Чому контакт очима має таку велику силу
https://povnatorba.blogspot.com/2019/01/blog-post_924.html
Зустріч поглядів двох незнайомців - поширений сюжет романтичного кіно. Втім, коли ми дивимось в очі іншої людини, в нашому мозку відбуваються надзвичайно складні і несвідомі реакції, що виходять далеко за межі будь-якої кінофантазії.
Кожен може пригадати момент життя, коли у галасливій і переповненій кімнаті ви раптом зустрічаєте уважний погляд іншої людини. Решта світу поринає в сірі тони, поки ви і ваш візаві на мить з'єдналися у взаємному усвідомленні того, що ви дивитесь на нього, а він на вас.
Звичайно, візуальний контакт не завжди такий захопливий - адже ми дивимось в очі будь-якій людині, коли розмовляємо з нею, - але майже завжди дуже важливий.
Ми робимо припущення про особистість людини, виходячи з того, як вона поводиться під час розмови: чи дивиться вона в очі, чи навпаки відводить погляд.
І коли незнайомі люди на вулиці не дивляться нам в очі, в нас може виникнути неприємне відчуття, що нами не цікавляться.
Це все нам відомо з власного повсякденного досвіду. Втім, психологи і нейробіологи, які вже багато років вивчають це питання, виявляють чимало цікавого.
Зустріч поглядом має надзвичайну силу: наші очі багато розповідають про нас самих, а зоровий контакт з іншою людиною змінює наше враження від неї.
Наприклад, контакт очима з іншою людиною так захоплює нашу увагу, що ми на мить дійсно припиняємо усвідомлювати, що відбувається навколо.
Крім того, коли ми зустрічаємось із кимось поглядом, в нашому мозку одразу вмикається безліч когнітивних процесів, оскільки ми розуміємо, що вступаємо у взаємодію з розумом іншої людини.
Це змушує нас сконцентруватися на думці, що перед нами інша людина з власним розумом і поглядом на речі, від цього усвідомлення іноді стає ніяково.
Цей ефект насамперед помітний, якщо вам доводилося зустрічатися поглядом з горилою чи шимпанзе в зоопарку. У такий момент завжди виникає відчуття, що вони свідомо роздивляються і вивчають нас.
Насправді, навіть коли ми дивимось в очі людини, зображеної на портреті, в нашому мозку активізуються ділянки, пов'язані з соціальною взаємодією, тобто ті, що відповідають за думки про себе і інших.
Усвідомлення того, що ми стаємо об'єктом іншого розуму, дуже відволікає.
У ході одного дослідження, проведеного японськими вченими, учасники гірше виконували тестові завдання, коли відчували на собі пильний погляд іншої людини.
Схоже інше дослідження також показало, що зустріч з очима іншої людини заважає й нашій короткочасній пам'яті, уяві та здатності концентруватися на важливій у даний момент інформації.
Саме це пояснює, чому ми несвідомо відводимо очі під час розмови, коли намагаємось щось пригадати або зосередитися на тому, про що говоримо.
Зустріч поглядами також формує наше враження про іншу людину.
Приміром, люди, які під час спілкування дивляться нам прямо в очі, здаються розумнішими, більш сумлінними і щирими (принаймні, у західних культурах). Те, що вони кажуть, теж здається більш переконливим.
З іншого боку, надто довгий контакт очима змушує нас почуватися незручно, а люди, які пильно дивляться, не відводячи погляд, виглядають м'яко кажучи дивними.
В одному дослідженні, проведеному в науковому музеї, психологи з'ясували, що прийнятна тривалість зорового контакту складає близько трьох секунд. А погляд, який триває більш ніж дев'ять секунд, не подобається нікому.
Ще один цікавий ефект зустрічі поглядів допомагає пояснити, чому цей момент виглядає таким привабливим. Нещодавнє дослідження показало, що людина, з якою ми зустрілися поглядом, здається нам більш схожою на нас як зовнішністю, так і характером.
Можливо, в ситуації, коли всі навколо зайняті розмовами, зустріч поглядами створює відчуття, що з цією людиною ви поділяєте особливий момент.
І це ще не все. Якщо зустріч поглядами відбувається на близькій відстані, зіниці людей починають рухатися в унісон. Раніше це пояснювали формою соціальної мімікрії, тобто підсвідомим копіюванням жестів та міміки співрозмовника.
Втім, тепер у дослідників є менш романтичне пояснення. Зміна розміру зіниці є реакцією на зміну яскравості очей співрозмовника (тобто коли його зіниці збільшуються, очі стають темнішими, і відповідно розширюються зіниці іншої людини).
Втім, розширення чи звуження зіниць все ж таки пов'язане з психологічним станом людини. Ще у 1960-х роках психологи виявили, що збільшення зіниць відбиває емоціональне чи фізичне збудження, зокрема сексуальний інтерес.
Деякі дослідження доводили, що обличчя з розширеними зіницями здаються нам більш привабливим. Також відомо, що наш мозок автоматично помічає розширення зіниць в іншої людини.
Хай там як, а в народі давно відомо, що розширені зіниці надають погляду привабливості. У різні часи жінки навіть застосовували рослинний екстракт, щоб навмисно розширити собі зіниці.
Розмовна назва рослини цілком відбиває її призначення - це беладона (з італійської "гарна жінка").
Втім, коли ми уважно дивимось іншій людині в очі, ми не лише помічаємо розмір її зіниць, але й "зчитуємо" складні емоції з руху очних м'язів. Наприклад, ми звужуємо очі, коли відчуваємо огиду, і співрозмовник підсвідомо розуміє цей вираз очей.
Ще однією важливою частиною ока є лімбальне кільце - темний обідок навколо райдужки. Останні дослідження свідчать, що у молодих і здорових людей лімбальне кільце є більш вираженим, і що співрозмовник це підсвідомо помічає.
Так, експерименти показали, що гетеросексуальні жінки під час швидкого перегляду фотографій чоловіків, вважали більш сексуально привабливими тих із них, в кого лімбальні кільця були більш помітними.
Всі ці дослідження доводять істинність старої приказки, що очі є дзеркалом душі. Насправді, глибокий погляд в очі іншої людини має велику силу. Адже наші очі є єдиною частиною мозку, яка безпосередньо відкрита світу.
Коли ви зазираєте в очі іншої людини, ви максимально наближаєтесь до її розуму, або, якщо вам більш до вподоби поетична назва, душі.
Тож не дивно, що якщо ви приглушите світло і дивитиметеся в очі іншої людини 10 хвилин безперервно, ви побачите, як почнуть відбуватися дивні речі.
Дивніші за все, що вам коли-небудь доводилося пережити.
Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.
