Путін на межі краху

Кілька помилкових російських аксіом про Україну

Через конфлікт на Донбасі Україна на довгий час втрачена для Росії як партнер, але проведення визнаних усіма виборів в окупованому регіоні - цілком досяжний результат. Про це йдеться в доповіді Центру стратегічних розробок (ЦСР), який очолює екс-міністр фінансів РФ Олексій Кудрін.

Прогноз по виборам в конфліктному районі - це дурниця, демагогічні заяви із ніби благими намірами. Що значить вибори? Єдине питання: "Вибори під чиїм контролем?" Якщо там зберігається сьогоднішня ситуація, вибори приведуть до того, що 90% проголосують за тих самих людей, які сьогодні є "владою" на Донбасі. Нічого не зміниться, пише Леонід Радзіховський для "Апострофа".

Якщо ситуацію будуть контролювати не ці люди, то як вони підуть, хто замість них прийде? Це і є предмет Мінських угод. Тому саме по собі слово "вибори" нічого не означає. Інтерес не в тому, як проводити вибори, а в тому, хто контролює ситуацію на місці. Хто контролює - того і вибори.

Цінність доповіді полягає в тому, що нарешті напівофіційна, але дуже впливова в Росії організація, назвала кішку кішкою і повідомила, що двічі на два - чотири, а саме - що Україна втрачена. Не минуло й чотирьох років, як зробили це надважливе відкриття публічно. Договір із Заходом про долю України - абсолютна маячня. Скільки не говори з Заходом, ні про що ти про Україну не домовишся. Єдиний спосіб налагодити відносини з Україною - прямі російсько-українські переговори, на що РФ ніколи не піде. Принаймні, при Путіні.

На прямі переговори з Україною Путін ніколи не піде

Не піде, по-перше, бо Росія, незважаючи ні на що, продовжує стверджувати: "Ми не воюємо на Донбасі, ми тільки з боку спостерігаємо". Це очевидна і безглузда брехня, яка нікуди не веде. По-друге, для Путіна неймовірне западло визнати сам факт того, що Україна - рівний партнер по переговорам і, більш того, ворожий партнер. Визнання цього факту означає визнання краху всієї путінської політики в Україні. Визнання факту, що вся путінська політика звелася до того, що він сам своїми руками з величезною енергією і величезною силою відштовхнув Україну якомога далі - завершив справу Бандери, Мазепи, Петлюри та інших українських героїв. Путін цілком в це вписується як найважливіша фігура. Тому на прямі переговори з Україною Путін ніколи не піде, а переговори з Заходом про долю України - нісенітниця. Така позиція виходить з двох аксіом.

Перша помилкова аксіома - Україна не держава, у неї немає політичної волі і суб'єктності: вона може бути нашою шісткою або вашої шісткою. Якщо ви, Захід, її перекупили, то ми з вами, Заходом, можемо про неї розмовляти. Це фундаментальна помилка російської дипломатії, політики, російської ідеології. Яка б Україна не була, але це країна зі своєю волею і своїми бажаннями. Ні Захід, ні Південь, ні Росія, ніхто інший згвалтувати її не можуть. Росія цього визнавати не бажає, оскільки визнання цього факту обрушує ідеологічну конструкцію російської влади.

Друга аксіома - Захід теж вважає, що Україна не держава, і готовий на розмін, на угоду. Не готовий Захід на угоду, оскільки вважає, що Україна - це держава, хоча і не в захваті від України. І у Заходу немає ніякої необхідності про що б то ні було домовлятися з Росією. Це черговий російський фейк. Захід цілком влаштовує нинішня ситуація - їм від неї не тепло і не холодно. Вам, Росії, погано - ось ви і йдіть на поступки, а ми-то навіщо? Але це Росія теж не хоче визнати - це визнання своєї поразки, поразки Путіна. Всі ці слова Кудріна - болтологія ні про що.