У когось є план. Вчені показали, як життя передається від зірки до зірки по Чумацькому шляху

Астрофізики створили модель поширення життя між зірками Чумацького шляху

Вчені з Гарвардського університету створили математичну модель, яка показує, що життя може поширюватися від зірки до зірки по Чумацькому шляху.

Гіпотеза про панспермію — перенесення живих організмів у космосі — не нова, проте ніколи раніше не розглядалася в таких масштабах.

Вчені створили комп'ютерну модель, яка показує, що Чумацький шлях може містити систему обміну компонентами для зародження життя.

Результати дослідження вже доступні онлайн і скоро будуть опубліковані в авторитетному виданні Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.

У чому суть дослідження?

Група вчених з Центру астрофізики Гарвардського університету провела дослідження, метою якого було зрозуміти, чи може панспермия існувати в масштабах галактики, наприклад, такої як наш Чумацький шлях.

Унікальність дослідження полягає в тому, що до цих пір більшість подібних робіт розглядали лише ймовірність поширення життя в межах Сонячної системи (найчастіше – між Марсом і Землею). Деякі зачіпали можливість обміну компонентами для зародження життя з навколишніми зірками. Але в масштабах галактики цю гіпотезу ніхто детально не розглядав.

Дослідники на чолі з Айданом Гінсбургом, професором Інституту теорії та комп'ютерних обчислень Гарвардського університету, спробували співставити цю гіпотезу з масштабом Чумацького шляху.

За словами Абрахама Лоеба, відомого фізика-теоретика, що також брав участь в дослідженні, вчені надихалися першим міжзоряним астероїдом Оумуамуа, який прилетів у Сонячну систему. Першим, принаймні, за час сучасних астрономічних спостережень.

Лоеб вважає, що астероїд міг бути притягнутий до Сонячної системи завдяки гравітаційній взаємодії з Сонцем і Юпітером.

«Сонячна система діє як «рибальська сітка» для міжзоряних об'єктів такого типу, - пояснює Лоеб. - Тому в ній в будь-який конкретний момент часу знаходяться тисячі об'єктів, які прилетіли з міжзоряного простору».

Отже, як мінімум, частина з цих об'єктів могли прибути з інших сонячних систем.

Також розглядаючи цю гіпотезу в масштабі галактики, слід розуміти, що подвійні зоряні системи, наприклад, Альфа Центавра, можуть забезпечувати ще потужніший ефект «рибальської сітки», підкреслює Лоеб. Наприклад, вони можуть притягнути до себе і об'єкт розміром з Землю.

За словами Гінсбурга, вчені припускають, що найчастіше «мандрівники» будуть кам'янистими об'єктами, але в принципі, це можуть бути і комети, що складаються переважно з льоду.

«Незалежно від своєї структури, ці об'єкти можуть бути виштовхнуті зі своєї рідної сонячної системи з тих чи інших причин, і відправлені в подорож на відстані у світлові роки», - пояснює Гінсбург.

За його словами, зоряні системи, розташовані ближче до центру Чумацького шляху, можуть бути потужним «двигуном» для поширення життя по всій галактиці.

«Ми підрахували, скільки кам'янистих об'єктів, які викидаються з однієї планетної системи, можуть бути «захоплені» іншими система в Чумацькому шляху», - розповідає Лоеб.

«Наша модель включала підрахунок прискорення об'єктів і потенційну ймовірність їх «захоплення», - додає Гінсбург.

Вчені побудували формулу, в якій було кілька ключових змінних, включаючи розмір об'єкта, його швидкість, а також потенційний час існування життя в умовах відкритого космосу.

За словами Гінсбурга, досі ніхто не здійснював таких підрахунків.

Математична модель показує, що навіть якщо звести всі параметри до «гірших сценаріїв», все ж очевидно – якщо життя може «вижити» у відкритому космосі мільйон років, то можуть існувати мільйони об'єктів такого ж розміру як Оумуамуа. І вони можуть переносити життя між планетними системами. Іншими словами, це більше не просто припущення.

З цього випливає, що панспермія не обов'язково обмежується рамками сонячної системи, але може бути явищем воістину глобального галактичного масштабу. Більше того, теоретично можливий обмін і між галактиками.

Поширення життя

Поняття панспермія існує вже понад два тисячоліття. Воно з'явилося ще в роботах давньогрецького філософа Анаксагора.

Це слово використовується як коротка і ємна назва гіпотези про те, що життя як таке може поширюватися в космічному просторі за допомогою метеоритів, астероїдів, планетоїдів та інших астрономічних об'єктів.

Перші наукові описи цієї гіпотези з'явилися в XIX столітті. У XX столітті євангелістом цієї теорії виступив британський астроном і письменник-фантаст Фред Гойл. Зокрема, він активно відстоював гіпотезу про те, що космічний пил в міжзоряному просторі містить органічні речовини, що є інструментом для поширення життя у Всесвіті.

Однак на сьогодні основні прихильники панспермії говорять про дещо інше припущення. Його суть в тому, що мікроорганізми й хімічні компоненти, необхідні для зародження і розвитку біологічних форм життя, можуть вижити тривалий час в умовах відкритого космосу. Йдеться про справді великі проміжки часу, які потрібні для того, щоб згадані вище астрономічні об'єкти могли перетнути величезні простори, що розділяють зоряні системи.