Замітають сліди. Як РФ приховує своє військове втручання

У Росії подано законопроект, що забороняє військовим публікувати в пресі або в мережі інформацію, яка розкриває їх особисте (або інших солдатів) місце розташування або діяльність

Цей крок, без сумніву, пов'язаний з кількістю доказів безпосередньої участі РФ у катастрофі малайзійського авіалайнера MH17 і її військової присутності в Україні і Сирії, про що ставало відомо, в тому числі, завдяки сторінкам солдат у соціальних мережах. Цей матеріал може, і буде використовуватися в нинішній справі України проти Росії в Міжнародному Суді ООН, а також майбутніх розглядах у Міжнародному кримінальному суді.

Раніше вже повідомлялося, що Міноборони РФ давно хоче такий законопроект: у «рекомендаційній формі» солдатів вже просили не показувати зайвого.

Документ був представлений у Держдумі 11 вересня як поправка до Закону про статус військовослужбовців. У законопроекті пропонується заборонити солдатам публікувати будь-які фотографії, відео, геолокацію й інші дані, які можуть виявити характер діяльності їхньої військової частини або їхнє розташування.

У короткому поясненні жодного разу не згадується Україна, але йдеться про розміщення військових у Сирії. У ньому йдеться про те, що «військовослужбовці цікавлять служби безпеки деяких країн, терористичних і екстремістських організацій. Інформація, розміщена військовослужбовцями в Інтернеті або в ЗМІ, може бути використана для інформаційного або психологічного впливу, зокрема, для формування упередженої оцінки державної політики Російської Федерації». У поясненні також згадуються іноземні військовослужбовці.

За рішенням командира, порушення заборони призведе до дисциплінарних заходів та може, у випадку контрактників, стати причиною звільнення.

Раніше радники Міністерства оборони, грунтуючись на інформації про те, що солдати розповідають родичам про свою військову діяльність, радили їм цього не робити. Вони також попередили їх, що матеріали з Інтернету не можна повністю видалити.

Можливо, зарубіжний досвід дійсно враховувався при складанні цього законопроекту, як і йдеться в пояснювальній записці. Бувають ситуації, коли бездумні повідомлення в соціальних мережах розкривають місце розташування військової частини, ставлячи військових під загрозу.

Однак є й інші причини секретності. Наприклад, як в указі президента РФ Володимира Путіна від 28 травня 2015 року, згідно з яким інформація про військові втрати в мирний час класифікується як секретна.

Росія продовжує заперечувати свою військову участь в Україні і те, що саме російська ракета «Бук» збила MH17 над територією, що підконтролюється фінансованими та озброєними Кремлем формуваннями, 17 липня 2014 року.

Одним з основних джерел інформації, що спростовують такі твердження, стали повідомлення в соціальних мережах, що дозволили Bellingcat відстежити маршрут ракети «Бук» з Росії в Сніжне – український населений пункт на підконтрольній бойовикам території. Люди, які доставили зброю, наступного дня знову перетнули кордон РФ. Такі висновки разом з іншими доказами були використані Об'єднаною групою з розслідування. 24 травня 2018 року ці фірми опублікували свої висновки, в яких було встановлено, що «ракета «Бук», яка збила малайзійський авіалайнер MH17 17 липня 2014 року, була отримана від 53-й протиракетної ракетної бригади – підрозділу російської армії з Курська, РФ».

Сторінки в соціальних мережах розкрили інформацію про присутність російських солдатів на Донбасі. Наприклад, одним із доказів було те, що президент Путін вручив державну нагороду Олександру Мінакову за його роль в битві за Дебальцеве в Донецькій області в лютому 2015 року. Бої за це підконтрольне Україні місто тривали після того, як Путін погодився припинити вогонь в рамках других Мінських угод за 12 лютого 2015 року. Журналісти з «Громадянської розвідки» широко використовували інформацію, опубліковану в соцмережах для висновків про військову роль РФ у цій битві і про те, що саме Путін дав наказ про наступ.

Так що солдатам не випадково кажуть стежити за слідами, які вони залишають в соцмережах: адже вони також важливі для того, щоб показати, як Росія з часом намагається фальсифікувати докази. Наприклад, ІнформНапалм встиг помітити і запобігти швидкому рішенню, коли намагалися приховати сторінку Вконтакте 22-річного російського солдата Віктора Агєєва після того, як його зловили на території так званої «Луганської народної республіки».

Залишається незрозумілим, чому сторона звинувачення змінила обвинувачувальний акт проти Агєєва, прибравши згадку про те, що він є солдатом РФ – хоча він і його родина вже давно про це заявили: а Росія взяла на себе обов'язок підробити його сторінку в соцмережах і не тільки. Можливо, це було умовою для великого звільнення військових і цивільних полонених 27 грудня 2017 року.

Є також значні свідоцтва того, що російська зброя, танки і т. д. використовувалися на Донбасі – з селфі, зроблених солдатами або російськими найманцями. 23 липня 2014 року російський солдат Вадим Григор'єв опублікував викривальну фотографію з написом: «Ми всю ніч били Україну». Це тільки один із численних знімків, які часто з часом видаляють, але які встигають зафіксувати – їх можна знайти, наприклад, у збірнику The Insider.

Подібні селфі прокурор Британії використовував як доказ того, що Бен Стімсон брав участь у бойових діях на Донбасі на стороні підтримуваних Росією бойовиків. У липні 2017 року Стімсона засудили до п'яти з половиною років тюремного ув'язнення за звинуваченням у тероризмі.

Те, що Росія робить секретною інформацію про військові втрати, а також використовує інші методи, щоб переконати родичів зберігати мовчання, в цілому ефективно. Факт викриття того, що багато псковських десантників були вбиті на Донбасі в серпні 2014 року, а також інших випадків смерті та спроб їх зам'яти, рідко розголошувалися з 2014 року.

Для цих випадків новий законопроект не має особливого значення: безпосередньо він не охоплює сім'ї загиблих військовослужбовців. Однак події після перших одкровень показують, чому Москва саме тоді зрозуміла, що ЗМІ та соцмережі повинні замовкнути. «Нова газета» пояснила, що дружина Леоніда Кічаткіна повідомила про його смерть 22 серпня 2014 року в ВКонтакте. Наступного дня сторінка Леоніда зникла, і коли з «Нової газети» зателефонували за вказаним номером, жінка, імовірно дружина Леоніда Кічаткіна, наполягла, що її чоловік живий і знаходиться поруч з нею. Потім чоловік взяв трубку і підтвердив, що він є Кічаткіним. Журналісти «Нової» знайшли свіжу могилу Леоніда Кічаткіна на Вибутському кладовищі за Псковом. Потім це фото побачили на сторінці Вконтакте його дружини.

У квітні 2017 року голова Союзу комітетів солдатських матерів Валентина Мельникова заявила, що вважає, що на Донбасі загинуло щонайменше 1500 російських військовослужбовців. Але це не перша війна на її пам'яті, коли сім'ї убитих молодих людей не зверталися до комітету за допомогою. Хоча вона припустила, що пояснення полягає в «страхових» виплатах, отриманих сім'ями, вона визнала, що було важко зрозуміти «чому російські сім'ї так легко погодилися на це мовчання, на цю анонімність».

Закон, коли його приймуть, ускладнить відстеження гібридної війни РФ в майбутньому: але докази, які накопичилися за останні чотири з половиною роки, залишаться. І їх продовжать проклинати.