Удар по Путіну. Як послабити Кремль?

Якими повинні бути нові санкції?

Після того, як РФ окупувала і анексувала Крим в березні 2014 року, Вашингтон ввів численні санкції. Але чи ефективні і чи правильні вони?

Санкції щодо наближених до Володимира Путіна, а також фінансові санкції – найефективніші. Мета санкцій – зупинити або, по принаймні, стримувати злодіяння РФ, такі як окупація Криму, військова агресія на Сході України, кібервійна, втручання у вибори інших країн, порушення прав людини в Сирії і отруєння хімічною речовиною в Британії. Санкції потрібно вводити до тих пір, поки Кремль не припинить свої злочинні дії.

Путін визначає їхній вектор. Його особливо зачепили дві групи санкцій. Одна з них – санкції США проти його близьких ділових друзів із Санкт-Петербурга: Юрія Ковальчука, Аркадія і Бориса Ротенбергів, а також Геннадія Тимченко. Всі вони стали мільярдерами завдяки цій дружбі.

Принаймні, тричі в 2014 році Путін публічно захищав своїх друзів: «Вони – громадяни Росії, вони вважають себе патріотами цієї країни, і це правда. [...] Це пряме порушення прав людини».

За фактом, Тимченко і Борис Ротенберг є громадянами Фінляндії і проживають за кордоном з початку 1990-х. Коли у вересні 2014 року через санкції ЄС в Італії заморозили нерухомість Аркадія Ротенберга, Путін ініціював так званий «закон Ротенберга»: про державну компенсацію для осіб і підприємств, які постраждали від санкцій в західних країнах.

Крім того, Путіна розгнівав і закон Магнітського, прийнятий Конгресом США в грудні 2012 року, який вводить персональні санкції проти низки російських чиновників, відповідальних за вбивство Магнітського і крадіжку $230 млн з податкової служби РФ. Хоча його метою було покарати тих, хто обкрадав російську державу, Путін вважав це проявом ворожості: ймовірно, визнаючи співучасть у злочині.

На сьогоднішній день під санкціями знаходяться 49 росіян, в тому числі Олександр Бастрикін, голова Слідчого комітету Росії і однокашник Путіна.

На початку 2013 року Кремль помстився законом, що забороняє американцям всиновлювати російських дітей.

У цих двох груп санкцій – багато спільного. Вони націлені на конкретних людей, багато з яких близькі до Путіна. Цим людям заборонено подорожувати і наживати майно в країнах, де вони знаходяться під санкціями: там можуть заморозити і їхні активи.

Як зазначив посол Деніел Фрід, екс-директор з питань санкцій Державного департаменту, закон Магнітського торкнувся більш високих чинів російської адміністрації, ніж спочатку очікувалося.

У липні 2016 року США і ЄС ввели серйозні галузеві санкції проти Росії. Вони стосувалися трьох сфер: фінансів, нафтових і оборонних технологій, великих державних компаній.

Фінансові санкції були найефективнішими. Вони забороняли кредитування державних банків, які потрапляли під санкції, протягом 30 днів і більше. Як уряду, так і корпораціям довелося погасити свої зобов'язання за зовнішнім боргом. Західні банки не хотіли опинитися в пастці, якби санкції змінилися.

За оцінками МВФ, на початковому етапі санкцій, з урахуванням інфляції, ВВП Росії скоротився на 1-1,5%. А прямі іноземні інвестиції в РФ впали приблизно наполовину.

З огляду на те, що в порівнянні із західними економіками, економіка РФ дуже мала, вона не може ефективно реагувати: це тільки погіршить її положення. У серпні 2014 року Кремль придумав «відповідні санкції» на імпорт продовольства з країн, які ввели санкції відносно РФ.

Російські споживачі відчули ці санкції, а от сільськогосподарські виробники РФ раділи такому протекціонізму. Путін двічі подовжував ці санкції: про компенсацію звичайним громадянам не йшлося. Подейкували про інші санкції, але на практиці мало що було реалізовано: Кремль чудово розуміє, що він слабший.

6 квітня Казначейство США ввело перші санкції на основі Закону про протидію супротивникам Америки через санкції (CAATSA) від серпня 2017 року. Під дією санкцій опинилися 24 людини і 14 підприємств. Це викликало шок: більшість людей з цього списку були близькі до Путіна, до списку потрапив і його колишній зять Кирило Шамалов.

Санкції були спрямовані і проти великих олігархів, зокрема, Олега Дерипаски і восьми його компаній, включаючи «Русал», на частку якої припадало 6% світового виробництва алюмінію. Після дивного саміту Путіна-Трампа в Гельсінкі 16 липня, конгресмени подали низку нових законопроектів про санкції: тоді фінансові ринки РФ обвалилися просто через страх.

Путін і фінансові ринки РФ кажуть нам, які санкції працюють найкраще: цілеспрямовані і щодо друзів Путіна і вищих посадових осіб, а також проти головних державних фінансових інститутів. І навпаки, слід уникати санкцій щодо торгівлі і звичайних приватних компаній: такі санкції вдаряють по простих росіянах.

США повинні чітко заявити, що вводять санкції проти поганих справ Кремля, але не проти Росії. Америці потрібно знову координувати санкції зі своїми союзниками, відновивши офіс з питань санкцій в Державному департаменті.

Нарешті, Штатам потрібно заборонити анонімні компанії, де можуть ховатися кошти Кремля в США, і направити їх на політичні цілі.