"Корупція може залишитись, аби до кожного не прийшла війна" - що відбувалось на дільниці у Польщі

На закордонній виборчій дільниці у польському місті Краків найбільше українців проголосували за результатами екзит-полу за чинного президента Петра Порошенка та Володимира Зеленського. 

На території України у консульстві розташована одна з чотирьох виборчих дільниць сусідньої держави. Сюди з'Їжджаються голосувати із Нижньосілезького, Сілезького, Опольського, Свєнтокшиського, Малопольського воєводств. Решта українців вирушають до Любліна, Гданська або Варшави. Офіційно у Польщі проживає понад мільйон громадян України.

Краків розташований за 267 кілометрів від українського кордону на березі Вісли. За неофіційними даними, кожен десятий житель – українець. Усього у місті живе 762 тисячі осіб, як у Львові. Площею удвічі більше – майже 327 квадратних кілометрів.

У списку виборців тут зареєструвалося 10 133 українці. Бюлетенів є усього 8400.

"Ви на вибори?" – оглядається на безлюдній вулиці із австрійською забудовою чоловік у білому підряснику і чорній вітрівці. Він – римо-католицький священик із Вінниччини. У Кракові проходить навчання - дворічний ліцензіат, що після магістратури. Зможе викладати студентам богослов'я.

"Іду голосувати. Але не вірю у швидкі зміни. Проблема не тільки у владі. Від людей багато залежить. Внутрішній розкол сильніший за зовнішній. Багатьма громадянами легко маніпулювати", - каже отець Олександр Оріховський.

Стає у кінець черги до виборчої дільниці, що простягається уздовж білого бетонного паркану на 60 метрів від воріт. Дільниця на території України в консульстві – у двоповерховому будинку з арковими вікнами, вкритому червоною черепицею. Більшість у черзі на вигляд мають від 18 до 45 років. Вбрані у яскравий одяг, дехто - вишиванках.

"Вот етот красавец - начальник дільниці сказал мне , что не даст возможности проголосовать, потому что у меня нет регистрации. Я не обязан по Конституции регистрироваться. Записав его на видео, буду подавать в суд", - голосно викрикує високий чоловік в окулярах на сходах консульства.
58-річний Михайло Ковальов стверджує, що є громадянином України. Займається будівельним бізнесом у Дніпрі. Відпочиває у Словаччині і це найближча дільниця для нього. Приїхав власним авто спеціально проголосувати.

Голова комісії Дмитро Чуйко вдруге виконує такі обов'язки на виборах. Родом з Івано-Франківська. Має юридичну та політологічну освіту. Вчить адміністрування у Варшаві.

"Громадянин України не вніс заяву, аби мати можливість здійснити громадянський обов'язок на території Генконсульства у Кракові, - пояснює голова ДВК на подвір'ї. Вживає у кожному реченні слова-терміни.

Розповідає, що дільниця також фізично не встигне прийняти усіх зареєстрованих при високій явці. Запрошує з черги батьків із дітьми.
Дільниця, каже, недоукомплектована – усього 20 членів з 24. Подали своїх кандидатів Гриценко, Тимошенко, Бойко та Кошулинський, решту забезпечило Міністерство закордонних справ.

"Списки сформували не за алфавітом, а за географією проживання українців. Одна із членів комісії випадково перемішала ті 37 листків. Мусили оголосити перерву, аби перескладати", - розповідає.

Чорнявий чоловік у строгому чорному костюмі тримає смартфон "Самсунг" та блокнот обтягнутий чорною шкірою. 22-річний Міхал Притула – міжнародний спостерігач. Представляє Світовий конгрес українців та ООН.

"У ролі спостерігача я вперше. До того голосував лиш раз, на виборах у Польщі, - хлопець говорить літературною українською із польськими наголосами. - Народився в Кракові, і є громадянином Польщі, я – українець із третього покоління депортованих під час операції "Вісла" 1947-го. Був в Україні тричі. У 2008, 2012 та минулоріч. У 2008-му був здивований залишками пострадянського спадку. Ці жахливі сірі будинки-хрущовки, російська навіть у Львові. Люди поводились так, ніби СРСР хвилин 15 тому розвалився. Друга поїздка була у Крим. У Ялті побачив у центрі міста велетенського Леніна. Довелось ще й товаришам пояснювати, що вождь жорстокого режиму робить в часи незалежності. Тоді ж, у нас був ще один казус. Продавщиця із торгової палатки відмовлялась зі мною спілкуватись українською. Більше того. Назвала моїх друзів-поляків бандерівцями".

Востаннє чоловік був в Україні у 2018-му.

"Гуляв Києвом, місцями де були найкривавіші події Революції Гідності. Наніц втратив бажання гульбанити. Із друзями також поїхали Укрзалізницею у Львів. Поїзди стали охайніші, чистіші. І тії страшні килими зникли з вагонів", - сміється. Михайло часто дивиться на свій мобільний. Звіряє час. - Зараз Україна – це Польща у 2008-му. Багато ремонтується, багато культурних та освітніх проектів відкрилось. І це при тому, що немає дотацій із ЄС".

"А нафіга мені вибори?- питали мене. - Значить нафіга тобі той консульський облік, - відмовляла, бо вважала , займають чиєсь місце, - розповідає українська активістка 35-річна Уляна Воробець біля воріт. Живе у містечку Бєльсько-Бяле, що поблизу чеського кордону. Жінка посприяла запрошенню віце-консула у містечко. За 4 години мали змогу стати на консульський облік понад тисяча українців. Крім можливості голосувати, документ дає перевагу оформити автомобіль. Вона – у чорній вишитій сукні з маками. Нафарбована червоною помадою і фіолетовими тінями.

Займається правовою допомогою для українців та підвищенням кваліфікації.

"От кажуть, нащо тобі ті вибори в Польщі? Сидиш там, заробляєш гроші і тобі наплювати на Україну. Але непросто так сюди їдуть, значить у людини могли трапитись важкі обставини. Не від хорошого життя сюди їдуть. Але наша проблема не у президентові, а в людях. От вимагають від президента, від парламенту, а що роблять самі? Тут ведуть себе так само як в Україні, але у Польщі їм дають копня под зад і мандат. І це мотивує. Якщо ти не можеш в урну викидати сміття, то чого вимагаєш кращого життя від влади".

Жінка організували три автобуси для охочих приїхати з Бєльсько-Бялого до Кракова голосувати.

"Стою ось уже 15 хвилин і ще мабуть не одну годину буду. Але радію, що черга така довга, значить українцям не байдуже" - говорить Анна Поляк. Вона викладає філософію в Україні. У Польщі працює разом з чоловіком поки у декретній відпустці. Передають допомогу українським волонтерам бійцям на Донбасі на медикаменти. Каже, удома залишила дитину із запаленням легень, тому чоловік прийде голосувати пізніше.

"Сподіваюсь, якщо Зеленський і виграє, то все одно Україна не зникне з карти світу. Буду голосувати за чинного президента, хоча вибір кандидатів зараз дуже печальний. Можна було б спробувати за Гриценка. Але не хочу в другому турі вибирати між Зеленським і Тимошенко. Розумію, що корупція в державі може залишитись, аби до кожного не прийшла війна".

Підходить черга до голосування 28-річному Павлу Левчуку. Стоїть на сходах дільниці у вишиванці та окулярах від сонця. Він у Польщі живе 10 років. Навчався у Ягеллонському університеті. Працює асистентом у Інституті славістики Польської академії наук.

"У Кракові живу сам. Усі мої родичі у Рівному. Приїжджаю в Україну кілька разів на рік. Помітно, що реформи проводяться, хоч вони не до кінця працюють. Медичну реформу, освітню, децентралізацію треба було провести раніше. Ну, але п'ять років – дуже мало, аби щось змінити. Треба набиратись терпіння. Мене лякає кількість людей, які мігрують за кордон у пошуках роботи. Більшість мігрантів перебувають вже тут легально. Розпочинають свій бізнес, займають керівні посади. Пройшов час, коли наші були готові працювати в нелюдських умовах, щоб заробити хоч якусь копійку. Знають собі ціну, стали гоноровими. Було б добре, коли закінчиться війна, щоб усі повернулись додому з досвідом та разом розбудовували економіку".

Найбільше - 5 українських виборчих дільниць за кордоном відкрили у Німеччині. Проголосувати мають можливість майже 100 тис. громадян України, які проживають у Німеччині