США після Трампа. Чи вдасться щось змінити?
Невже Трамп настільки змінив Америку, що світ більше не може розраховувати коли-небудь знову побачити її нормальною?
Cоюзникам Америки можна пробачити нерозуміння того, в якому напрямку рухається зовнішня політика США. Кого тільки не збила з пантелику безрозсудність дій президента Дональда Трампа? За останні три роки Трамп посіяв стратегічний хаос, а його зовнішня політика, якщо можна так висловитися, внесла новий сенс у слово «непослідовність». Обраний новий президент Джо Байден майже за замовчуванням буде кращим. Невже Трамп настільки змінив Америку, що світ більше не може розраховувати коли-небудь знову побачити її нормальною?
Трамп не тільки відверто симпатизував диктатору КНДР, що володіє ядерною зброєю, і був зачарований президентом Росії Володимиром Путіним — людиною, що веде політичну війну із Заходом, — він також виступав за Brexit і неналежно висловлювався про європейських союзників США, хоча не здійснював проти них прямої підривної діяльності. На щорічній Мюнхенській конференції з безпеки в 2020 році два лідера, президент Франції Еммануель Макрон і президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр, визнали, що Трамп завдав фундаментального збитку Трансатлантичному альянсу. Їх послання було чітким: якщо Трамп виграє другі вибори, історичне партнерство, яке тривалий час було як геополітичний «Захід», ніколи не стане колишнім. Обережні світові лідери, безсумнівно, готувалися до ще більшої нестабільності і невизначеності в разі переобрання Трампа.
У Франції та Німеччині, звісно, є багато причин не погоджуватися з США, чи то торгові відносини, зв’язок Макрона з Кремлем чи не настільки конфронтаційний підхід обох країн до КНР. Макрон, який заявив в листопаді минулого року про «смерть мозку» НАТО, не приховував, кого він вважає відповідальним за розпад альянсу і зростаюче почуття збентеження серед партнерів і союзників США.
Але Париж і Берлін, як і вся Європа, реагували не тільки на знущання Трампа, його торгову тактику або те, як він розколює суспільство. Європейці побачили, що його адміністрація намітила курс, який відкидає трансатлантичні відносини безпеки і їх центральну роль в глобальній взаємодії США в цілому. Байден відмовиться від необмеженої однобічності. Але навіть за нового підходу збиток, завданий Трампом, буде нелегко відшкодувати, як і змінити думку європейських лідерів про те, що їхньому континенту дедалі більше доведеться турбуватися про себе самотужки.
Обходження Трампа із союзниками США в Азії слугувало серйозним сигналом для європейців готуватися до подальшого погіршення відносин в сфері безпеки. Незважаючи на ядерну загрозу Північної Кореї і зростаючу міць Китаю, Трамп спробував перетворити найважливіші союзи Америки з Південною Кореєю і Японією на стосунки з оплатою по факту. На щастя, Байден розуміє те, чого не розуміє Трамп: оборонні пакти США з цими двома країнами підтримували стабільність у Східній Азії протягом 70 років і добре окупилися для США. Трамп розглядав відносини з обома державами як «погані угоди», і Байдену потрібно буде переконати американців відмовитися від його «угодової» дипломатії.
Більш того, Трамп був не першим президентом США, який надто покладався на ура-патріотичну риторику, і для Байдена може виявитися непросто повернути джина на ім'я «зробимо Америку знову великою!» назад в пляшку. І Південна Корея, і Японія можуть підтвердити той факт, що «Америка понад усе» — це не просто гасло. Угоди про підтримку країн перебування військ, що визначають умови присутності США в кожній державі, збиралися переглянути в цьому році. Але Трамп неодноразово погрожував вивести війська США з обох країн, якщо ті не заплатять більше за «американський захист». Байдену доведеться багато працювати, щоб відновити довіру Японії і Кореї, оскільки він прагне продовжити ці угоди.
Протягом майже року офіційні особи адміністрації Трампа вимагали від своїх південнокорейських колег в чотири рази збільшити фінансову підтримку від їхньої країни, яка зараз становить 1 мільярд доларів. Додатково до цього стався витік інформації, що США можуть вивести свої війська, а ще в липні мало місце оголошення про 12 тисяч американських військових, які полишать територію Німеччини. Очевидно, адміністрації Байдена належить не тільки розробити нову стратегію переговорів, а й оновити гарантії безпеки США.Фактично Південна Корея і Японія вже поділяють витрати на взаємну оборону і десятиліттями забезпечують військову присутність США в Східній Азії. Республіка Корея оплачує понад 40% операційних витрат розміщених там військових сил США; вона також покрила 92% переїзду американського командування на нові об'єкти за межами Сеула на суму 10,7 млрд доларів, а також закупила військове обладнання США на мільярди доларів. Зі свого боку, Японія надає 2 млрд доларів щорічно на утримання 54 тисяч військовослужбовців США, вона закуповує 90% своєї військової техніки у американських компаній і виділила 19,7 млрд доларів (77% від загальних витрат) на будівництво трьох основних баз.
Навіть з Байденом на чолі нинішні напружені політичні відносини між Південною Кореєю і Америкою (яка залишила попередні переговори) означають, що обговорення будуть нелегкими. Офіційні перемовини в Японії почалися минулого місяця, і в уряду є час до березня 2021 року оновити угоду. Представники міністерства оборони Трампа порадили японським колегам очікувати того ж поводження, що й з Південною Кореєю. Байден, безумовно, змінить і цей сценарій. Але новий прем'єр-міністр Японії Есіхіде Суга, ймовірно, все ще очікує важких переговорів, хоча і без підходу «іншого не дано», який викликає сумніви в міцності американських гарантій безпеки.
На жаль, згубна спадщина Трампа переживе його відхід. Оскільки все — від охорони здоров’я до зміни клімату — потребує уваги Байдена, зовнішня політика напевно відійде на другий план, поступившись внутрішнім пріоритетам. Для союзників США терпіння залишиться чеснотою. Щоб виправити помилки, вчинені за роки правління Трампа, знадобиться час. Як висловився сам Трамп, вже з 1990 року він хотів перебудувати систему оборонних угод США і радикально змінити роль Америки в світі. Трамп може бути патологічним брехуном, але в цьому питанні він дотримав слова.Просте повернення до відносин із союзниками як із союзниками має велике значення для Байдена. Трамп не виявляв занепокоєння з приводу політичних наслідків своєї політики в Сеулі і Токіо або її впливу на політичні долі президента Південної Кореї Муна Чже Іна і екс-прем'єр-міністра Японії Сіндзо Абе. В інтересах безпеки обидва лідери намагалися потурати «стабільному генію» Трампа протягом останніх трьох років і небагато від цього мали, крім труднощів у внутрішній політиці. Обрання Байдена, безсумнівно, викликало полегшення в Сеулі і Токіо.
