Reuters описало, як РФ військовою присутністю в Африці намагається домогтися впливу на світовій арені

Кремль відправив до ЦАР своїх військових і дев'ять літаків зі зброєю

У 2017 році, коли Центральноафриканська Республіка звернулася до світової спільноти за допомогою у боротьбі з бойовиками, що активізувалися, Франція запропонувала зброю, вилучену в Сомалі, проте Росія виступила проти, надавши натомість ЦАР власні озброєння.

До початку лютого поточного року Кремль направив туди вже дев'ять літаків зі зброєю і десятки своїх військових для навчання місцевих силовиків і охорони рудників.

Втручання у ситуацію у країні, в якій протягом багатьох років домінувала Франція, стало декларацією про наміри Москви знову домагатися авторитету і впливу на світовій арені і частиною кампанії зі зміни сил на Африканському континенті.

Після того як країни Заходу ввели санкції стосовно Росії за окупацію Криму у 2014 році, Москва підписала 19 угод про військову співпрацю з державами Африки, розташованими на південь від Сахари, у тому числі з Ефіопією, Нігерією і Зімбабве.

Членами ООН є 54 африканських держави. При голосуванні у цій організації вони утворюють найбільший і один з найбільш скоординованих блоків. Крім того три країни завжди входять до складу Ради безпеки - все це робить їх привабливими союзниками для Росії.

"У багатьох країнах несильно люблять Захід. А в Росії багато хто (бачить) країну, яка протистоїть Заходу", - розповів Дмитро Бондаренко, антрополог та історик з Інституту Африки РАН.

Зв'язки РФ з ЦАР не обмежуються поставками зброї і контрактників. Так, радником президента ЦАР Фостен-Арканжи Туадери з безпеки є громадянин Росії Валерій Захаров, а минулого тижня російське Міноборони повідомило, що планує відкрити у цій африканській країні представництво, в якому будуть працювати п'ять осіб.

Ці кроки припали на період зростання впливу військових на закордонну політику Кремля на тлі загострення напруженості із Заходом.

Вилучена зброя

У 2017 році, коли ЦАР звернулася за допомогою, всі розуміли, що міжетнічні зіткнення можуть перерости у більш масштабний конфлікт і що у урядових сил не вистачить ресурсів, щоб впоратися з численними збройними угрупованнями.

ООН у 2013 році ввела збройне ембарго щодо ЦАР, тому поставки озброєнь можливі лише за умови схвалення санкцій комітету Радбезу ООН, в який входять 15 членів Радбезу, включаючи Францію і Росію. Комітет приймає рішення на основі консенсусу.

Спочатку Франція запропонувала ЦАР закупити стару зброю, але ініціатива була дуже витратною. Тоді Париж запропонував 1400 автоматів АК-47, вилучених у Сомалі у 2016 році, згідно з меморандумом Радбезу.

Росія виступила проти, повідомивши, що зброя, вилучена у Сомалі за порушення збройового ембарго ООН, не може бути використано в іншій країні, що знаходиться під ембарго.

Однак члени санкційного комітету усвідомлювали, що затягувати з прийняттям рішення не можна, і у підсумку схвалили у грудні пропозицію Росії поставити ЦАР автомати Калашникова, снайперські гвинтівки, кулемети і гранатомети, про що свідчать документи комітету.

"Ми розповіли про свою проблему, і Росія запропонувала нам допомогу, за умови що її схвалить Рада безпеки", - сказав прес-секретар президента ЦАР Альберт Ялоке Мокпеме.

У свою чергу російський МЗС не відповів на запити коментарів щодо роботи комітету.

Міністерство закордонних справ Франції повідомило, що Росія повинна сурово дотримуватися умов, на яких було зроблено виняток з ембарго, щоб не допустити потрапляння зброї не у ті руки.

"АФРИКА НАМ НЕ ЦІКАВА"

У роки холодної війни СРСР налагодив тісні військові і дипломатичні зв'язки з безліччю африканських країн. Радянський Союз брав участь в опосередкованих війнах у таких державах, як Ангола, Ефіопія і Мозамбік, а також допомагав національним рухам у боротьбі за незалежність з колоніальними державами.

Зараз Росія намагається відновити зв'язки, втрачені після розпаду СРСР. Як і деякі інші країни, наприклад Туреччина і Об'єднані Арабські Емірати, РФ хоче відкривати в Африці військові бази, бути посередником при врегулюванні дипломатичних суперечок і укладати економічні угоди.

В економічному плані активну роль в Африці вже давно грає Китай, але при цьому він ухиляється від будь-якого натяку на свою військову присутність у регіоні. Однак у минулому році КНР зробила крок вперед у цьому напрямку, відкривши військову базу у Джібуті, розташованої поблизу найважливіших судноплавних маршрутів.

Там також розміщуються військові бази Франції, США, Японії та Італії.

Проте Джібуті заблокувала спроби Росії відкрити базу, заявивши, що вона не бажає ставати майданчиком для опосередкованої війни. Тепер Москва планує побудувати логістичний центр у порту у сусідній Еритреї.

У той час як Франція має у своєму розпорядженні військові бази не тільки у Джібуті, але й у своїх колишніх колоніях, таких як Габон, Кот-д'Івуар і Сенегал, а її військовослужбовці присутні в Чаді, Малі і Нігері, вплив Вашингтону у регіоні, на думку експертів, навпаки, слабшає.

Обсяг торгівлі США з країнами Африки скоротився вдвічі за останнє десятиліття, хоча багато у чому це сталося через те, що африканську нафту витіснили американські сланцеві енергоресурси.

Посольства США не поповнюються новими співробітниками, а група, яка базувалася в ЦАР та шукала польового командира Джозефа Коні, покинула Африку у минулому році.

"Наші дії на дипломатичному і військовому фронтах шлють чіткий сигнал нашим партнерам про те, що Африка нам не цікава", - сказав Дональд Балдук, який до 2017 року командував спецназом США в Африці.

При цьому помічник держсекретаря США у справах Африки Тібор Наги підтвердив непохитний інтерес Вашингтона до Африканського континенту, але у той же час сказав, що "у регіоні є простір, щоб інші країни відігравали позитивну роль".

АФРИКАНСЬКІ УГОДИ

В рамках активізації зусиль з відновлення відносин з африканськими державами міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у цьому році відвідав п'ять країн континенту у березні, брав участь у саміті у ПАР у червні і побував у Руанді, яка цього року головує в Африканському союзі.

З 2015 року Росія також уклала безліч угод про військове співробітництво з африканськими країнами, хоча деякі з них поки що не вступили у силу. Домовленості зазвичай передбачають поставки зброї і проведення військової підготовки в області боротьби з тероризмом і піратством.

Аналітики попереджають, що угоди часто носять символічний характер і ще не ясно, чи є у Росії як ресурси, так і бажання продовжувати розширювати присутність у регіоні.

Але як і в роки холодної війни, військові угоди часто супроводжуються поліпшенням економічних зв'язків. Так, Ефіопія підписала угоду у квітні, а через місяць туди приїхав Лавров, щоб обговорити проекти у галузі ядерної енергетики, сільського господарства і транспорту.

У Судані російські компанії уклали контракти про видобуток корисних копалин. Росія також цікавилася проектами у Зімбабве і Чаді.

За останні десять років обсяг торгівлі Росії з країнами Африки на південь від Сахари стрімко виріс, хоч і з низького рівня. За 2010-2017 роки річний товарообіг піднявся до $4,2 мільярда з $1,6 мільярда, згідно з даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень csis.org.

Обсяг торгівлі Китаю за аналогічний період майже подвоївся до $165 мільярдів, у той час як США - скоротився більш як у два рази до $37 мільярдів.

ГРУПА ВАГНЕРА

З моменту прибуття росіян у ЦАР їх допомога вийшла за рамки військового консультування і стала включати різні види економічної та дипломатичної діяльності, провокуючи відповідну реакцію Заходу.

У серпні Франція, Великобританія і США заблокували запит Росії про нові постачання зброї у ЦАР. У записці санкційному комітету по ЦАР американське представництво при ООН повідомило, що очікує "підтвердження того, що було вжито заходів для забезпечення безпечного поводження з попереднім пожертвуванням".

Оцінки кількості росіян в ЦАР сильно різняться - від 250 до 1000 осіб. Прес-секретар Туадери відмовився надати докладну інформацію про кількість і повідомити, чим саме займаються росіяни.

Євген Шабаев, отаман козацького товариства "Ховріно", що має зв'язки з російськими військовими фахівцями, сказав, що у ЦАР може бути порядку 1000 росіян, а на території Африки, включаючи Судан, Південний Судан і Лівію - від 5000 до 10000.

Російська приватна військова компанія - група Вагнера - у липні опинилася у центрі уваги, коли у ЦАР були вбиті троє російських журналістів, які займалися розслідуванням її діяльності у цій країні.

• Читайте також: Убиті в ЦАР журналісти могли розслідувати зв'язок ПВК Вагнера з ісламістами, що контролюють видобуток копалин - CIT

Reuters не зміг отримати підтвердження того, що у ЦАР знаходяться бійці ПВК Вагнера. Як повідомляють близькі до ПВК люди, її найманці за дорученням Кремля виконували військові місії на сході України і у Сирії.

Російська влада заперечує, що група Вагнера виконувала їх накази, і відкидають будь-яку причетність до смерті журналістів.

Росія також вступила у переговори з бойовиками у ЦАР, що підсилило побоювання Заходу з приводу її присутності в регіоні.

За даними групи експертів ООН, російський радник Туадери кілька разів зустрічався з лідерами бойовиків, щоб обговорити питання роззброєння і розподілу доходів від видобутку природних ресурсів.

У серпні Росія заявила, що лідери найбільших збройних угруповань ЦАР провели переговори про врегулювання конфлікту, а Туадера подякував РФ за її посередництво у цьому процесі.

Reuters не вдалося зв'язатися з радником, Захаровим, для отримання коментаря.

"Є реальний поділ між цим хлопцем і іншими президентськими радниками. Коли питаєш: "Можна побачити вашого колегу?", Вони кажуть: "Кого? Нашого колегу? Ми його не знаємо", розповіло джерело в органах безпеки.