100 днів голодного бунту Сенцова

Захід має важелі переконати Путіна звільнити політв’язня

Сьогодні рівно 100 днів з того часу, як український режисер та кремлівський бранець Олег Сенцов розпочав голодування з вимогою, щоб Росія звільнила усіх українських політв’язнів.

Демонстрації солідарності відбулися біля російських посольств по всьому світу, та Кремль залишається глухим до всіх цих закликів звільнення, продовжуючи нести цинічну брехню, спрямовану, вочевидь, на виправдання непоступливості з боку російського президента Володимира Путіна.

Сенцов написав листа своїй сестрі з проханням перестати переконувати його, що свобода близько, оскільки сам він більше в це не вірить. Зворушливе послання, датоване 14 серпня, щойно отримала громадська організація з написання листів політв’язням РосУзник. Сенцов передає всім вітання, і пише: «Дуже всім дякую за ваші привітання у мій день народження (що відбулось 13 липня – авт.), які я отримав від різних людей завдяки сайту РосУзник (листи прийшли з великим запізненням). Дякую вам за теплі слова та привітання. Я постараюсь вас не розчарувати, не здатися і не померти. Щоправда, припускаю, що з цих трьох бажань втіляться лише два!:))»

Далі Олег продовжує всім дякувати за підтримку не лише його, а і всіх інших політв’язнів.

Нещодавно Сенцов також подзвонив своїй мамі у її день народження. Вона заледве може ходити після того як впала після ночі, коли вкрай нерозсудливі люди вирішили подзвонити їй із запитанням, чи справді її син покинув в’язницю на літаку. Ця інформація, яку надали журналістові Новой газеты, виявилась жорстокою брехнею. І на той час, коли подзвонив Сенцов, його мати була настільки схвильована, що почала розуміти, що це справді він, коли той почав запитувати про свою доньку Аліну, сина Влада, та давати різні вказівки.

Прислухавшись до російського кінокритика Олексія Медведєва, Людмила Сенцова написала Путіну листа з проханням «помилувати» її сина. Як повідомлялось, у листі-відмові наголосили, що відповідно до вимог процедури, запит про помилування має надійти від самого Сенцова. Таке ж виправдання використали і для відхилення заяви від архієпископа Климента, голови Кримської єпархії Київського патріархату. Ця причина видається доволі простою, і, вочевидь, неправдивою. Російський президент наділений абсолютною владою вирішувати, кого помилувати. Більше того, Путін вже «помилував» трьох українських політв’язнів – Надію Савченко, Ахтема Чийхоза та Ільмі Умерова, які не подавали ніяких запитів.

Стільки ж лицемірства було і у відповіді прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова на питання про Сенцова. Він наголосив на тому, що той був осуджений за тероризм, що є серйозним злочином.

І він був би серйозним, та справа в тому, що тероризму не було. Насправді, злочину як такого не було взагалі. Важливо зауважити, що навіть ті російські джерела, які підтверджували «вину», заявляли лише про те, що Сенцов хотів підірвати пам’ятник Володимиру Леніну, що навіть за умови існування плану не вважається тероризмом.

Зловживання Росією законодавчим визначенням цього злочину по відношенню до Сенцова і трьох інших противників вторгнення Росії та анексії Криму осудили невдовзі після арешту трьох чоловіків, і під час «суду» на Сенцовим та громадським активістом Олександром Кольченком, після чого останній отримав 10 років позбавлення волі, а режисер – 20.

Проте осуд не надто відрізняється від висловлювань «глибокої стурбованості». Це звучить гарно, це цитують, та це не форма протидії російському лідеру, який грубо порушує міжнародне право, та ледь не віддає прямі наказати вбивати ворогів на територіях інших країн, а також здійснює військові злочини в Україні та Сирії.

Можливо, як нещодавно розповіли російські дипломати своїм французьким колегам, що Путін збирається дати Сенцову померти, щоб таким чином застерегти інших. Також можливо, що Путіним керує бажання помсти через те, що у суді Сенцов заявив, що не відбуватиме такий довгий термін у в’язниці, бо режим «кривавого карлика» закінчиться скоріше. Кинувши оком на фотографії Володимира Путіна і його найближчих соратників стає зрозуміло, що ріст – це те, чого російський президент не бажає підкреслювати. Мотиви Путіна не повинні стати смертельним вироком для Сенцова. Західні країни мають важелі, які вони можуть застосувати. Ймовірно, вони також мають росіян, у чиєму звільненні зацікавлений Кремль. Скоріше за все, сама така угода існувала між Росією та Туреччиною, коли в обмін на Чийгоза та Умерова звільнили двох росіян, які вважають за найнятих державою кіллерів.

Сенцов розпочав своє голодування за місяць перед Чемпіонатом світу з футболу, право проведення якого мали би забрати в Росії, та не забрали. Замість використати цей шанс та натиснути на Кремль тоді чи згодом, Путін отримав кілька піар-можливостей у формі зустрічей з президентами Франції та США, а потім канцлером Німеччини. Величезна підтримка, яку Кремль надає ультраправих партіям, так само як і Дональду Трампу, приносить свої плоди, про що красномовно свідчать фото за 18 серпня, на яких Путін витанцьовує з австрійським міністром МЗС Карін Кнайссль.

Російська економіка, як і популярність Путіна внаслідок останніх невдалих рішень, стрімко йде вниз, а санкції шкодять. Вони можуть нанести ще більшу шкоду, і ще більше вдарити по Путіну та його найближчому оточенню, чиї величезні статки сховані на Заході.

Сенцов голодує від імені щонайменше 70-ти українців, нелегально ув’язнених з початку непроголошеної війни Росії в Україні у 2014 році. Кількість політв’язнів неухильно збільшується, і смерть Сенцова призведе лише до більших репресій в окупованому Криму, якщо Росія і далі зволікатиме з відповіддю. Західні уряди мають важелі впливу, та можуть використати їх, переконавши Путіна, що відмова від звільнення Сенцова принесе шкоду йому, та його поплічникам особисто.