Що тримає Путіна при владі

Економічне зростання дозволяло Путіну лишатися легітимним, але зараз рівень життя росіян погіршується

Навколо російської економіки панує плутанина. Всі згодні з тим, що ситуація виглядає не кращим чином, але наскільки погано?

Про що говорять цифри

Коротка відповідь полягає в тому, що економіка Росії зіткнулася з серйозними проблемами в 2014 і 2015 роках, але стабілізувалася в 2016-му. Очікується, що в 2017-му відбудеться незначне відновлення на 1,5%. Згідно з прогнозами МВФ і Мінекономрозвитку РФ темпи зростання обмежаться 2%.

Як і європейські країни, Росія тільки оговталася від глобальної фінансової кризи. Однак у неї є один істотний недолік: з 2003 року тут не відбувається жодних значних структурних реформ. Внаслідок чого потенційне зростання обмежує жалюгідна бізнес-середовище з повсюдною корупцією і відсутністю верховенства закону.

Влітку 2014 року російська економіка постраждала від двох масштабних зовнішніх потрясінь. По-перше, відбувся спад цін на нафту, що почався в червні 2014 року, фактично вдвічі знизивши світові ціни. Другим ударом стали західні санкції, введені Сполученими Штатами і Європейським Союзом в липні 2014-го у відповідь на військове вторгнення Росії в Україну.

Хоча російська економіка не проявляє великої динаміки, її стабільність вражає. Президент Путін підтримав в уряді умілих консервативних економічних технократів. Вони дозволяють рублевому обмінному курсу падати, скорочуючи держвитрати і проводячи строгу монетарну політику. Жертвами таких заходів стають росіяни та рівень їх доходів.

Випробування кризою

Макроекономічна політика Росії розвивалася в результаті трьох серйозних фінансових криз: в 1998, 2008-9 і 2014 роках. Кожна криза призвела до певних змін.

Фінансовий крах 1998 року був найбільш шоковим. Курс рубля був девальвований на три чверті, половина банківської системи збанкрутувала, а Росія оголосила дефолт за своїми внутрішніми казначейськими облігаціяи. Основна причина кризи полягала в надмірному дефіциті бюджету з 1993 по 1998 роки, що призвело до державного боргу, який перевищив у 1999-му обсяг ВВП. Російське керівництво дійшло висновку, що фіскальна політика повинна бути дуже консервативною. Уряд вирішив, що державний борг повинен бути зведений до мінімуму, і заборгованість федерального уряду в 2008 році скоротилася до 6,5% від ВВП. Податкова система була ретельно реформована. Скоротилася кількість податків, і був введений єдиний прибутковий податок з населення. Головним ідеологом цієї політики став міністр фінансів Олексій Кудрін, він користувався повною підтримкою Путіна. Наслідком відсутності фінансування стало те, що величезна кількість підприємств збанкрутувала. Росія пережила момент найбільшого краху.

Коли глобальна фінансова криза вдарила по Росії в 2008-2009 роках, скарбниці уряду були повними. Державний борг був мінімальним, а золотовалютні резерви Центрального банку зросли майже до $600 млрд. Будучи впевненим у своїх великих резервах, уряд ввів найбільші податкові стимули серед країн «G20». Проте, Росія зазнала величезних втрат. З листопада 2008 року по лютий 2009 року Росія проводила поступову девальвацію, що скоротило її внутрішні резерви на $200 млрд.

У 2014 році фінансова криза знову вдарила по Росії. Міжнародні ціни на нафту почали стрімко падати, а в липні Сполучені Штати і Європейський союз ввели жорсткі фінансові санкції.

Зараз у Росії не вистачає резервів. На щорічному російському інвестиційному форумі «Росія кличе» в жовтні 2016 року Путін заявив: «Міжнародні резерви Центробанку зростають. На даний час вони складають близько 400 мільярдів доларів». Знецінення рубля допомагає уряду обмежити дефіцит бюджету. Доходи людей в доларовому вираженні впали, але вони лишаються досить стабільними в рублях.

Кремль скоротив витрати на освіту і охорону здоров'я, а останнім часом навіть пенсії. Проте військові витрати різко зросли до 2015 року, проте з 2017-2019 років реальні військові витрати значно скоротяться.

Економічне зростання було важливим принципом легітимності Путіна, але сьогодні рівень життя росіян погіршується. Тому замість «хліба» російський президент вважає за краще годувати населення «видовищами»: агресивною зовнішньою політикою, про що свідчить війна в Грузії в 2008 році, анексія Криму в 2014 році і війна в Сирії у вересні 2015 року.