Давнє «викривлення»

«Справи Катерини Гандзюк» можна було б уникнути

У вівторок Шевченківський районний суд Києва розглядав клопотання прокуратури про обрання запобіжного заходу голові Херсонської обласної ради Владиславу Мангеру. Його підозрюють в організації вбивства активістки, радниці міського голови Херсона Катерини Гандзюк.

На засідання Мангер прийшов разом із адвокатами. Захисники підозрюваного клопотали в суді про перенесення засідання на 13 лютого, адже, за їхніми словами, вони не встигли ознайомитись із клопотанням сторони обвинувачення. За словами адвокатів, ні вони, ні їхній клієнт не отримали матеріалів клопотання та додатки до нього. Також адвокати заявили, що чекають на прибуття своїх колег із Херсона, які будуть їм допомагати в цій справі і теж мають ознайомитись із матеріалами.

12 ЛЮТОГО 2019 РОКУ. ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЄВА

У результаті суд задовольнив клопотання захисників Мангера частково, оголосивши перерву в засіданні на 4 години. Поки готувався номер, остаточне рішення суду ще не було відоме.

В цей час під будівлею суду зібралися кілька десятків людей, які нібито прийшли підтримати Владислава Мангера. Ці люди не хочуть говорити з журналістами, але вказують, що їх зібрала голова херсонської «Самооборони» Інна Усачова. Остання у коментарі журналістам заявила, що виступає «за справедливий суд» і постраждала під час розслідування справи Гандзюк.

Нагадаємо, в понеділок Мангеру вручили підозру в організації вбивства Катерини Гандзюк. Генпрокурор України Юрій Луценко заявив, що ця особа організувала злочин, керуючись особистою неприязню, що виникла у зв’язку з активною громадською діяльністю Катерини, яка протидіяла незаконній вирубці лісів під прикриттям штучних підпалів та іншим незаконним діям, спрямованим на отримання «злочинних прибутків».

Сам Мангер відкинув звинувачення проти себе і назвав останні події «політичним замовленням». А ще додав: «Звертаю увагу як слідчих, так і журналістів: не з мого офісу виїжджали виконавці замовлення; не мій помічник передавав їм гроші; не у мене був із Катериною конфлікт. Мало для кого з кола влади є таємницею, що за життя Катерина знаходилася, м’яко кажучи, під опікою деяких високопосадовців СБУ, які, власне, і прикривали браконьєрів в області. Завтра (11 лютого. — Ред.) на допиті ці прізвища, звичайно, лунатимуть. Та я щиро сподіваюся, що ці імена не зникнуть з протоколів і будуть озвучені також на суді. Країна має знати, хто, насправді, замовив Гандзюк».

«Все тільки починається, якщо хтось думав що з підозрою на Мангера настане кінець історії, — реагує у ФБ журналістка Мар’яна П’єцух. — Буде велика політична мокруха. Якщо Мангер дійсне буде називати прізвища, як обіцяє. Про помічників — це він нагадує про Павловського і Одінцова, які були помічниками нардепа Паламарчука від БПП. Павловський був посередником між Торбіном і «Москалем», а Однінцов ніби просто випадковим свідком втечі двох виконавців. Каже, що назве, хто дійсно рубає і палить ліс. Назве ясно що не всіх — бо не вірю, що здасть своїх. Ну і це черговий аргумент — що не треба тягти такі голосні підозри до виборів».

Напередодні Юрій Луценко в ефірі телеканала «112 Україна» зачитав суть підозри. «На початку липня 2018 року пан Мангер, керуючись особистою неприязню, яка виникла на підставі активної громадської діяльності Катерини Гандзюк, яка, публічно заявляла про неприпустимість і корупційність підпалів лісів, які потім використовувалися для особистого збагачення кримінальним середовищем Херсонської області за сприяння окремих представників місцевих органів влади та правоохоронних органів, у зв’язку з тим, що Катерина Гандзюк проводила акції протесту і висвітлювала це в ЗМІ та соцмережах, усвідомлюючи, що така критика Гандзюк перешкоджає його корисливим інтересам, з метою залякування населення та громадських активістів Херсонської області, які публічно разом з Гандзюк критикували такі дії, вирішив організувати умисне вбивство Гандзюк у спосіб, який завдасть потерпілій особливих фізичних і моральних страждань. З метою реалізації цього злого умислу громадянин Мангер звернувся до раніше знайомих йому Левіна та Павловського, та запропонував їм найти виконавців та організувати вбивство Гандзюк», — йдеться у підозрі.

Луценко повідомив, що на вказану пропозицію Мангера і Павловський, і Левін погодились, відчуваючи свій корисливий інтерес та особисту неприязнь до загиблої. На виконання цього злочинного плану Мангер дав Левіну та Павловському грошові суми в розмірі не менше 10 тис. грн для придбання необхідних засобів зв’язку, а також закупівлі знаряддя убивства. Крім того, Мангер узгодив з Левіним і Павловським суму винагороди за вчинення цього злочину, частину з яких вони планували передати безпосереднім організаторам та виконавцям, у тому числі  й за здійснення нападу на Гандзюк у сумі не менше ніж 5600 тис. дол. США, а іншу частину Левін та Павловський планували залишити для власного збагачення.

«У подальшому, не пізніше як 13 липня в Херсоні, Левін та Павловський, за погодженням з Мангером, залучили до свого плану раніше знайомого їм Торбіна, до відома якого було доведено план вбивства Гандзюк, замовника цього злочину у вигляді Мангера, способи нападу та суми винагороди за його скоєння. На вказану пропозицію Левіна та Павловського Торбін погодився. У свою чергу, Торбін залучив до вчинення нападу з використанням сірчаної кислоти з метою умисного протиправного заподіяння смерті Гандзюк з особливою жорстокістю раніше знайомих йому Горбунова, Васяновича, Вишневського, Грабчука. Після доведення до їхнього відома плану скоєння злочину були відслідковані маршрути пересування Гандзюк, місце її проживання, закуплена сірчана кислота, була створена закрита група абонентів у мережі тощо», — заявив Луценко, додавши деталі нападу на Катерину Гандзюк 31 липня 2018 року.

Вимоги активістів в самому Херсоні і по всій Україні розслідувати вбивство Катерини Гандзюк свідчать про такий важливий елемент в громадянському суспільстві як самоорганізація. Це позитивний сигнал. Однак активістам і взагалі суспільству слід пам’ятати — якби попередні прецеденти, коли вбивства журналістів чи активістів були до кінця розслідувані, то трагічної історії, яка трапилася з Катериною, можна було уникнути. Відомий приклад — «справа Гонгадзе-Подольського». Судові процеси щодо головного виконавця вбивства Гонгадзе та побиття і катування Подольського досі тривають. А суду щодо замовників за більше ніж 18 років так і не було. За словами потерпілого у справі Олексія Подольського, «суд категорично відмовляється запросити на засідання Кучму і Литвина навіть в якості свідків».

Вбивство Катерини стало можливим в тому числі через те, що в Україні досі не було випадку, коли високопосадовці понесли покарання. А тому не бояться... І якщо «нагорі» політичні сили чи групи ще вдають боротьбу між собою, то на місцях їх зрощення триває роками. За задумом децентралізація — це позитивна реформа, але чи відбулася вона у стосунках місцевих чиновників? Наприклад якщо до патрульної поліції питань майже немає, то в ГУ Національної поліції області і в цілому правоохоронних органах нічого фактично не змінилося. На посадах ті самі люди, які саботують розслідування резонансних справ за вказівкою «згори». Якби не тиск журналістів і активістів, реально за ґратами опинився б невинний у цій справі Новіков. Він розповідав кореспонденту «Дня», що на нього тиснули — просили підписати, що він був біля будинку Каті, хоча був на морі... Отже вбивство Катерини — це наслідок старих проблем. Про це потрібно знати і, звичайно, не розслаблятися у боротьбі за справедливість у «справі Гандзюк».

ПРО СПРАВУ ГАНДЗЮК І ПРОТВЕРЕЗІННЯ

Юрій БОГДАНОВ, блогер (facebook.com):

— Деякі громадяни, які іноді перегинають з «запамороченням від успіхів», вже встигли написати, що це велика Перемога і взагалі, чого там всякі протестували, все ж було під контролем. Це лукавство.

1. Поки ніхто не засуджений і не опинився за ґратами. Поки підозра висунута тільки одному з можливих замовників. Тому говорити про те, що правоохоронна система впоралася і подолала в цьому окремому кейсі політичні і феодальні договорняки, дуже рано.

2. Хід цієї справи в черговий раз підкреслив, що реформи поліції (крім патрульної) і прокуратури, скажімо так, вкрай неуспішні.

3. Боротьба з феодальними баронами, які вкоренилися на місцях з 90-х, вимагає не тільки децентралізації та посилення влади громад, а й потужних спецслужб і незалежних від місцевих баронів правоохоронних органів. Поки цього немає і близько.

4. Без Роман Сініцін (Roman Sinicyn) Denis Kazansky Masi Nayyem справа була б злита. Без акцій під АП, під МВС, під прокуратурою, під будинком Авакова, без кампанії в ФБ і ЗМІ справа була б злита. Будьте чесні перед собою. Чи не зберігали б друзі і рідні вбитої суспільної уваги до справи, ніхто б нічого толком не розслідував би.

5. Те, що справа про вбивство Катерини не злита, опосередковано захищає дуже багатьох активістів і журналістів, які воюють в своїх регіонах зі своїми місцевими бандитами і рішалами. І це стратегічно не менш важливо, ніж знайти винуватців цього жахливого вбивства. Нехай бояться. Нехай знають, що мовчати не будуть.

Тому те, що сталося сьогодні — це не перемога. І далеко не справедливість. Це проміжний успіх всупереч все ще існуючої системи і завдяки групі наполегливих людей. Ось вони молодці.

«НЕПОКАРАНЕ ЗЛО БУДЕ ЗРОСТАТИ, ЦЕ ОЧЕВИДНО»

Сергій НIКIТЕНКО, журналіст, друг Катерини Гандзюк:

— Вручення підозри Владиславу Мангеру і обрання йому запобіжного заходу ми сприймаємо як проміжний етап у цій справі. Ми вважаємо, що ще двох фігурантів, про яких казав батько Катерини, не затримано. На вчорашній схемі Луценка, де йшлося про роль кожного з учасників злочину, когось прикрили білим квадратиком. Але за ним можуть «ховатися» до 15 осіб, так вважаємо ми, друзі Каті, журналісти, які ведуть і своє розслідування. Тому ніякої радості чи ейфорії немає. Справа не буде розкрита, доки на лаві підсудних не опиняться всі причетні до вбивства.

Звичайно, тут є політичний аспект. Луценко говорить, що голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв і його заступник Євген Рищук не причетні до вбивства. Але щодо Рищука генпрокурор сказав, що той причетний до схем із підпалом лісу. Дивно виходить, бо до того Луценко заявив, що на Катю напали саме за критику цих підпалів.

Якщо правоохоронці думають, що розкривши цю справу, їх носитимуть на руках із хвалебними одами — так не буде. Активісти озвучили список із близько 50 випадків побиття, по багатьом із яких не знайдені навіть виконавці, а замовників не знайдено взагалі. Непокаране зло буде зростати, це очевидно. І воно зростає вже багато років. Цьому сприяли резонансні вбивства в Україні, такі як «справа Гонгадзе», у яких досі не поставлено крапку.