Можна зберегти довіру, але втратити країну

Весь “сухий залишок” прес-конференції Володимира Зеленського, присвяченій першій річниці його інавгурації - декларація його готовності балотуватися на другий термін

Таким чином, “обнулилося” ще одна обіцянка Зеленського, яку він давав під час передвиборчої кампанії. Тоді Зеленський запевняв співвітчизників, що не зацікавлений у владі і йде на один термін.

Але вже у цей момент було ясно, що колишньому телевізійному коміку сподобається перебування в офісі голови держави і він не зможе так швидко від цього відмовитися. Тому що Зеленський сприймає свою президентську діяльність як продовження телевізійного серіалу - рейтинги, софіти, всенародна популярність і ніякої відповідальності. Відповідальність - вона на інших. Саме тому Зеленський не обіцяє співгромадянам кадрової стабільності. Тому що якщо він збирається балотуватися знову, йому необхідно постійно, за взірцем Лукашенка, “перетрахівать” український уряд, проводити дострокові парламентські вибори, змінювати керівників Генеральної прокуратури та інших силових структур. Тому що саме ці люди будуть винні в тому, що у Зеленського нічого не виходить. А ще - “кадровий голод”, яким тепер пояснюється хронічна нездатність очільника держави до підбору професійних кадрів. А ще - медіа, які не можуть оцінити наміри чесної людини, яка вболіває за країну. А ще ...

Це - класична поведінка популіста, який завдяки щасливому для себе збігу обставин, олігархічній солідарності та суспільній деградації стає на чолі країни. При такому підході до управління - якщо ще й враховувати, що прихильники Володимира Зеленського дійсно відносяться до нього як до “свого хлопця”, якому все заважає здійснити зміни, про зміст яких не знають ані сам Зеленський, ані його виборці - можна зберегти високий рейтинг. Можна зберегти довіру.

 А ось країну можна втратити.