У пошуках колективного Фокіна

Глава української делегації у ТКГ Леонід Кравчук запропонував створити раду вихідців з Донбасу для того, щоб пов'язані із регіоном люди виступали зі своїми пропозиціями для делегації.

Це перший кадровий наслідок скандальної відставки з ТКГ колишнього українського прем'єра Вітольда Фокіна, заяви якого нагадували про гірші зразки російської пропаганди.

 І ось тут виникає питання: а навіщо взагалі потрібен був Фокін, навіщо зараз потрібна ця рада вихідців?  І відповідь на це питання є очевидною - це коли одну дурість, одну помилку хочуть перекрити іншою.

 У Зеленського з першого дня після його обрання президентом України була ідея щодо участі у переговорному процесі переселенців. Можна було вважати, що таким чином новий президент хоче перехопити у російських окупантів ініціативу і показати, що крім найманців з російської делегації є і інші представники Донбасу. Ну а могла бути і інша мета - за допомогою цих українських представників легітимізувати компроміс з Кремлем, показати, що "люди самі хочуть".

 З цього нічого не вийшло.  Більш того, поява у ТКГ журналістів Сергія Гармаша та Дениса Казанського розлютила росіян.  А про діяльність інших представників переселенців взагалі нічого не відомо, ніби їх у ТКГ і немає.

 І тоді з'явився Фокін зі своїми компромісними ідеями.  А коли висловлювання колишнього прем'єра призвели до справжнього політичного скандалу, придумали раду вихідців.  Щоб ці ідеї просував вже не один Фокін, а група заслужених "аксакалів".  Найважче ж буде протистояти колективному розуму, ніж одному політичному пенсіонерові.

 Але з цього теж нічого не буде. Не буде просто тому що Росія не збирається ні про що з Україною домовлятися у ТКГ. Час домовленостей для Зеленського вичерпаний як свого часу був вичерпаний цей час для Порошенка. Тому що Росії не домовленості потрібні, а капітуляція.  Думаю, це зрозумів навіть сам Зеленський.  Просто за допомогою цих нехитрих популістських засобів президент намагається зупинити падіння власного рейтингу, утримати хоча б частину електорату.

І з цього теж нічого не вийде.  Зеленський був приречений на крах у день свого обрання главою держави.  І зараз ми цей крах спостерігаємо.

Важливо тільки, щоб спроби президента і його оточення протистояти цьому неминучому краху не призвели до здачі національних інтересів.