Викрав і зарізав: чи змінить вбивство викраденої "нареченої" звичаї в Киргизстані
https://povnatorba.blogspot.com/2018/12/blog-post_125.html
У Бішкеку винесено вирок у гучній справі про викрадення нареченої. 30-річний Марс Бодошев засуджений до 20 років в колонії суворого режиму з конфіскацією майна за вбивство і викрадення з метою примусу до шлюбу.
Суд визначив, що провина Бодошева повністю доведена. Його співучасник у викраденні Акмат Сеітов отримав сім років в'язниці за співучасть.
Киргизстан звинувачують в недостатніх зусиллях по боротьбі з цим звичаєм: за даними ООН, 20% всіх шлюбів в Киргизстані відбуваються шляхом крадіжки нареченої.
Ім'я Бурулай в цьому році стало загальновідомим для киргизів. 19-річна дівчина в травні загинула від рук чоловіка, що викрав її. Він хотів з нею одружитися.
Нещодавно на стіні будівлі медичного коледжу в центрі Бішкека, де навчалася дівчина, з'явився її портрет як символ боротьби з викраденням наречених.
Бурулай Турдаали кизи - одна з тисяч дівчат в Киргизстані, яких щороку крадуть, щоб примусити до шлюбу. Правозахисна організація Freedom House оцінює кількість таких дівчат від 8 тисяч до 12 тисяч щорічно.
Однак найбільш гучним випадком стала смерть Бурулай: дівчина була вбита своїм викрадачем прямо у відділенні міліції.
27 травня Марс Бодошев зі своїм другом та однокласником Акматом Сеітовим викрали Бурулай, коли дівчина купувала кефір в кіоску поруч з будинком. Її батьки відразу звернулися до міліції; автомобіль з викрадачами та дівчиною затримали на пості ДАІ в 70 км від столиці.
"Викрадення нареченої може привести до трагедії"
У приймальні відділення міліції, куди привезли всіх трьох, викрадач замкнув зсередини двері і, поки співробітники міліції виламували їх, завдав ножові поранення Бурулай і спробував накласти на себе руки.
Обидвох доставили в лікарню у важкому стані, Бурулай врятувати не вдалося, а її викрадач вийшов з лікарні та зараз засуджений за вбивство.
23 співробітники органів внутрішніх справ, у тому числі працівники ДАІ та відділення міліції, в якому загинула Бурулай, понесли дисциплінарну відповідальність, проти п'ятьох порушили кримінальну справу за статтею про халатність.
"Смерті Бурулай можна було запобігти, тому нехай її випадок стане уроком для всіх киргизів - викрадення наречених може привести до трагедії. Молоді повинні одружитися за взаємної згоди, і батьки не повинні ховати своїх дітей", - каже Турдаали Кожоналіев, батько Бурулай.
Батьки дівчини судилися сім місяців, аби довести, що вона була вбита з особливою жорстокістю. Вони також звинувачують співробітників міліції в тому, що вони залишили дівчину наодинці зі своїм викрадачем на такий довгий час.
Вони також висловили сумніви в точності результатів судово-медичної експертизи, оскільки стверджують, що на грудях дівчини ножем був вирізаний напис "Н + Б" - від великих літер імені Бурулай і її нареченого, з яким вона заручилася незадовго до викрадення.
Батьки подали позов, зажадавши 2 млн сомів (близько 40 тисяч доларів) моральної компенсації. Вони вимагали засудити викрадача дочки до довічного ув'язнення і домагалися гарантії того, що Бодошев не буде амністований.
Суд задовольнив їхні вимоги частково: сім'я Бодошева виплатить потерпілій стороні 800 тисяч сомів за матеріальну та моральну шкоду.
Батьки Бурулай кажуть, що відчувають і власну провину за те, що не вберегли дочка.
Місяцем раніше Марс Бодошев вже викрадав цю дівчину, але повернув її додому за наполяганням своїх родичів. Тоді батьки дівчини не стали подавати заяву в міліцію, не бажаючи, за їхніми словами, виносити сміття з хати.
Зараз вони шкодують про те, що не звернулися до правоохоронців після першої спроби викрадення.
Батьків Бурулай підтримують численні правозахисні організації, адвокати, що працюють на безоплатній основі та громадськість, що пильно стежить за цим процесом.
У суді захист Бодошева намагався довести, що Бурулай викрали з її згоди. Адвокати стверджували, що молоді люди раніше зустрічалися. Однак суд взяв до уваги показання свідків, які бачили, як дівчину викрали.
"Щаслива жертва"
Обряд викрадення нареченої (в Киргизстані його називають "ала качуу") поширений у багатьох країнах з сильними патріархальними традиціями, зокрема, на Кавказі та в Середній Азії.
У Киргизстані цей звичай, згідно з деякими джерелами, використовували для укладення шлюбу між представниками різних соціальних верств, коли молоді не могли домогтися благословення від батьків або наречений не міг заплатити викуп за наречену.
За киргизькими традиціями, потенційний наречений і його друзі привозять вкрадену дівчину в будинок своїх батьків, де його родички вмовляють її надіти білу хустку на знак згоди стати нареченою.
Часто в таких випадках, щоб переконати дівчину, жінки говорять про себе як про "щасливу жертву", якій вдалося створити міцну родину зі своїм викрадачем.
OTKRYTAYA LINIYA
Потім в будинок приходить мулла, який здійснює релігійний обряд одруження, після чого родичі жениха відправляються до будинку родини дівчини, щоб повідомити про її заміжжя.
За радянських часів цей звичай практично викорінили, але з розвалом Союзу він став знову набирати популярність через економічну нестабільність в країні. При цьому замість інсценування викрадення нареченої - обряду, який відбувається за згодою дівчини, - часто стали викрадати незнайомих або малознайомих дівчат.
За даними киргизької Державної служби виконання покарань (ДСВП), всього за останні п'ять років в правоохоронні органи за фактами викрадення і примусу до шлюбу звернулися лише 895 жінок, при цьому понад 80% заяв були відкликані.
В результаті було відкрито 161 кримінальну справу, і тільки 73 людини за статтею щодо викрадення дівчат відбувають термін умовно. Як повідомили в ДСВП, на 2018 рік у місцях позбавлення волі немає жодної людини, яка відбуває термін за викрадення і примус до шлюбу.
Той факт, що із заявами в міліцію про примус до шлюбу звертаються далеко не всі з викрадених наречених, пояснюється відсутністю підтримки. Якщо дівчина вирішує подати заяву, вона часто стикається з осудом з боку родичів і суспільства.
"Проблема в тому, що дівчата та їх родичі не знають своїх прав. І навіть якщо вони заявляють про факт викрадення, слідчі часто не хочуть відкривати справу, умовляють жертву залишитися невісткою в будинку. Якщо все ж вдалося довести справу до суду, вже судді чинять тиск на жертву, і так коло замикається. Проблема полягає в суспільній свідомості ", - говорить Мунарі Бекназарова, керівник фонду "Відкрита лінія", який надає допомогу жертвам таких викрадень.
Чому не працює закон?
Викрадення дівчат з тим, щоб примусити їх до шлюбу, стало вважатися злочином в Киргизстані в 1994 році. У 2013-му зусиллями десятків правозахисних організацій кримінальне покарання за цей злочин посилили: викрадачам тепер загрожує від 7 до 10 років позбавлення волі.
Однак після цього викрадення дівчат не припинилося. Проблема полягає також і в тому, що викрадачі і жертви часто сприймають крадіжку як звичай, а не злочин.
При цьому неефективні методи боротьби з цією традицією завдають шкоди репутації Киргизстану на міжнародній арені.
Після вбивства Бурулай агентства ООН в Киргизстані і Amnesty International закликали владу країни вжити всіх необхідних заходів для припинення такої практики і виконання законодавства та міжнародних договорів, до яких країна раніше приєдналася.
Поки з цією практикою в Киргизстані активно борються тільки правозахисники. Фонд "Відкрита Лінія" працює з жертвами викрадення вже дев'ять років. Все почалося з документування випадків викрадення дівчат, розповідає Мунарі Бекназарова.
"Коли ми почали їздити по регіонах, зрозуміли, що ці кричущі злочини відбуваються, тому що громадськість дивиться на це через помилкову призму. Вважається, що в цьому немає нічого поганого, якщо хлопець полюбив дівчину, - мова ж про високі почуття", - говорить вона.
Насправді викрадення найчастіше закінчується зґвалтуванням, після чого дівчина змушена стати дружиною свого викрадача і насильника через соціальні стигми.
У регіонах ала-качуу трапляються у два рази частіше, ніж у столиці - в основному через необізнаність дівчат про свої права і невпевненість, що після викрадення їх приймуть назад в рідній сім'ї.
Історію однієї з таких дівчат "Відкрита Лінія" розповіла депутатам уряду перед засіданням, присвяченим посиленню покарання за викрадення жінок, у 2012 році.
Гульміра (ім'я змінено) десять днів відбивалася від спроб зґвалтування своїм викрадачем, перед тим як здійснити спробу самогубства.
Її повернули в рідну домівку в стані коми, в якій вона пробула три місяці, після чого залишилася інвалідом. Зараз вона не може працювати та живе на пенсію з інвалідності. В результаті депутати прийняли поправки, що посилюють покарання за викрадення наречених.
Зараз Мунарі разом з іншими правозахисниками працює над тим, щоб мешканці Киргизстану, особливо в регіонах, знали більше про свої права та покарання за викрадення наречених.
Запрацювали гаряча лінія і додаток, що дозволяють громадянам заявляти про випадки насильства. Іноді це приносить плоди: одного разу на викрадення нареченої відреагував 13-річний підліток.
"Він повідомив про викрадення дівчини-десятикласниці на півночі країни. Я повідомила в міліцію, і протягом півгодини дівчину визволили", - розповідає Мунарі.
Смерть Бурулай шокувала киргизів, однак відкрито говорити про проблему викрадення наречених в країні досі не готові. Телеведуча Алія Суранова звернулася до знаменитостей і громадських діячів Киргизстану із закликом висловитися проти викрадення дівчат. Відгукнулися лише одиниці.
"Люди не хочуть говорити про чуже горе. Але горе не чуже, і якщо держава не справляється, громадськість повинна проявити ініціативу і піднімати ці теми, щоб ала-качуу стало табу в нашому суспільстві", - говорить Алія Суранова.
