Пішов і не повернувся: чому чоловіки раптово кидають своїх обраниць

"Якось вранці, як зазвичай, я поїхала в офіс, а він сказав, що попрацює вдома. Вдень отримала від нього смс: "Йду, з тобою неможливо жити". Більше я його не бачила," - розповідає 32-річна Олена, розрив відносин після чотирьох років спільного життя.

"Він дав мені ключі від своєї квартири, коли ми тільки почали зустрічатися. Якось до мене на роботу прийшов його водій, щоб забрати ключі. Так він дав зрозуміти, що між нами все скінчено," - згадує 28-річна Тетяна, розрив після двох років близьких стосунків.

Ці історії підтверджують: багатьом чоловікам непросто завершити відносини цивілізовано. Їм складно пояснювати причини свого рішення. Швидше будуть говорити про емоційне напруження, скаржитися на свою партнерку. Що ж змушує їх "раптово" і без пояснень кидати своїх обраниць?

У нашій свідомості склалося уявлення про те, що сучасний чоловік повинен бути незворушним і впевненим у собі, а будь-яка його дія має бути націлена на результат. Розрив відносин неминуче пов'язаний з відчуттям особистої невдачі — ці переживання настільки дискомфортні і настільки не відповідають їх гендерному та суспільному статусу, що чоловіки намагаються вирішити ситуацію максимально швидко і різко.

Чорно-білі почуття

Зникнення без пояснення причин може говорити і про те, що чоловік відчуває страх перед близькими стосунками. "Справа не в тому, що він не вміє розставатись. Його лякають тривалі довірчі відносини, — пояснюють психологи. — Поруч з жінками він відчуває себе незахищеним і безпорадним, як в ранньому дитинстві".

Проблема найчастіше криється в травматичних відносинах з матір'ю. Якщо вона не розуміла потреб сина, була емоційно холодна або надміру тривожна, то він, швидше за все, не відчував, що його люблять, а його потреба у відчутті безпеки поруч з матір'ю не задовольнялася. Відсутність хороших відносин з матір'ю призводить до того, що дитина відчуває до неї суперечливі емоції: він і любить, і ненавидить.

Ці почуття настільки сильні, що свідомість дитини не в змозі вмістити їх одночасно. У дорослому віці це заважає цілісно сприймати людей: чоловік буде заперечувати ту або іншу сторону особистості жінки, або бачити кожного в чорному або білому кольорі — бездоганно гарним або безнадійно поганим.

Чоловіки схильні до такого сприйняття більше, ніж жінки. Причина — в особливій природі відносин між сином і матір'ю. Від нього матір нерідко очікує більшого, ніж від дочки: вона хоче бачити сина сильним і розсудливим, не дозволяє йому виявляти почуття, які здаються їй неприйнятними. В результаті у чоловіка формуються уявлення - свідомі або несвідомі - про те, що якісь його почуття і бажання "погані", що їх не можна не тільки обговорювати, а й відчувати.

Тому у відносинах з жінкою він буде ігнорувати все, що його турбує. Це може тривати до тих пір, поки остання крапля не переповнить чашу, після чого супутниця життя миттєво перетвориться з дуже хорошої на дуже погану. У такі моменти, як правило, і відбувається раптовий розрив відносин.

Не розлучитися з матір'ю...

"Я нікого в своєму житті не кидав — навпаки, подруги самі йдуть від мене. Коли я відчуваю, що відносини з жінкою мене обтяжують, я одразу перетворююсь на поганого хлопця і отруюю їй життя. Так я змушую її взяти ініціативу в свої руки. Не дуже красиво, але дуже ефективно" — розповідає 30-річний Максим.

Деякі чоловіки вважають за краще поводитися агресивно і провокаційно, очікуючи, що рішучий крок зробить жінка. У такий спосіб вони перекладають на неї своє почуття вини і відповідальність за невдалі відносини.

Така стратегія може бути пов'язана з тим, як хлопчик пережив едипів вік — від трьох до п'яти років, коли у дітей загострюються почуття і бажання по відношенню до батьків.

Впевненість маленького хлопчика в тому, що він займає центральне місце в житті матері, змінюється уявленням про те, що істинний об'єкт її бажання — його батько. Але якщо хлопчик росте без батька або прихильність матері до сина надмірна, подібного усвідомлення може і не відбутися. Дитина продовжує уявляти себе осереддям усіх її бажань і інтересів. Для нього покинути матір в подібній ситуації — все одно що вбити її.

Саме від цього "дитячого" почуття виникає багато труднощів, які заважають чоловікові не тільки встановлювати, але і акуратно припиняти стосунки з жінкою.

(Не)ясні вимоги

"Мені часто хочеться все кинути і піти, але я стримуюся і залишаюся. А ось моя подруга кілька разів збирала валізу і йшла до батьків, щоб обміркувати перспективи наших відносин", - розповідає 37-річний Сергій.

Більшість європейських чоловіків відтворюють архаїчну модель відносин: як тільки фазу залицянь пройдено, вони вважають, що їм більше нема чого робити. Вони довго пливуть за течією, і, можливо, тому розрив відносин з їх боку завжди сприймається як несподіваний і дуже болючий.

Для жінок гармонійні стосунки в парі пріоритетні, і вони вкладають у них багато зусиль. Ясні вимоги до спільного життя і фінансова самостійність дозволяють жінці аргументовано завершувати відносини, які не відповідають її уявленням про гармонійний союз.

Жінки частіше розстаються, чоловіки ж — розривають стосунки. Їх нездатність ясно пояснити причини свого зникнення змушує партнерку страждати. Перервані таким чином відносини важко психологічно завершити, а без цього неможливо далі будувати власне життя. Крім того, мовчання принижує, і жінка намагається заглушити це почуття своїми фантазіями і гіпотезами про те, що сталося.

Але покинути іншого без пояснень також означає не залишити йому жодного шансу висловити свої почуття, свою позицію. І навпаки, зважитися сказати про свої претензії - значить дозволити собі усунути деякі з них, а іноді і розвіяти власні ілюзії. Тому варто вчитися ясно формулювати критерії вдалих відносин, переводити свої емоції та очікування у слова.

В основі нездатності чоловіків висловлювати свої емоції і почуття в слова лежать дві основні причини. Еволюційно склалося так, що у хлопчиків майже на шість років пізніше, ніж у дівчаток, остаточно формуються області лівої півкулі мозку, відповідальні за мову і раціонально-логічне мислення.

Інша причина криється в особливостях виховання. Хлопчикам важче висловити свою думку словами, вони рідко говорять про свої почуття. Крім того, психіка хлопчиків не витримує тривалого емоційного напруження, і, щоб не зламатися, мозок відключає канали сприйняття негативної інформації: хлопчика лають, а він перестає чути слова дорослого.