Музей Село української спадщини (Ukrainian Heritage Village), що знаходиться за 25 хвилин їзди від Едмонтону – це унікальний музей під відкритим небом.
На території Українського села є 35 будинків, які відображують різні часові періоди від 1895 до 1930 року.
Найпростішим житлом родин піонерів-поселенців з України, в якому вони мешкали рік або й більше, допоки спромагалися побудувати краще, була хатинка-землянка (бурдей), яку сім’я зводила, переночувавши кілька ночей під возом або під деревом. По Селі можна переїхатись вагоном, запряженим кіньми, або перейтися пішки. Тут також можна зайти у хату, подивитись на побут та ще й поговорити з господарями. Усі вони живуть і говорять так, як жили і розмовляли (з галицьким і буковинським діалектом) перші українські поселенці. Цікаво поспостерігати, як змінювався одяг емігрантів: від тих, хто тільки-но приїхав, до вже більш адаптованих до канадських реалій. Біля будинків – городи, під ногами бігають кури, а із загороди чути свинячий хрюкіт. Окрім ферм, на території села є залізничний вокзал, млин зі справжніми вагами, готель і крамничка з бензиновою заправкою. І усюди є люди , які живуть, метушаться. Як і в кожному селі, на території музею є церква, їх тут аж три (греко-католицька і православні), де, звичайно, по неділях відправляється свята Літургія.












Я відвідала Українське село у неділю, коли відбувався Український день і громада святкувала 125-ліття приїзду перших поселенців з України. Певною мірою це було свято і музею, бо без піонерів його б існувало. Того дня Українське село нагадувало вулик: багатолюдно, музика, концерти, українська кухня, чудові українські строї у всій красі показували культуру, яку зберегли українці в Канаді. Особливо цікаво було відвідати виставку з експонатами книг, картин, витворів художнього мистецтва нащадків піонерів. Відчувалося, що автори-митці вдячні країні, яка їх прийняла, але дуже люблять і шанують свою Батьківщину. Коли оголошували гостей свята, вухо приємно тішили українські прізвища високих державних посадовців, а часом і дивувала українська мова з їх уст. Українське село об’єднує різні покоління і вихідців з різних хвиль імміграції. Новоприбулі втамовують свою спрагу-ностальгію за недавно залишеними домівками, а ті, що вже народилися в Канаді, з цікавістю слухають розповіді про сучасну Україну, переживають за її долю. Того дня на головній сцені виступав Фома з гурту “Мандри”, і усі присутні підспівували йому.
Згодом я зайшла на сайт Ukrainain Heritage Vilkage http://www.history.alberta.ca/ukrainianvillage/ і з цікавістю довідалася, що в Українське село можна приїхати не тільки на такий великий захід, а щоб спробувати пожити, як піонер: заночувати у хатах, займатися господарством, або укріпити свою родину чи партнерів по праці спільно пережитими незабутніми пригодами тут.
Окрім Ukrainian Heritage Village, неподалік від Веґервіль знаходиться ще одне історичне місце – село і музей піонерів в Шандро, менш відоме, трохи запустіле, але надзвичайно цікаве у своїх артифактах і будинках. У ньому нащадки піонерів зібрали під дахи старих будинків цікавинки у вигляді інструментів, якими користувалися піонери, книг ще з позаминулого століття, образів і речей повсякденного побуту.
Отож, буваючи на Заході Канади, не забудьте відвідати Українське село і село Шандро – музеї, які є надзвичайними пам’ятниками відважним і рішучим українським піонерам у цій країні.