Українські амазонки дефілювали у дизайнерських вишиванках

Старовинні вишиванки, високі підбори, традиційні намиста і дорогі парфуми – так виглядали відвідувачки столичного Мистецького Арсеналу увечері 14 травня. Близько тисячі гостів прийшли сюди на дипломатичне прийняття "Українські амазонки".

До Дня вишиванки тут представили 40 картин десяти сучасних живописців з усієї України, ексклюзивні колекції старовинного вбрання, а також особливе дефіле. Сучасні дизайнерські сукні з традиційними вишиваними мотивами на подіумі представили українські жінки-військові, волонтерки, журналістки та медики, що працювали у зоні АТО.

"Лілія Болбат, позивний Українська. Ольга Башей, позивний Кроха. Наталя Борисовська, позивний Зелене Яблуко. Дана Ярова, волонтер, позивний Зла Фея з Сокирою. Віталіна Федоренко, позивний Вітамінка. Людмила Дем'яник, позивний Стріла Катруся. Олександра Каладжиєва, позивний Сонце", – оголошує ведучий учасниць показу. Поки жінки із вечірнім макіяжем і високими зачіскамих дефілюють подіумом між камер і захоплених поглядів, на екрані позаду показують їх у зоні АТО, у камуфляжі і без макіяжу.

На волонтерці Оресті Бріт після показу – старовинна вишиванка з її власної колекції. Збирає їх все життя. Частину втратила під час пожежі, а доти мала більше 130-ти.
"Я просто почала допомагати хлопцям, які з Майдану вирішили поїхати у зону АТО. Кожен візит туди вражає. Вперше потрапила у серпні 2014 року, щоб дізнатися потреби військових. Доти думала, що їх значно перебільшують. Побачила, що хлопці з передової повертаються в штаб, знімають берці, одягають капці і передають ці берці наступним. Одна пара була на декількох, і ніхто не враховував їх розмір. Відтоді я відчула, що є велика потреба у волонтерській допомозі".

"Дивовижна річ – це не просто показ одягу. Його представляють героїні, що є реально на передовій збереження нашої державності. Це ті, що на лінії життя і смерті. Вони надзвичайно харизматичні – і одяг на них стає встократ прекраснішим, – ділиться після показу міністр культури Євген Нищук. – Навіть вмираючи, українці це чинять не зі страхом, а з любов'ю і вірою. І це робить людину прекрасною. Вони не мають злості. Той, хто бере зброю, захищаючи свою цілісність – продовжує бути людиною. І цей код крупним планом проявляється у цих орнаментах – знаки, символи, обереги. Цілісність і гармонія, яка свідчить, що ми все подолаємо і переможемо".

"Не міг погляду відвести, – зізнається рокер Олександр Ярмола. – Жінки у нас завжди вирулювали з найскладніших ситуацій, вони тримали все господарство, і воювати можуть. Хороша ідея, щоб амазонки, ці героїні були на подіумах, у кліпах з'являлися. Вони мусять бути найпопулярнішими жінками в Україні зараз".

"Цього вечора вони усі стали принцесами", - каже англійською гостя дизайнерам, яких фотографує після показу. 

"Дівчата прийшли до нас у військових формах, не нафарбовані, без зачісок. Героїчні, але на вигляд – звичайні дівчата. Але сьогодні вразили – ходили подіумом, як справжні моделі, виглядали достойно, – розповідає дизайнер Наталія Шевчук, що представляє бренд SVITLO. – Ми не робимо вишиванки у традиційному значенні. Це стилізований сучасний одяг. Наша філософія – щоб його одягали не тільки на Різдво чи День вишиванки. Це має бути зручний одяг на щоденне носіння, але з українськими елементами. Ми надихаємося старовинними строями, коли все вишивали вручну. Воно все таке тепле і справжнє. Також ми беремо натхнення і з крою, малюнків і єднаємо з сучасними речами. На виставці можете побачити цікавий костюм, який ми розробляли для Міс Україна-Всесвіт Альони Споденюк. Спідницю створили зі старовинного килима. Ми розшили його пайєтками, бісером, стеклярусом. У ньому вона їздила представляти Україну на міжнародний конкурс Universe 2016-го, також перемогла в Індії на International Models".

Організували подію Громадська організація Всесвітній день вишиванки разом з Міністерством інформаційної політики.

"Ми вперше випробували такий формат дипломатичного прийняття і показу етнобрендів. Зробили це навмисно, щоб привернути увагу іноземців до того, що в Україні війна. І разом з тим – що в нас є традиційна і сучасна культура. І ми – нація, яка має що показати" – розповідає Леся Воронюк, засновниця Всесвітнього дня вишиванки. Цьогоріч свято припадає на 17 травня.

"Річ прикрашає людину, але людина річ ще більше. Сьогодні дівчата вдихнули в ці сукні нове життя, жіночу енергію. Не маю нічого проти моделей, а в цих жінок була історія в очах. Вони прикрашали собою ці вбрання, – розповідає Марина Соботюк, керівник проекту "Українські амазонки" від Міністерства інформаційної політики. Вбрана у весільну сукню від Оксани Полонець. Під прозорими білими вставками просвічується традиційна червона вишивка.

– Найбільше вразили своїми історіями жінки. Там зараз на війні – своє життя. Дівчина, яка сьогодні виходила у весільному вбранні, насправді виходить заміж. Інша – молиться, щоб коханий під обстріли не попав, третя – завагітніла і коли народить, обіцяє, що повернеться допомагати. 

Над проектом працювали три місяці. Ідея виникла не одразу. Спершу думали, що просто вийдуть у сукнях моделі. Але ми з міністром Юрієм Стецем вирішили, що цей проект мусить бути з великим соціальним змістом, не просто вишиванки. Телефоную співорганізаторці: "Лесю, в мене ідея. Хочу, щоб жінки-військові вийшли замість моделей". Прокидаюся зранку, а вона вже знайшла 30 учасниць.

"Етноспадок" привіз 130 українських старовинних вбрань. Ось біля мене стоїть дівчинка – ця сукня, напевно, три тисячі доларів коштує. Їм по сто років, ексклюзивні".

"На мені весільне вбрання Кіцманського району Чернівецької області, йому 75 років, – підхоплює Іванна Романюк, що стоїть поруч у розшитій бісером сорочці. – Це з приватної збірки чернівецьких колекціонерок, родина заслужених майстрів народної творчості України Дарії Стасюк та Діани Новак. Сьогодні нас тут близько 30 людей, усі в строях з різних регіонів Українів, яким від 100 до 150 років. Головний убір важкий, через 4 години – ледве його тримаю. Але одягаєш такий одяг – і виникає дивне відчуття, наче ти стаєш сильнішим. Тому що це історія твого народу".

Організатори планують розширити проект "Українські амазонки", зробити його щорічним. Представлені мистецькі експозиції повезуть в Український дім у США.

Автор: Олена ПАВЛОВА