Савченко – це урок для Порошенка

Справа не стільки в самій Савченко, скільки в проблемі навколо неї

На мою думку, ЗМІ приділяють надто багато уваги поки що невирішеному і не до кінця з’ясованому питанню щодо Надії Савченко. Прокуратура надасть відповідну інформацію в суд, там приймуть рішення і тільки тоді ми зрозуміємо, у чому полягає вина Савченко і на яку кару вона заслуговує.

Та з того, що я сьогодні чую, поведінка Савченко викликає не просто запитання, а обурення. Йдеться про дуже серйозні речі. Та це не доведено, і з огляду на презумпцію невинності, я не можу в чомусь звинувачувати Савченко.

Хоча, звісно, справа не стільки в самій Савченко, скільки в проблемі навколо неї.

Я чую, як люди ставляться до цього арешту. Телепередачі та різноманітні дослідження показують, що люди не надто вірять у висунуті звинувачення. Вони радше недовіряють.

Чому? Бо ставляться негативно до влади загалом. Справа Савченко, Саакашвілі та інших людей такого калібру повинні стати визначальним уроком для влади. І мова йде не лише про покарання, а про завоювання або повернення довіри до влади та президента зокрема.

Без довіри на народ важко опертись. І нині українці протестують проти політиків не тому, що ті за чи проти Савченко, а тому, що їм просто погано жити.

До того ж, треба дуже обережно оцінювати будь-які дії влади. Скажімо, чому в нас з’явився Саакашвілі? Його запросили, і як на мене, радше з популістських, ніж фактичних намірів. Вважалося, що Саакашвілі приїде в Україну, допоможе їй, і все стане краще. Ну а ті, хто запросив, завоюють авторитет народу. Мовляв – бачте, взяли реформатора, і в Україні справи пішли вгору.

Як було з Савченко? Так, вона потрапила в російські каземати. Зрозуміло, що визволити її було необхідно, бо ми маємо визволяти кожного –  це ознака демократії. Але не може існувати загального підходу.

Не можна ж, нічого не вивчивши, направляти до Москви президентський літак, давати героя і таке інше. А потім виявляється  – сиділа в казематах у Москві, а тепер буде сидіти в українських.

А хто створив таку ситуацію? Та ж влада.

Тому я за те, що влада має уважно вивчати кожне питання і дуже обережно ставитись до своїх слів, вчинків та нагород. Аби потім не було неприємностей.

Я знаю, як люди ставляться до будь-яких помилок президента. Якщо ті виявляються необґрунтованими чи поспішними – його рейтинг падає моментально. Президент не може дозволяти собі такого побутового ставлення до політики, такого полегшеного ставлення до людей, які повертаються з полону чи звідкись ще.

Зрозуміло, що їх треба визволяти, але й перевіряти – якщо ми хочемо використати їх в управлінських справах. Що з ними було в полоні? Що слід враховувати, а що ні? Не можна ж просто так іти за течією.

У ЄС вже заявили, що вони будуть уважно стежити за тим, як відбувається слідство у справі Савченко. Адже її визволяла вся Європа – ми це запропонували, ми у Верховній Раді славили Савченко, ми кожної сесії обвішували трибуни її плакатами. І президент зробив так, як я вже згадав.

Люди, що працюють в ЄС, досвідчені. Вони не діти в політиці, на відміну від нас. У наших діях часом проявляється такий дитячий садок, що аж незручно.

В ЄС хочуть знати, як ми будемо вивчати цю справу далі: чи дотримуватимуться права людини та її свободи, чи буде місце демократії, чи відбудеться справжнє судочинство, які можливості для захисту матиме сама Савченко. Тобто, вони будуть підходити до цієї проблеми, виходячи з європейських цивілізованих правових норм.

І якщо ми допустимо якийсь огріх: внизу чи зверху, через легковажність чи бажання когось покарати, «бо мені так хочеться», а в Європі це зафіксують, то імідж тих, хто це зробив (і перш за все президента) аж ніяк не підвищиться.