків. І сам факт можливості збору інформації, документування та реалізації справ такого рівня дає привід сподіватися на незалежність і самостійність правоохоронного органу.

При цьому нагадаю, в НАБУ досі немає права на самостійне зняття інформації з каналів зв'язку (прослуховування), а створення антикорупційного суду саботується з ентузіазмом, гідним кращого застосування.