Україні потрібне НАТО. НАТО потрібна Україна

ЦЕ БУДЕ НАЙВАЖЛИВІШЕ ГЕОПОЛІТИЧНЕ РІШЕННЯ ЗАХОДУ ОСТАННІХ РОКІВ

Пригадується поїздка українських журналістів до штаб-квартири НАТО в Брюсселі в березні 1998 року. Програма була надзвичайно насиченою. Зустріч у штаб-квартирі Альянсу з генеральним секретарем Хав'єром Соланою, лекції експертів, поїздка до штабу Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі - SHAPE, відвідини міністерства оборони Бельгії, поїздка в одну з авіаційних частин... Уже в літаку ми з колегами сумно зауважували: необхідно ще щонайменше 5 років, аби Україна змогла приєднатися до оборонного альянсу. Але минуло вже 22 роки...

Членство України в НАТО - питання номер один для збереження незалежності нашої держави. Не секрет, що НАТО і ЄС приймали до своїх лав більшість країн Східної Європи і держави Балтії певною мірою авансом. А потім "дотягували" їх до своїх високих стандартів. То чи не варто повторити досвід, котрий свого часу був успішно застосований щодо наших сусідів? Прийняти Україну до оборонного альянсу. А вже коли ми будемо під натівською парасолькою безпеки, швидко визначити недоліки і за допомогою інших партнерів оперативно їх ліквідувати.

Після вступу до НАТО Північної Македонії цілком реалістично було б говорити, що наступними кандидатами мали стати Україна і Грузія. Альянс постійно повторює: їхні двері відкриті для України. Секретар НАТО Єнс Столтенберг заявляє, що вони "вирішили ще більше поглибити партнерство з Україною і Грузією, в тому числі за допомогою навчань у стратегічному регіоні Чорного моря". Але нам потрібні не слова, а чітка перспектива і вироблення поетапної програми дій. Київ повинен поставити Брюсселю чітке питання: коли ми можемо розраховувати на запрошення приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ)?

Головне тут - не повторювати помилок, допущених під час добровільної відмови від третього в світі ядерного арсеналу. Тоді гарантією безпеки мав стати Будапештський меморандум. Цей документ підписали 5 грудня 1994 року лідери України, США, Великої Британії і Росії. У Києві чомусь не подумали, чи можна взагалі покладатися на "гарантії" з боку Росії, яка 337 років поспіль окупувала наші території.

Нам потрібні не слова, а чітка перспектива і вироблення поетапної програми дій

Після анексії Криму і окупації частини Донбасу Росія порушила зобов'язання, зафіксовані в меморандумі. Цілком правомірно було б підняти питання про його ануляцію в односторонньому порядку Кремлем. Тоді виникнуть всі підстави для того, щоб Україна звернулася до двох інших учасників - США і Великої Британії - для укладення нового договору. Уже без Росії.

І тут ми підходимо до питання, яке пропустили 1994-го. Україна має законне право просити у своїх західних союзників надійних гарантій. Такою повинен стати пришвидшений вступ до НАТО. Взамін неконкретних обіцянок і чергових запевнень про наявність "відкритих дверей", котрі якимось дивним чином виявляються для нас щоразу зачиненими.

Очевидно, що ми не можемо нічого вимагати. Але Києву потрібно вести виразнішу політику під час перемовин. Тим паче кількість українців, які підтримують таке рішення, різко зросла. Про це свідчать останні соцопитування. Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова стверджують: у січні 2020 року вже 51% наших громадян вважав, що найкращим варіантом гарантування безпеки був би вступ до НАТО. В опитуванні Київського міжнародного інституту соціології наступного місяця цей відсоток ще вищий - за вступ проголосували б 58,2% опитаних.

Без НАТО і Європейського Союзу Україна назавжди застряне в "сірій зоні" невизначеності та псевдонейтралітету. Вступ до цих організацій - єдиний шанс вирватися з "пострадянщини", злиднів і постійної невпевненості щодо свого остаточного геополітичного вибору.

Віктор Каспрук: "Наш вступ до НАТО стане найважливішим геополітичним рішенням Заходу початку двадцятих років ХХІ століття"

Так, необхідне активне пропагування. Адже противники нашої незалежності намагаються вживлювати в свідомість українців "думковіруси": мовляв, "на нас там ніхто не чекає, тому й намагатися нема чого".

Притому необхідно кардинально змінити підходи. Не чекати, а розробити й ухвалити нові закони. Діяти конкретно, оперативно й результативно.

Під час саміту НАТО в Бухаресті у квітні 2008-го ми мали шанс приєднатися до ПДЧ. Питання відклали на невизначений термін через позицію Німеччини і Франції, які побоялися псувати стосунки з Москвою.

Очевидно, що Альянс мусить змінити парадигму ставлення до вступу України. Для цього йому самому треба переглянути підходи до європейської безпеки. Оскільки бажання Кремля жодним чином не відповідають стратегічним інтересам об'єднаної Європи.

Найреалістичнішу позицію висловив міністр закордонних справ Польщі

У цьому сенсі найреалістичнішу позицію висловив міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович. Дипломат підтримав тіснішу співпрацю НАТО з Україною та Грузією. А також наголосив, що ці дві держави потрібні Альянсу для розширення зони стабільності та безпеки.

Росія тероризує Україну військовим шляхом. Вона хоче, щоб ми задекларували статус нейтральної держави. Але тільки завдяки тісній співпраці з Заходом ми можемо вберегти себе від повномасштабної війни. Вибір такий: або членство у НАТО і Європейському Союзі - або Євразійський економічний союз, очолюваний Російською Федерацією. А це друге фактично дорівнює втраті незалежності.

Росія становить велику загрозу для планетарної безпеки. Спокій усього світу залежить від об'єднаного фронту проти російського імперіалізму. Україна тут геостратегічно важлива. Перебуваючи на першій лінії оборони, вона стоїть на захисті Європи від російського реваншизму та імперського проєкту, розробленого вихідцями з КДБ. Щоб поставити Путіна на місце, західний світ мав би використовувати ефективнішу суміш із дипломатичної, військової й економічної стратегії. У цьому контексті наш вступ до НАТО стане найважливішим геополітичним рішенням Заходу початку двадцятих років ХХІ століття.