Заліщук: Втрачений світ. Що сталося з Порошенком у Мюнхені

Виступ ізраїльського прем'єра Біньяміна Нетаньяху, який вперше побував на Мюнхенській конференції з безпеки, дуже нагадував промову президента Петра Порошенка, який теж виступив тут на два дні раніше. 

Лідери говорили про військову агресію сусідів, фундаментальні виклики для своїх країн і необхідность Заходу взяти на себе відповідальність за вирішення цих конфліктів, надавши головну роль США.

Їхні доповіді збігалися навіть у деталях: обидва порівняли боротьбу своїх народів із подіями Другої світової війни. Порошенко показав аудиторії прапор Європейського союзу, з яким українські солдати борються проти російської агресії, а Нетаньяху привіз частину іранського дрона, збитого напередодні ізраїльськими солдатами.

Була лише одна принципова різниця між цими виступами — увага учасників. Напівпорожній зал під час спічу українського лідера багато західних політиків у кулуарах пояснили втратою до нього довіри через небажання боротися із корупцією.

Заради справедливості варто відзначити: Порошенку дістався не найвдаліший час у програмі. Наприклад, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров виступав в одному з найбільш вигідних слотів — у суботу вранці разом із міністром закордонних справ Німеччини, прем'єрами Великої Британії та Франції, а також радником президента США з безпеки. Крім того, на його промову відвели набагато більше часу. Особисто у мене це викликало чимало запитань до логіки організації.

Але навіть у такому разі ситуація для України внаслідок виявилася куди кращою, ніж могла б. За словами одного з членів президентської команди, спочатку Порошенку і зовсім запропонували виступати в рамках панелі В або поза? Країни між Європою і Росією, учасниками якої стали президент Вірменії, прем'єр Молдови і голова комітету із закордонних справ російського парламенту. Звісно, легітимізувати місце нашої країни в цьому заголовку було неприпустимо.

Але головним залишається питання: що означає для України визначення такого місця для президента в порядку денному конференції? Відповідаючи на нього, потрібно розуміти весь контекст.

У Мюнхені обговорювали подальше погіршення системи міжнародної безпеки. Щорічна доповідь починається зі слів про те, що світ став "ближче до глобального конфлікту". А виклики, з якими зіштовхнулося людство, в документі перенесені з категорії геополітичної рецесії в геополітичну депресію.

Зокрема, експерти говорять про нову тенденцію — коли західні політики приймають той факт, що світ входить у нову еру, де "різні моделі національного і міжнародного порядку змагаються між собою". У такій системі координат наша битва за традицією європейської демократії та верховенства міжнародного права стає складнішою.

Серед інших умов, у яких Україна бореться з агресією Росії, — посилення позицій ревізіоністів у Європі та США, зростання деструктивного націоналізму, послаблення міжнародних інститутів. Спікери в Мюнхені констатували, що за результатами 2017 року погіршилися відносини по лінії: США—Північна Корея, Саудівська Аравія—Іран, НАТО—Росія.

Окреме місце в дискусії посів Китай з його амбіціями наздогнати за рівнем військової могутності американців. Уже зараз це друга країна у світі після США за кількістю витрат на оборону. Для деяких стало відкриттям, що сьогодні підприємець у пошуках найсміливіших розробок у галузі технологій вирушає не в Кремнієву долину, а в Пекін. Учасники обговорювали, як відкриття у сфері штучного інтелекту в Китаї надають тоталітарній країні нові можливості впливу на суспільство і весь світ.

Міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габрієль, реагуючи на ці виклики у своєму виступі, так сформулював дилему, що стоїть перед євроатлантичною спільнотою, яка розгублено спостерігає за втратою контролю над штурвалом міжнародної безпеки: "Або ми вирішимо, що повинні впливати на світ, або світ формуватиме наше майбутнє".

Всі ці проблеми об'єктивно посунули війну в Україні в ієрархії проблем конференції з безпеки. Але лише частково. Загальне розчарування затягуванням процесу створення антикорупційного суду, атаки на НАБУ і громадянське суспільство зіграли свою роль. Пора визнати: Україна стає заручницею корупції не тільки в стосунках із іноземними інвесторами, а й основними гравцями світової геополітики.

Один британський дипломат так прокоментував виступ Петра Порошенка: "Колись він був майбутнім".