Путін і сторіччя революції

Сьогодні виповнюється 100 років Жовтневої революції, яка, як до неї не стався, стала однією з найважливіших, якщо не найважливішою подією двадцятого століття

У будь-якому випадку все, що відбулося пізніше, – Друга світова війна, майже півстолітнє військове протистояння СРСР і Заходу – є наслідками більшовицької революції. Невипадково в багатьох західних столицях пройшли представницькі конференції, учасники яких намагалися підбити історичні підсумки події, виявити вплив революції на сучасний світовий розвиток (мова йшла і про глобалізацію, і про нову хвилю авторитаризму в світі, про роль і значення популістських гасел для завоювання влади). Загалом, у повній відповідності зі штампами радянської преси, Жовтень крокує по планеті.

Але не в Росії. Схоже, Кремль поставив завдання провести жовтневі «заходи» максимально непомітно. Щоб забезпечити спокій, напередодні похапали на вулицях тих, кому не пощастило опинитися в місцях, зазначених цілком маргінальним політиком як точки збору протестувальників. Що до дозволених заходів, то всі вони були віддані на відкуп КПРФ. Було заздалегідь оголошено, що Кремль нічого з цього приводу не планує. Президент негативно висловлювався про будь-яких революціях в принципі. Так, виступаючи в міжнародному клубі «Валдай», він заявив: «Сьогодні, звертаючись до уроків столітньої давності, до російської революції 1917 року, ми бачимо, якими неоднозначними були її результати, як тісно переплетені негативні і, треба визнати, позитивні наслідки тих подій. І задамося питанням: хіба не можна було розвиватися не через революцію, а еволюційним шляхом – не ціною руйнування державності, нещадного зламу мільйонів людських доль, а шляхом поступового, послідовного руху вперед? »У дні ювілею Кремль постарався переключити загальну увагу на майбутню закордонне відрядження Путіна, демонструючи, що можлива зустріч з американським президентом для нього важливіше, ніж ювілей жовтня.

На мій погляд, у російської влади вкрай суперечливе ставлення до більшовицького перевороту, і це не випадково. З одного боку, досягнення радянської влади, включаючи перемогу у Великій Вітчизняній війні, перетворення СРСР в потужну індустріальну державу і, звичайно ж, створення ядерної зброї, цієї основи путінського могутності – все, на чому базується система ідеологічних «скреп», – є результатами жовтня. З іншого, Володимир Путін створив якусь подобу самодержавства, особливістю якого є те, що раз в декілька років влада абсолютного правителя отримує формальне затвердження з боку підвідомчого населення.

І це визначило консерватизм Кремля. Консерватизм в самому прямому сенсі цього слова. Політику, спрямовану на те, щоб будь-якими засобами – якщо не допоможе телепромиваніе мізків, в хід піде пряме силове придушення – зберегти в недоторканності існуючий порядок речей. У цій системі координат вищу харчову цінність, яка і повинна бути збережена будь-яким шляхом, є влада. Таким чином, при всій любові до радянської спадщини Кремль виявився в положенні, що захищається монархії. Монархії, яка розкладається і деградує через власний страх перед будь-якими змінами. У цій ситуації ворогами легко стають будь-які критики влади по всьому політичному спектру – від крайніх правих до крайніх лівих. У цій системі влади створюється живильне середовище для екстремізму всіх мастей. У цій системі влади жандармські провокатори отримують повну свободу рук. У цій системі начальники країни намагаються вирішити протиріччя, ведучи «маленькі переможні війни». Аналогії очевидні з ситуацією 100-річної давності, а результат більш-менш передбачуваний. Підозрюю, саме тому Кремль так старанно уникає серйозної розмови про ті події.